Постанова 4870 № 33/29 (914/399/21)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" травня 2022 р. Справа №33/29 (914/399/21) м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів: МАРКО Р.І. СКРИПЧУК О.С. за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г. за участю представників учасників у справі від: апелянта: Гаврилюк О.Р. особисто; боржника: Папура Є.М. ліквідатор (арбітражний керуючий); позивача: Ганайлюк Б.А. в порядку самопредставництва; третьої особи: ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» - Демідонт Б.О. адвокат, розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича, м. Львів б/н від 28.12.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2021, повне рішення - 20.12.2021 (суддя А.І. Цікало) у справі № 33/29 (914/399/21) за позовом Приватного акціонерного товариства «ВНК«Розточчя СТ», смт. Шкло Яворівського району Львівської області до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» смт. Шкло Яворівського району Львівської області до відповідача:

2. Ліквідатора ТОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» арбітражного керуючого Папури Я.М., м.Львів за участю третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування», м.Львів за участю третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд ЛТД», м.Одеса

2. Фізична особа підприємець Гаврилюк Олександр Романович м.Львів

3. Приватне підприємство «Львівметалпласт» м.Львів про визнання порушення ліквідатором порядку підготовки до проведення аукціону з продажу майна боржника, визнання недійсним правочинів за заявою ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області м.Яворів Львівської області про банкрутство ТОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» смт. Шкло Яворівського району Львівської області ВСТАНОВИВ: Суть спору. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 порушено провадження у справі № 33/29 про банкрутство боржника - ТОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач». Постановою від 09.10.2012 боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боляка І. В. Ухвалою суду від 13.10.2015 припинено повноваження арбітражного керуючого Боляка І.В., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Генташ О. А. Ухвалою суду від 06.02.2018 припинено повноваження арбітражного керуючого Генташ О.А. і ліквідатором призначено арбітражного керуючого Папуру Я. М. В межах цієї справи про банкрутство, з дотриманням вимог ст. 7 КУзПБ, ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» подано позов до означених у вступній частині цієї постанови двох відповідачів про визнання порушення ліквідатором порядку підготовки до проведення аукціону з продажу майна боржника, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону із продажу майна боржника за лотом № 1 та лотом № 2, а також визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами другого повторного аукціону від 12.04.2021 із продажу майна боржника за лотом № 1 та лотом № 2 та застосування наслідків недійсності правочинів - повернення сторін у попередній стан. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ліквідатор неналежно провів оцінку майна банкрута, неналежним чином сформував лоти, чим порушив вимоги КУзПБ щодо підготовки до продажу майна банкрута, що перешкоджає продажу такого майна за найвищою ціною. Щодо проведеного 12.04.2021 другого повторного аукціону з продажу майна боржника за лотом № 1 та лотом № 2, то позивач вважає, що такий аукціон відбувся з порушенням встановленого порядку його проведення. Зазначене перешкодило продати майно за найвищою ціною, а отже, наявні підстави для визнання недійсними результатів такого аукціону та визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами цього аукціону. Рішенням суду від 14.12.2021 позов задоволено; визнано незаконними дії ліквідатора ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» з підготовки до продажу майна боржника за лотом №1 та лотом № 2; визнано недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна боржника за лотом №1 (44 одиниці), оформлені протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-31-000102-1; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 19.04.2021, укладений між ТОВ «ТВП«Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора Папури Я. М. (продавець) та ТОВ «Агротрейд ЛТД» (покупець) за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника за лотом № 1 (44 одиниці), оформлені протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-31-000102-1; зобов`язано ТОВ «Агротрейд ЛТД» повернути боржнику придбане на другому повторному аукціоні майно - лот № 1 (44 одиниці); стягнуто з боржника на користь ТОВ «Агротрейд ЛТД» кошти в розмірі 54 000 грн, сплачені за майно, придбане на аукціоні. Визнано недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна боржника лот № 2 (42 одиниці обладнання), оформлені протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-29-000059-1; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 16.04.2021, укладений між ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора Папури Я. М. (продавець) та ФОП Гаврилюком О.Р. (покупець) за результатами другого повторного аукціону з продажу майна боржника лот №2 (42 одиниці обладнання), оформлені протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-29-000059-1; зобов`язано ФОП Гаврилюка О.Р. повернути боржнику придбане на другому повторному аукціоні майно - лот № 2 (42 одиниці обладнання); стягнуто з боржника на користь ФОП Гаврилюка О.Р. кошти в розмірі 216 000 грн, сплачені за майно, придбане на аукціоні. Рішення суду мотивоване тим, що засідання комітету кредиторів боржника, проведене ліквідатором 10.02.2021, є неповноважним, оскільки на такому засіданні голосував кредитор ТОВ «Юридична компанія «Абданк», вимоги якого забезпечені заставою майна боржника та який в силуч.1 ст.48 КУзПБ має тільки право дорадчого голосу, а тому рішення комітету кредиторів, прийняті на цьому засіданні (у т.ч. щодо погодження умов продажу майна ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач») не створюють жодних правових наслідків. З огляду на це, до здійснення продажу майна ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», що не є предметом забезпечення (лот № 1 та лот №2), ліквідатором не отримано погодження комітетом кредиторів умов продажу такого майна, що свідчить про порушення встановленого порядку для підготовки проведення аукціону. Вказане порушення перешкодило продажу майна за найвищою ціною, оскільки майно - лот № 1 (44 одиниці) та лот № 2 (42 одиниці обладнання) продано за значно нижчою ціною, ніж початкова ціна лотів на аукціоні, відповідно за ціною 54 000 грн (початкова ціна лоту №1 становила 2 700 000 грн) та за ціною 216 000 грн (початкова ціна лоту №2 становила 2 700 000 грн). Вказане вище має наслідком визнання результатів аукціону та укладених на їх виконання договорів купівлі-продажу з переможцями недійсними. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. ФОП Гаврилюком О.Р. як переможцем торгів (у справі третя особа) подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить повністю скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт покликається на такі обставини: - комітет кредиторів сформовано ще 04.08.2016, тобто до введення в дію КузПБ, яким передбачено лише одну зміну складу комітету кредиторів рішення зборів кредиторів; - КУзПБ не передбачає автоматичну нелегітимність комітету кредиторів та недійсність (незаконність) його рішень; - не надано правової оцінки результатам голосування на засіданні комітету кредиторів та впливу голосів ТОВ «Юридична компанія «Абданк» на загальні результати голосування, оскільки за погодження умов продажу майна проголосувало більшість голосів належних членів комітету кредиторів; - не зазначено, яким саме чином результати голосування на комітеті кредиторів вплинули на кінцеву ціну реалізації майна. Позивачем у справі подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін загалом з тих же підстав та за тих же обставин, якими обґрунтоване оскаржуване судове рішення. Інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, учасниками у справі заявлено не було. Присутні у судовому засіданні апелянт та ліквідатор підтримали доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити у повному обсязі, а представники від позивача та третьої особи просили у її задовлоленні відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Фактичні обставини та оцінка суду. Дослідивши обставини справи в сукупності з доводами представників сторін, що з`явилися у судове засідання, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та відповідно про скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Як вірно встановлено судом першої інстанції, комітет кредиторів боржника сформовано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно вказаного вище рішення загальних зборів, до комітету кредиторів обрано: УПФ України у Яворівському районі (592 голосів); ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2 455 голосів); ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1 662 голоси); ТОВ «Укр-Полімер» (555 голосів) та ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» забезпечений кредитор (1 863 голоси). Дійсно, рішенням комітету кредиторів згідно протоколу зборів кредиторів №7 від 10.02.2021, п.2 порядку денного більшістю голосів членів комітету кредиторів погоджено умови та порядок продажу активів боржника за сформованими лотами №№ 1 і

2. При цьому, за таке погодження проголосувала більшість членів із сумарною кількістю голосів 4 873 голоси з яких: ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2 455 голосів); «Укр-Полімер» (555 голосів) та ТОВ «Юридична компанія «Абданк» (1 863 голоси). Проти проголосував один кредитор ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1 662 голоси). Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Водночас з 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), пунктами 1, 2 «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та постанова Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про банкрутство». При цьому, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, ч.4 ст.251 цього кодексу доповнено змістом, а саме: встановити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Згідно з п. 5 ч. 8 ст. 48 КУзПБ, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 75 КУзПБ, арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов`язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону. Правильний з цього приводу зроблений висновок суду першої інстанції, що для здійснення продажу майна банкрута, що не є предметом забезпечення, ліквідатор повинен отримати погодження комітетом кредиторів умов продажу такого майна. Відповідно до абз. 2 та абз. 3 ч. 1 ст. 48 означеного вище Кодексу, учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян; конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; представник працівників боржника; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу, уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий. Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 48 КУзПБ, збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Кодексу, конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. Відповідно до абз. 1 та абз. 5 ч. 6 ст. 48 Кодексу, на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу. Частинами 8 та 9 ст. 48 Кодексу передбачено, що у роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор, у разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів. Таким чином, дійсно, у зазначеному вище рішенні комітету кредиторів від 10.02.2021 було неправомірно враховано ліквідатором голоси заставного кредитора ТОВ «Юридична компанія «Абданк» всупереч ч.1 ст. 48 Кодексу, оскільки його вимоги є забезпеченими. Проте, якщо навіть і не враховувати голоси такого заставного кредитора, то інші два кредитори: ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2 455 голосів) та ТОВ «Укр-Полімер» (555 голосів), загалом склали 3 010 голосів, що також є більше ніж кількість голосів присутнього представника конкурсного кредитора - ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1 662 голоси). Таким чином, по суті на прийняття рішення і надання заставному кредитору ліквідатором права вирішального голосу замість дорадчого, не вплинуло. При цьому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що невідповідність складу комітету кредиторів (наявність у ньому заставного кредитора з дорадчим голосом) не створює взагалі правові наслідки незважаючи на кількість навіть вірно врахованих голосів конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу, оскільки такі наслідки не передбачені прямо у законі чи будь-якому підзаконному нормативно-правовому акті. Виходячи із самої сутності діяльності комітету кредиторів і прийняття ним рішення більшістю присутніх членів комітету кредиторів на засіданні, про що зверталася увага вище, то відповідно правомірним буде висновок про те, що наслідковість прийняття рішення залежить виключно від переваги більшості голосів однієї групи (чи одного) кредиторів над сумарною кількістю голосів протилежної групи кредиторів (кредитора) проти певного рішення. Якщо б припускати про правомірність такого висновку суду першої інстанції, то принцип голосування на засіданні комітету кредиторів в силу норм Кодексу мав б бути іншим - лише одностайне голосування. У протилежному випадку (хоча б один голос проти), таке рішення дійсно би не створювало юридичних наслідків. Таким чином, виходячи із фактичних обставин, неприведення складу комітету кредиторів до вимог КУзПБ, не вплинуло на повноважність і легітимність прийнятого рішення комітету кредиторів, а обов`язковість вчинення такої дії, пов`язаної прийняттям нового нормативного акту, яким є КУзПБ, прямо цим Кодексом не передбачена. При цьому, суд апеляційної інстанції також приходить до висновку, під час реалізації загальновизначених та диспозитивних у ст. 12 КУзПБ прав арбітражного керуючого, стане його обов`язком зміна складу членів комітету кредиторів лише тоді, коли його кількісний та якісний склад не зможе ефективно і повноправно відображати волю більшості конкурсних кредиторів з вирішальним голосом. Окрім цього, оспорюваним рішенням суду першої інстанції зобов`язано третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТзОВ «Агротрейд ЛТД» та ФОП Гаврилюка О.Р. вчинити дії, пов`язані з наслідками визнання недійсними правочинів, повернути майно та стягнуто кошти з боржника на їх користь за такими недійсними правочинами. Як видно із вступних частин оспорюваного рішення, ТзОВ «Агротрейд ЛТД» та ФОП Гаврилюк О.Р. залучені до участі у справі як треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Таким чином, оскільки позивачем пред`явлено позов з вимогами не до усіх сторін оспорюваних правочинів, це є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга задоволена, сплачений апелянтом судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягаю поверненню (стягненню) з позивача. Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилюка О.Р. залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2021 у справі № 33/29 (914/399/21) - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Повний текст постанови складено 23.05.2022. Головуючий (суддя-доповідач) О.МАТУЩАК Судді Р.МАРКО О.СКРИПЧУК