Постанова Велика Палата ВС № 9901/484/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Київ Справа № 9901/484/21 Провадження № 11-9заі22 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Прокопенка О. Б., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним і скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року (судді Рибачук А. І., Берназюк Я. О., Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Тацій Л. В.), УСТАНОВИЛА: 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним і скасувати пункт 3 рішення ВККС від 18 березня 2019 року № 18/ко-19 про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, який стосується набрання чинності зазначеним рішенням. Перевіривши позовну заяву згідно із частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) на відповідність вимогам процесуального закону, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вона не відповідає вимогам статті 161 КАС, оскільки всупереч нормам частин третьої та шостої цієї статті до позову не додано документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску. У зв`язку з наведеним ухвалою судді від 21 жовтня 2021 року (справа № 9901/422/21) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення згаданих вище недоліків позовної заяви. Оскільки вимог ухвали від 21 жовтня 2021 року в установлений судом строк позивач не виконав (документа про сплату судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не надав), ухвалою суду від 11 листопада 2021 року його позовну заяву повернуто відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС (справа № 9901/422/21). 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 удруге подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позовну заяву про визнання протиправним і скасування пункту 3 резолютивної частини рішення ВККС від 18 березня 2019 року № 18/ко-19. У позовній заяві позивач указав на те, що про порушення своїх прав він дізнався 20 вересня 2021 року, ознайомившись із повним текстом оскаржуваного рішення в приміщенні ВККС, про що свідчить його розписка про ознайомлення з матеріалами суддівського досьє. Отже, на думку позивача, строку звернення до адміністративного суду він не пропустив. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що позовну заяву подано з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС, звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та без надання заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. Ухвалою від 29 листопада 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн, якого також не було додано до позову. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 у межах установленого судом строку надіслав суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908 грн та заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. У цій заяві позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався 20 вересня 2021 року, ознайомившись із повним текстом оскаржуваного рішення в приміщенні ВККС, коли у нього виникла потреба в ознайомленні з матеріалами суддівського досьє. Вперше позовну заяву він подав до суду в межах місячного строку з дня, коли дізнався про порушення своїх прав. Однак у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 21 жовтня 2021 року щодо подання заяви про поновлення строку на звернення до суду та документа про сплату судового збору, чому завадило перебування позивача на самоізоляції та у відпустці в період з 2 по 29 жовтня 2021 року, його позовну заяву було повернуто ухвалою суду від 11 листопада 2021 року. Ухвалою від 21 грудня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС у зв`язку з тим, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними. Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій указує на те, що воно ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду. Так, на переконання скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що під час проголошення 18 березня 2019 року рішення № 18/ко-19 ВККС не було оголошено про особливий порядок набрання ним чинності. Лише 20 вересня 2021 року, під час ознайомлення із суддівським досьє, що було обумовлене поданням документів на участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, він побачив повний текст згаданого рішення, резолютивна частина якого була доповнена пунктом 3 щодо порядку набрання ним чинності, але цього пункту 18 березня 2019 року відповідачем проголошено не було. Таким чином, позивач наголошує, що дізнався про порушення своїх прав саме під час ознайомлення за наявною у нього на те потребою із суддівським досьє 20 вересня 2021 року і в межах одного місяця з цієї дати 12 жовтня 2021 року (незважаючи на те що з 2 по 17 жовтня 2021 року проходив амбулаторне лікування, що підтверджується довідкою ТОВ «Одеса Медікал») він уперше подав адміністративний позов, який 21 жовтня 2021 року був залишений без руху (справа № 9901/422/21). При цьому через перебування у відпустці у зв`язку із самоізоляцією з 2 по 29 жовтня 2021 року він не зміг своєчасно усунути недоліки, визначені в ухвалі від 21 жовтня 2021 року, а після отримання ухвали суду про повернення позовної заяви 18 листопада 2021 року без зайвих зволікань у найкоротший строк повторно подав адміністративний позов. На переконання скаржника, наведені обставини в сукупності суд міг визнати поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а цей строк - поновленим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункти 3, 5). За приписами частин першої та другої статті 122 КАС, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС професійна діяльність суддів віднесена до публічної служби в розумінні цього Кодексу. Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Предметом оскарження за цим позовом є пункт 3 резолютивної частини рішення ВККС про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді від 18 березня 2019 року № 18/ко-19, який стосується набрання чинності зазначеним рішенням. Позивач був присутній під час проголошення 18 березня 2019 року ВККС рішення про результати його кваліфікаційного оцінювання як судді на відповідність займаній посаді, тобто позивачу було відомо про прийняття ВККС рішення щодо його прав та обов`язків. Однак із цим адміністративним позовом про оскарження спірної частини рішення ВККС позивач звернувся 18 листопада 2021 року, тобто з пропуском установленого частиною п`ятою статті 122 КАС місячного строку. Згідно із частиною першою статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. На виконання вимог наведеної норми суд першої інстанції, обґрунтовано вказавши на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, залишив його без руху та надав позивачу строк для подання, зокрема, заяви про поновлення цього процесуального строку із зазначенням підстав для його поновлення. У встановлений в ухвалі судді строк ОСОБА_1 подав заяву про поновлення йому строку для подання цього позову з наведених вище мотивів, зокрема, щодо: ознайомлення з оскаржуваним текстом пункту 3 резолютивної частини рішення ВККС лише 20 вересня 2021 року після виникнення у нього потреби з вивчення суддівського досьє для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад, неусунення недоліків поданого 12 жовтня 2021 року первинного позову під час його перебування у відпустці на самоізоляції у зв`язку з хворобою сина в період з 2 по 29 жовтня 2021 року та повернення позову. Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. Зазначені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду мотиви для його поновлення не підтверджують наявності об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню ним спірної частини рішення ВККС. Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, недотримання вимог КАС при поданні першого адміністративного позову, що мало наслідком його повернення, не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до адміністративного суду. За приписами частини другої статті 123 КАС, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Оскільки ОСОБА_1 пропустив установлений законом строк звернення до суду з цим позовом, поважних причин пропуску цього строку не навів, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених частиною другою статті 123 КАС підстав для повернення позовної заяви. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , правильно застосував норми матеріального й процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року - без змін. Керуючись статтями 123, 169, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко І. В. Желєзний І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик