Постанова 4824 № 361/6940/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 361/6940/21 Апеляційне провадження 22-ц/824/6932/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Сенюти В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат та заборгованості по аліментам, в с т а н о в и в : у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість у розмірі 186 000 грн по аліментах за попередній період з 01.01.2019 по 31.07.2021; заборгованість у розмірі 219 812 грн по додаткових витратах на дітей за попередній період з 01.01.2019 по 31.07.2021; зобов`язати відповідачку щомісяця сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 3 000 грн на кожну дитину. В обгрунтування позову зазначав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2019 шлюб розірвано. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.04.2021 визначено місце проживання малолітніх дітей з ним та у цьому рішенні встановлено факт, що діти проживають з ним з початку січня 2019 року по теперішній час. Упродовж всього цього часу він забезпечував доньок самостійно, відповідачка не надавала коштів на утримання дітей, незважаючи на те, що він неодноразово звертався до неї з цього приводу. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі по 2 618 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 05.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 908 грн. Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити нове, яким стягнути заборгованість по аліментам та додатковим витратам та визначити розмір аліментів 3 000 грн на кожну дитину. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що він надав докази про те, що звертався до відповідачки починаючи з 01.01.2019 з питання сплати коштів на утримання дітей, про що свідчить їх електронна переписка, а тому у суду були підстави для стягнення аліментів за минулий час. Він також надав докази понесення ним додаткових витрат на дітей, які пов`язані з необхідність реабілітації після стресу, отриманого внаслідок розлучення батьків та переїзду на нове місце проживання. Суд не врахував, що відповідачка є працездатною особою, інших утриманців не має та не довела, що не може сплачувати аліменти у сумі 3 000 грн на кожну дитину. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 15.07.2011 по 11.02.2019, від якого мають двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.04.2021 визначено місце проживання малолітніх дітей сторін з батьком.Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 18.05.2021. Позивач відносить до додаткових витрат: харчування дітей, гурток шахів, оплату садку, стоматологічні послуги, канцелярські приладдя, іграшки, засоби гігієни, витрати на лікування, розваги, витрати на поїздки на Волинь, кисневі пінки, продукти. На підтвердження вказаних витрат позивачем долучено фіскальні чеки, договір про надання послуг з організації і проведення дитячого свята ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2020, угоду про надання послуг по системі фізичної і соціальної адаптації від 08.11.2020 (навчання футболу ОСОБА_3), угоду про надання послуг по системі фізичної і соціальної адаптації від 08.11.2020 (навчання футболу ОСОБА_4 ), договір про надання послуг по проходженню програми «Основи техніки» на 1 міс. Футбольна школа Шахтар від 17.11.2020 - ОСОБА_4 , договір про надання послуг по проходженню програми «Основи техніки» на 1 міс. Футбольна школа Шахтар від 17.11.2020 - ОСОБА_3 . Відмовляючи у задоволенні позову про стягення аліментів та додаткових витрат за минулий час суд виходив з недоведеності цих позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Відповідно до вимог даної норми для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині. Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач таких доказів не надав. Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.04.2021 встановлено факт, що діти проживають з ним з початку січня 2019 року, а тому він має право на стягнення аліментів з 01.01.2019 не можна визнати обгрунтованими, оскільки сама по собі обставина проживання дітей з тим з батьків, хто звертається з позовом про стягнення аліментів не дає підстав для задоволення позову про стягнення аліментів за минулий час, якщо останній не доведе факту ухилення другого з батьків від сплати аліментів. З вищезазначено рішення вбачається, що до суду з позовом про визначення місця проживання дітей звернулася спочатку ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а надалі ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. Відтак між сторонами тривалий час існував спір щодо визначення місця проживання дітей. У такому випадку посилання позивача на ухилення відповідачки від сплати аліментів не є обгрунтованим. Заявляючи вимогу про визначення місця проживання дітей з ним, позивач не мав перешкод заявити одночасно вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей, проте таку вимогу не заявляв. Сама по собі електронна переписка між сторонами не свідчить про те, що позивач вживав належні заходи щодо одержання аліментів з відповідачки, а остання ухилялася від надання утримання на дітей, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можна визнати обгрунтованими. Згідно ч. 1, 2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Позивач не надав доказів про те, що надання послуг по проходженню програми «Основи техніки», а також заняття дітей у футбольній школі викликано необхідністю розвитку саме таких здібностей дітей. Відвідування спортивної секції, вивчення іноземної мови, вартість поїздок, придбання медикаментів першої необхідності та харчування (без надання доказів наявності потреби в такому відпочинку, викликаної хронічною хворобою, лікуванням) не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини за положеннями ст. 185 СК України. Матеріали справи також не містять доказів про те, що діти після розлучення батьків перебували у такому стресовому стані, котрий вимагав проведення реабілітаційних заходів, як про те зазначає апелянт. В апеляційній скарзі позивач фактично наводить те обґрунтування щодо необхідності стягнення додаткових витрат на дітей, яке викладено у позовній заяві. Разом з тим, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду про те, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження таких вимог. Щодо визначення судом розміру аліментів, колегія суддів виходить з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги щодо визначення розміру аліментів суд виходив з прожиткового мінімуму, встановленого з 01.01.2022 Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік»для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 грн. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Відповідно до ст. 181 цього ж Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходів її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі ст. 182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції виходив з положень вищезазначених норм та доказів, наявних у матеріалах справи та правильно зазначив, що можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання. Доказів про те, що відповідачка має можливість сплачувати аліменти у сумі 3 000 грн на кожну дитину позивачем не надано. Посилання останнього на те, що відповідачка є працездатною особою та не має інших утриманців саме по собі не є доказом її матеріальної спроможності сплачувати аліменти у заявленому розмірі. У письмових поясненях відповідачка вказує, що її середньомісячний дохід до початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України складав 12 000 грн. Суд першої інстанції правильно вказав, що розмір аліментів у 2 618 грн на кожну дитину є достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення розміру аліментів також не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Колегія суддів звертає увагу відповідачки на те, що її вимоги, викладені у письмових поясненнях про закриття апеляційного провадження та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду суперечать ст. 367, 374 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 16.06.2022. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук