Постанова 4821 № 691/944/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Черкаси Справа № 691/944/20 Провадження № 22-ц/821/699/22 категорія 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І, Бородійчука В.Г. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Акцент Банк»; представник позивача-адвокат Омельченко Євген Володимирович відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року (ухваленого під головуванням судді Черненка В.О. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 07.02.2022 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що АТ «Акцент Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 року змінено організаційно-правову форму та назву Позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк». 16.11.2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладання кредитного договору № № SAMABWFC00001802938 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» надало відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору. ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У порушення умов кредитного договору, а також норм цивільного права, відповідач зобов`язання, за вказаним договором, належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 05.08.2020 року виникла заборгованість у сумі 32780,94 грн., яка складається із: 25110,81 грн. заборгованість за кредитом; 7670,13 грн. заборгованість по відсоткам. Позивач вказує, що неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяти на себе зобов`язання. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав AT «Акцент-Банк». Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся із відповідним позовом до суду і просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001802938 від 16.11.2018 року у розмірі 32780,94 грн. станом на 05.08.2020 року та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19922,08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву про отримання кредиту, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Умови та правила надання банківських послуг, частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Враховуючи це, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом у розмірі 19922,08 грн., оскільки суду надано квитанції про переказ коштів після звернення позивача з позовом до суду, в загальній сумі 3500,00 гривень. Крім того, позивач не довів правомірності своїх вимог в частині відповідальності відповідача у вигляді заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, тому в задоволенні позову в цій частині відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У квітні 2022 року представник АТ «Акцент-Банк» адвокат Омельченко Є.В. подав до апеляційного суду скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення виниклого між сторонами спору, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався, в подальшому, регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти. Крім того, посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, як зазначив суд, а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником. Таким чином, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 16.11.2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» (а.с. 5). Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-банку, та паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». До Анкети-заяви банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та копію документу «Кредитні карти» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в якому зазначені права та обов`язки клієнта, права та обов`язки банку, умови кредитування та інше. Відповідно до наданих банком розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № SAMABWFC00001802938 від 16.11.2018 року станом на 05.08.2020 року, складає 32780,94 гривень, з яких: 25110,81 гривень заборгованість за кредитом; 7670,13 гривень заборгованість по відсоткам. Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Акцент Банк» не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту та відсотків за період з 16.11.2018 року по 30.06.2020 року. Отже, предметом позовних вимог АТ «Акцент-Банк» є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 16.11.2018 року, в загальному розмірі 32780,94 грн., з яких 25110,81 грн. - заборгованість за кредитом, 7670,13 грн. заборгованість по відсоткам. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку від 16.11.2018 року, паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» ( а.с. 5-11). У вказаній Анкеті-заяві зазначено особисту інформацію ОСОБА_1 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, інформацію про місце роботи, тощо. Встановлено, що під документами, які зазначені в Анкеті-заяві, тобто в Умовах та Правилах надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», позичальник не підписувався. Крім того, банком не наведено інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов договору, крім тих, що зазначені лише у вище зазначених документах, і з якими, як вважав банк, позичальник був ознайомлений. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Надані позивачем «Умови та Правила надання банківських послуг «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого тексту договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625,1048 ЦК України, позивачем не пред`являлись. У даному випадку, договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ). Згідно п. 22 частини 1 указаного Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Тому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі за № 342/180/17 від 03.07.2019 року, при розгляді аналогічної справи у іншому провадженні, в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладені договору з позичальником кредитор дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон №2147-VІІ) про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладення на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У справі, яка переглядається, банк наполягав на тому, що підписання позичальником паспорта споживчого кредиту свідчить про дотримання письмової форми договору про споживче кредитування та що інформація про паспорт споживчого кредиту у анкеті-заяві від 16.11.2018 року відсутня. Крім того, паспорт споживчого кредиту не містить інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки із встановленням кредитного ліміту. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо («Volovik v. Ukraine», № 15123/03, п.45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 9 Закону «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13). А тому, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору. Отже, за наявних у матеріалах справи наданих позивачем доказів, встановити, яку відповідач отримав суму кредитних коштів та коли мав її повернути, - суд не має можливості, оскільки у основному доказі укладення кредиту (Анкеті-заяві) відсутня сума кредитного ліміту та умови його повернення, проте, згідно розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC00001802938 від 16.11.2018 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 05.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 отримував певні кошти, користувався кредитними коштами, та не виконав обов`язок по поверненню банку отриманих коштів. Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23422,08 грн. Разом з тим, відповідачем до суду надано квитанції про переказ коштів на картковий рахунок після звернення позивача з позовом до суду, в загальній сумі 3500,00 грн., а тому з відповідача необхідно стягнути 19922,08 грн. тіла кредиту (23422,08 грн. 3500, 00 грн.). Що стосується квитанції від 29.05.2020 року на суму 800,00 грн., то дана сума була внесена ще до звернення позивача до суду та згідно розрахунку заборгованості була врахована останнім при визначенні суми заборгованості відповідача. Щодо простроченого тіла кредиту, колегія суддів зазначає, що ні у вказаних Умовах правилах надання банківських послуг та і в анкеті-заяві відсутнє поняття «Прострочене тіло кредиту», проте з розрахунку заборгованості вбачається, прострочене тіло кредиту в розмірі 1688,73 грн., яке нічим не передбачене. Оскільки, позивач не довів правомірності своїх вимог в частині відповідальності відповідача у вигляді заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, тому підстави для задоволення позову цій частині відсутні, в зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року, судові витрати слід залишити за позивачем. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича - залишити без задоволення. Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуючий О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.Г. Бородійчук