Ухвала КЦС ВС № 2-538/11

Ухвала Іменем України 21 червня 2022 року м. Київ справа № 2-538/11 провадження № 61-4988ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Мотузом Олександром Володимировичем, заінтересована особа: державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боровик Святослав Володимирович про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В., звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новікової О. О. щодо не скасування арешту всього майна ОСОБА_1 та зобов`язати скасувати арешт всього майна ОСОБА_1 , який був накладений у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-538/11, виданого 16 липня 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» суми заборгованості. Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у Саксаганському відділі ДВС перебував виконавчий лист № 2-538/11, виданий 16 липня 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» суми заборгованості. Постановою державного виконавця Боровика С. В. 19 лютого 2020 року виконавче провадження закінчено за пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з припиненням юридичної особи. Вказує, що 27 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до начальника Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новікової О. О. із заявою про зняття арешту зі всього майна ОСОБА_1 , який був накладений при здійсненні виконавчого провадження, яка листом від 30 вересня 2021 року № 13-34/55918 відмовила у знятті арешту, вказуючи на необхідність сплати суми боргу 36 564,05 грн, виконавчого збору в розмірі 3 654,40 грн та витрат виконавчого провадження в розмірі 269 грн, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав. 18 листопада 2021 року представником заявника подано до суду змінену скаргу про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боровика С. В. щодо не скасування арешту майна ОСОБА_2 та просить зобов`язати державного виконавця скасувати арешт всього майна ОСОБА_2 , накладений у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-538/11, виданого 16 липня 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» суми заборгованості. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року скаргу ОСОБА_1 , подана її представником, адвокатом Мотузом О. В., заінтересована особа: державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боровик Святослав Володимирович про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії, залишено без задоволення. У червні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз О. В., подала касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги скарги. Крім того, заявлено клопотання, в якому заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на обставини, якими було зумовлено пропуск строку, зазначивши, що повний текст копії постанови апеляційного суду отримано 01 червня 2022 року, про що свідчить копія заяви. Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, тому строк необхідно поновити. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до положень частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 2 цього Закону, засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, до яких законодавець відніс, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час винесення постанови від 25 липня 2016 року у виконавчому провадженні № 48730197, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. За приписами частини п`ятої статті 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до норм статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час винесення постанови від 25 липня 2016 року у виконавчому провадженні № 48730197, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника. Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» - зняття арешту, накладеного на майно боржника. Пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час винесення постанови від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 52464197, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувана чи боржника. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час винесення постанови від 19 лютого 2020 року у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Відповідно до пункту 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. Судом встановлено, щорішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2011 року по справі № 2-538/11 стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0136/08/05-КЕе від 18 квітня 2008 року в сумі 36 564,05 грн, судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 365,64 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. Рішення набрало законної сили 05 лютого 2013 року. Ухвалою суду від 25 червня 2015 року задоволено заяву представника ПАТ «Банк Форум», видано дублікати виконавчих листів по справі № 2-538/11 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів по справі № 2-538/11 до виконання. Дублікати виконавчих листів отримані представником ПАТ «Банк Форум» 16 липня 2015 року. На підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві, державним виконавцем Боровиком С. В. суду надано інформацію ВП-спецрозділ, з якого вбачається, що за виконавчим листом № 2-538/11, виданим 16 липня 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у розмірі 36 564,05 грн, постановою державного виконавця Рубцової П. О. від 17 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48730197, 23 вересня 2015 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору, 24 вересня 2015 року - постанову про звернення стягнення на майно боржника; 25 лютого 2016 року - постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 05 листопада 2021 року наявний арешт нерухомого майна ОСОБА_1 . Підстава - постанова № 48730197 від 24 вересня 2015 року державного виконавця Саксаганського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Рубцової Н. О. Далі виконавчий лист № 2-538/11 від 16 липня 2015 року повторно пред`явлено до виконання до Саксаганського відділу ДВС та відкрито виконавче провадження № 52464194, яке постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Боровика С. В. від 19 лютого 2020 року закінчено на підставі пункту 3 частини першої статей 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з припиненням діяльності стягувача ПАТ «Банк Форум». 27 вересня 2021 представник заявниці звернувся до начальника Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новікової О. О. із заявою, в якій зазначив, що виконавче провадження № 52464194 закінчене, проте накладений на майно боржника арешт не знято. Посилаючись на частину першу статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», представник просив зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , що був накладений при здійсненні виконавчого провадження № 52464194. Заступником начальника Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь від 30 вересня 2021 року № 13-34/55918, де зазначено, що виконавчий лист № 2-538/11 від 16 липня 2015 року знаходився на примусовому виконанні у період з 14 вересня 2015 року по 25 лютого 2016 року (ВП № 48730197), постановою державного виконавця від 24 вересня 2015 року, відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», на все нерухоме майно боржника накладено арешт. Виконавче провадження № 48730197 завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У лютому 2020 року, у зв`язку із закінченням терміну зберігання завершених виконавчих проваджень у архіві, відповідно до п.п.1, 2 Розділу XI Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», виконавче провадження № 48730197 знищено. Для скасування арешту з майна боржника за завершеним виконавчим провадженням відповідно до вимог частини 15 розділу VIII Наказу Міністерства Юстиції 512/5 від 02 квітня 2012 року на депозитний рахунок відділу необхідно сплатити суму боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Також зазначено, що у виконавчому провадженні ВП № 52464194 арешт на майно боржника не накладався. Суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановивши, що судове рішення на підставі, якого було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 36 564,05 грн, станом на час винесення державним виконавцем Боровиком С. В. постанови 19 лютого 2020 року про закінчення на підставі пункту 3 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчого провадження у зв`язку з припиненням діяльності стягувача ПАТ «Банк Форум», не виконано, не сплачено виконавчий збір в розмірі 3 654,40 грн, витрати виконавчого провадження в розмірі 269 грн, дійшли правильного висновку, що арешт накладений у 2015 році на майно ОСОБА_1 не може бути знятий до сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки, касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись частиною четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, строк на касаційне оскарження ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Мотузом Олександром Володимировичем, заінтересована особа: державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боровик Святослав Володимирович про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк