Постанова Київський апеляційний суд № 754/148/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/148/22 Головуючий у 1 інстанції: Грегуль О.В. провадження №22-ц/824/5719/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 08 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу державний реєстратор Савицька Дарія Володимирівна, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, - в с т а н о в и в : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2021 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер №8000000000:62:512:0006) за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер № 8000000000:62:512:0006) за адресою: АДРЕСА_1 . Скаргу обґрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі. Вказує, що відмовляючи у забезпеченні позову судом не було враховано дотримання збалансованості інтересів сторін, проігноровано міжнародні норми та принципи верховенства права, справедливості і змагальності. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено жодних, передбачених законом, правових підстав для застосування забезпечення. Проте, такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Судом встановлено, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2021 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер №8000000000:62:512:0006) за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що від позивача також надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:512:0006), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності. На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що є твердження Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (нинішня назва Головного управління земельних ресурсів)(далі - Департамент) про те, що державний акт, за яким держреєстратором було зареєстровано право відповідача на спірну землю - ніколи не реєструвався та не видавався, водночас як така реєстрація права порушує майнові права позивача на отримання у власність спірної землі відповідно до наявного рішення Київської міської ради від 24.12.2009 року за №1053/3122. Вказував, що земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:62:512:0006, яка є предметом забезпечувального заходу (арешту) за заявою є предметом спору у цивільній справі №754/148/22. Відсутність забезпечення позову, крім порушення прав заявника також може порушити права третіх осіб, які не є учасниками спору, оскільки у такому випадку спірна земельна ділянка, зареєстрована всупереч зазначеного рішення Київської міської ради, за державним актом, який зі слів органу, який здійснює розпорядження цієї категорії земель ніколи відповідачу не видавався, може бути предметом купівлі-продажу на користь інших осіб, право власності яких може теж бути порушене у зв'язку із незаконністю набуття права власності відповідачем. З урахуванням предмету спору та наявності об`єктивної можливості відчуження відповідачем квартири, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі №754/148/22. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). За приписами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до змісту ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі. Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (порівняйте: «Кудла проти Польщі» [GC], № 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, «Міфсуд проти Франції» [GC], № 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява № 11901/02 Страсбург). У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Посилання суду першої інстанції на те, що заявником не наведено жодних передбачених законом правових підстав, необхідних для застосування заходів забезпечення позову, не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять документи, а саме: копія листа Департаменту від 24.12.2021 року щодо відсутності факту видачі документів відповідачу про право власності на спірну земельну ділянку та копія витягу з ДЗК від 23.11.2015 року №НВ-8000233472015 про те, що присвоєння кадастрового номеру спірної землі відбулося пізніше ніж видано оскаржуваний акт, в якому зазначено такий же кадастровий номер (8000000000:62:512:0006). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що існують передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:512:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності. Колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення суду. Враховуючи збалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи не будуть вжиті. При цьому головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду, слід в даному випадку розуміти так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення до суду з позовом, що розглядається, навіть за умови його задоволення, та матиме своїми наслідками остаточне порушення права позивача, в той час як застосування вказаних заходів забезпечення позову може запобігти порушенню прав всіх зацікавлених осіб. Крім того, у випадку встановлення відсутності підстав для задоволення позову та, зокрема, відсутності підстав для витребування на користь позивача спірних земельних ділянок, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, оскільки встановивши такі обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову. При цьому, відповідачі не позбавлені права заявляти про зустрічне забезпечення у цій справі. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 рокута задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу державний реєстратор Савицька Дарія Володимирівна, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг задовольнити. Накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:62:512:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 червня 2022 року. Головуючий: Судді: