Постанова 4824 № 754/2467/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/705/2022 Справа 754/2467/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 лютого 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Бабко В.В., постановлену в м. Київ 08 грудня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соловйової Ірини Геннадіївни про визнання кредитного договору припиненим, договору іпотеки недійсним, скасування реєстраційних записів у державному реєстрі та усунення перешкод у розпорядженні власністю, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Посилався на те, що в лютому 2021 року він звернувся до суду з позовом, предметом якого є відновлення порушеного права власності на кв. АДРЕСА_1 шляхом скасування заборон, що були встановлені відповідачами - приватними нотаріусами на підставі укладених позивачем та банком угод, які були припинені їх невиконанням сторонами, а постановлені відповідачами заборони обмежують право власності позивача. 17 лютого 2021 року судом була постановлена ухвала про відкриття провадження в справі і вручена відповідачам 21 травня 2021 року. 27 листопада 2021 року позивач отримав повідомлення відповідача АТ «Альфа Банк» від 05 листопада 2021 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Підставою цього повідомлення є предмет позову у справі № 754/2467/21, відносно якого судовий спір триває. Але АТ «Альфа Банк» вимагає від позивача у позасудовому порядку, незважаючи на те, що можливість у позасудовому порядку вирішити цей спір припинена 17 лютого 2021 року порушенням провадження у даній справі, сплатити неіснуючий борг за припиненим кредитним договором в сумі 190501,95 доларів США, а у випадку його несплати протягом 30 днів має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно змін відносно власника спірного нерухомого майна, яке є предметом спору в справі № 754/2467/21, що в свою чергу може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених і оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду у справі № 754/2467/21. Просив забезпечити позов шляхом встановлення заборони АТ «Альфа Банк» вчиняти дії, спрямовані на внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині зміни власника кв. АДРЕСА_1 в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що мотивами відмови в задоволенні позову є відсутність належних та беззаперечних доказів, що АТ «Альфа Банк» має намір внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; відсутні докази дійсної реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки лише посилання в заяві про забезпечення позову без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вважав, що наведене не відповідає дійсності, оскільки 21 вересня 2021 року представник позивача на виконання ухвали суду надав як суду, так і учасникам судового процесу вісім судових рішень, що стосуються спору, предметом якого є спірна квартира, що перебуває у власності позивача, зокрема заочне рішення Деснянського районного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 754/6345/18 про скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, якою резолютивну частину рішення Деснянського районного суду від 12 березня 2020 року в справі № 754/6345/18 в частині скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було залишено без змін. 05 листопада 2021 року АТ «Альфа Банк», який приймав участь в справі № 754/6345/18, направив позивачеві повідомлення про намір вдруге звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Отже, внаслідок вчинення реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідачем буде змінений власник спірного майна, як вже відбулося в справі № 754/6345/18, що унеможливить виконання рішення суду в справі № 754/2467/21. Вказував, що суд не виконав приписи процесуального закону, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що з урахуванням інших допущених судом порушень процесуального закону змусило позивача змінювати підстави позову у судовому спорі, який на момент оскарження постановленої ухвали триває. Від відповідача приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бочарової С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Посилалась на те, що представником позивача не обґрунтовано, які недобросовісні дії з боку відповідача здійснюються щодо можливого приховування майна, продажу чи знищення його, що є загрозою невиконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Позивач не обґрунтував необхідність забезпечення позову взагалі. Наголошував, що в рамках зазначеної справи представником позивача подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, що і було зроблено судом першої інстанції, представник позивача оскаржувану ухвалу від 08 грудня 2021 року отримав 20 грудня 2021 року. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони АТ «Альфа Банк» вчиняти дії, спрямовані на внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині зміни власника кв. АДРЕСА_1 в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник заявника не надав належних беззаперечних доказів, що АТ «Альфа Банк» має намір внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині внесення зміни власника квартири АДРЕСА_1 , в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та відсутні докази дійсної реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки самі лише посилання в заяві про забезпечення позову, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Апеляційний суд по суті погоджується з правильними по суті висновками суду першої інстанції з наступних підстав. В лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа Банк», приватного Київського міського нотаріального округу Бочарової С.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соловйової І.Г., в якому просив визнати договір кредиту № 028/25-308, укладений 18 червня 2008 року АТ КБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», припиненим з 29 січня 2014 року, визнати договір іпотеки № 028/15-350, укладений 18 червня 2008 року між АТ КБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», та ОСОБА_1 , недійсним; скасувати реєстраційний запис заборон на нерухоме майно № 7405991 та реєстраційний запис договору іпотеки, вчинені 18 червня 2006 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., скасувати реєстраційні записи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловйовою І.Г., у державному реєстрі іпотек, запис про обтяження № 7426115 від 20 червня 2006 року, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; запис про обтяження № 23849168 та про іпотеку № 2384922234, вчинені 11 грудня 2017 року. Посилався на те, що кредитний договір був припинений кредитором 29 січня 2014 року шляхом пред`явлення вимоги боржникові вимоги про дострокове виконання кредитного договору, чим одночасно був припинений договір іпотеки на підставі п. 6.3 договору, який діє до припинення основного зобов`язання, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України. Вказував, що договір іпотеки від 18 червня 2008 року був укладений без згоди другого з подружжя ОСОБА_2 , а тому є недійсним відповідно до ст. 369, 215 ЦК України. До позовної заяви надані наступні докази в копіях: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 листопада 2019 року, копія кредитного договору № 028/25-308 від 18 червня 2008 року, копія договору іпотеки № 028/15-350 від 08 червня 2008 року, вимога вих. № 08.51-297/41666-47 від 29 січня 2014 року, заява про видачу готівки ав/4554252 від 18 червня 2008 року. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року відкрито провадження в даній справі (а. с. 18 - 19 т. 1). В підготовчому засіданні позивачем на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва, постановленої без видалення до нарадчої кімнати, надано в копіях: ухвалу Постійно діючого Третейського суду при асоціації Українських банків від 01 квітня 2016 року в справі № 1033/15 про залишення заявленого позову без розгляду; заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року в справі № 754/6345/18, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року в справі № 754/6345/18, постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в справі № 754/6345/18, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року в справі № 754/7882/18, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року в справі № 754/6345/18, рішення Окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року в справі № 640/2937/19, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в справі № 640/2937/19 (а. с. 81 - 103 т. 5). Зокрема, постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в справі № 754/6345/18 позов ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» задоволено, визнано протиправним та скасовано запис про право власності № 23848982 від 07 грудня 2017 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк». Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 10 грудня 2021 року (а. с. 110 т. 5). 06 грудня 2021 року позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову, до якої надано копію повідомлення АТ «Альфа Банк`про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушення) від 05 листопада 2021 року (а. с. 123 т. 5), даним листом АТ «Альфа Банк» вимагало усунути порушення, а саме сплатити борг за кредитним договором, розмір якого становить 190501,95 доларів США, в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Альфа Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову. При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін». Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просив визнати недійсним іпотечний договір без застосування правових наслідків недійсності правочину, а отже, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 752/10019/17 (провадження № 61-4569св19) та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватись апеляційним судом. Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом заборони відповідачу АТ «Альфа Банк» вчиняти певні дії щодо предмета іпотеки не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорюваний договір буде вважатися недійсним без вчинення додаткових дій для цього. За таких обставин апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, які не спростовуються доводами апеляційної скарги про існування восьми судових рішень щодо предмету спору та щодо повідомлення про звернення стягнення не предмет іпотеки. Доводи апеляційної скарги в цій частині не узгоджуються з правовими висновками, викладеними у вищенаведеній постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 752/10019/17 (провадження № 61-4569св19) та відхиляються апеляційним судом. Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року позов було залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а саме в зв`язку з поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду (а. с. 137, 139 т. 5), і зазначена ухвала позивачем в апеляційному порядку не оскаржена. Апеляційний суд також враховує, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 20 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку після постановлення ухвали про залишення його позову без розгляду, на що обґрунтовано звертав увагу суду відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочарова С.В. у відзиві на апеляційну скаргу. Із системного тлумачення ст. 150 ЦПК України, а також ч. 9 ст. 158 ЦПК України, відповідно до якої у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд приходить до висновку, що забезпечення позову після залишення його без розгляду вимогами чинного ЦПК України не передбачене. Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З урахуванням вищевикладеного, скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року не призведе до ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 , позов якого залишено без розгляду на підставі його власної заяви, що процесуально унеможливлює забезпечення такого позову. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не ґрунтуються на доказах і законі, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 17 лютого 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.