Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3040/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3040/21 пров. № А/857/23369/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (суддя Подлісна І.М., час ухвалення 12:34 год., місце ухвалення м.Тернопіль, дата складання повного тексту 23.11.2021), в адміністративній справі №500/3040/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про стягнення коштів, встановив: У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ НП в Тернопільській області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь надбавку за стаж служби в поліції за період служби в ГУ НП в Тернопільській області з 03.03.2017 по 19.11.2019 в сумі 33903,56 грн.. Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 33903 гривні 56 копійок невиплаченої надбавки за стаж служби в поліції за період служби з 09.03.2017 року по 19.11.2019 року. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та всупереч об`єктивним обставина справи, що є підставою для його скасування. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що наказом ГУНП в Тернопільській області від 09.03.2017 позивач як вперше прийнята призначена на посаду оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) відділу кримінальної поліції Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області. Наказом ГУНП в Тернопільській області від 21.03.2017 №63о/с рядовому поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) відділу кримінальної поліції Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області на підставі особової справи підтверджено нарахований стаж служби поліцейським для виплати грошового забезпечення та надбавки за стаж служби станом на 09 березня 2017 року в кількості 00 р., 00 міс., 00 дн.. У свою чергу вказаний наказ став підставою для початкового обчислення та подальшого нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі відповідно до підтвердженого стажу служби в поліції. Вказує апелянт, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені ч.2 ст.78 ЗУ «Про Національну поліцію». Оскільки податкової міліції у зазначеному переліку не має, тому період служби позивача у податковій міліції не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. За вказаного відповідачем було здійснено нарахування стажу служби в поліції позивачу лише з 09.03.2017, а саме з моменту призначення позивача на посаду в органі поліції. Звертає увагу апелянт, що стаж служби в поліції та стаж вислуги років не є ідентичними правовими поняттями. Правова категорія «вислуга років» запроваджена положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виключно у цілях вирішення управлінських та кадрових питань з приводу призначення пенсії. Оскільки діючим законом не передбачено включення стажу служби у податковій міліції до стажу служби у поліції, то відсутність відповідного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України з даного приводу об`єктивно не здатне спричинити порушення прав та інтересів заявника, адже положення підзаконного акту не можу змінювати суті припису закону. Звертає скаржник і увагу на те, що позивач просить стягнути з ГУНП надбавку за стаж служби в поліції за період служби в ГУНП з 09.03.2017 по 19.11.2019 в той час, як жодного наказу ГУНП про зарахування вказаного періоду в стаж її служби в поліції немає. Отже, у разі відсутності відповідного наказу ГУНП про зарахування до стажу служби в поліції періоду служби у податковій міліції, вимога про стягнення надбавки за стаж служби з врахуванням стажу її роботи в податковій міліції є безпідставною. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 16.11.2021 року та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому висловила незгоду з нею. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задоволити, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції та наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.03.2017 року №46-о звільнена з 07 березня 2017 року з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно- аналітичного сектору оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області в званні майора податкової міліції. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 13 років 09 місяців 3 дні (а.с. 25). Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 09.03.2017 року №53о/с (по особовому складу) призначено вперше прийняту ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого) відділу кримінальної поліції Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області, з 09.03.2017, присвоївши їй спеціальне звання «рядовий поліції» (а.с. 9). Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 19.11.2019 року №284о/с (по особовому складу) майора поліції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством відділу кримінальної поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 19.11.2019, відрядивши для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (а.с. 12). На запит начальника ВПЗ ГУНП в Тернопільській області від 07.06.2021 №359/27/1-2021 управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Тернопільській області проінформувало, що наказом начальника ГУ НП в Тернопільській області від 21.03.2017 №63о/с рядовому поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому (за рахунок старшого оперуповноваженого) відділу кримінальної поліції Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області на підставі особової справи підтверджено нарахований стаж служби поліцейським для виплати грошового забезпечення та надбавки за стаж служби станом на 09 березня 2017 року в кількості: 00 років 00 місяців 00 днів. Вказаний нормативний акт став підставою для обчислення та подальшого нарахування ОСОБА_2 працівниками УФЗБО надбавки за вислугу років у розмірі відповідно до підтвердженого стажу служби в поліції (а.с. 36). Вважаючи, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України проведено нарахування та виплату грошового забезпечення за час служби в частині надбавки за стаж служби в поліції, позивач звернулася із вказаним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем помилково не включено стаж проходження служби позивачем у податковій міліції до стажу служби в поліції, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача відповідних недоплачених сум надбавки за стаж служби в поліції за період служби з 09.03.2017 року по 19.11.2019 р. з врахуванням стажу в період з 03.11.2005 по 07.03.2017 проходження позивачем службу в органах податкової міліції. Суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновки суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Згідно зі статтею 2 Закону №580-VIII, завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Колегія суддів враховує, що предметом розглядуваного спору у даній справі є питання щодо зарахування позивачу стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, та відповідно право позивача на отримання надбавки за вислугу років (стаж служби) в поліції з врахуванням стажу служби в органах податкової міліції. З метою вирішення спірних правовідносин колегія суддів вважає, що застосуванню підлягають наступні правові норми. Як вже зазначалось, згідно зі статтею 78 Закону №580-VIII, до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція). Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України). Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII, який був чинний у період служби позивача у податковій міліції), податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням. Частина перша статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" (стаття 26 Закону №509-XII). Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998р. №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114. Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону №580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби статусу такої служби. Провівши аналіз повноважень, завдань та функцій податкової міліції та органів внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Отже, правовий статус служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції є тотожним. Аналогічний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №826/16143/18, від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції, після чого наказом ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.03.2017 року №46-о звільнена з 07 березня 2017 року з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-аналітичного сектору оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області в званні майора податкової міліції. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 13 років 09 місяців 3 дні. Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм апеляційний суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання - майор податкової міліції, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги. Отже вислугу років служби позивача в податковій міліції необхідно зарахувати до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому відповідачем помилково не зараховано стаж служби позивача в податковій міліції до стажу служби в поліції. Водночас, як уже було вказано судом вище, згідно статті 78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням до стажу служби в поліції служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що жодного наказу ГУНП про зарахування спірного періоду в стаж служби позивача в поліції немає. Однак і наказ ГУ НП в Тернопільській області від 09.03.2017 року №53о/с (по особовому складу), яким ОСОБА_1 вперше призначено на посаду в органах Національної поліції, не містить жодної відомості про не зарахування позивачу за стажу служби в органах податкової міліції. У своїх вимогах позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь надбавку за стаж служби в поліції за період служби в ГУ НП в Тернопільській області з 03.03.2017 по 19.11.2019 в сумі 33903,56 грн.. Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що у розглядуваній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу дій щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача спірної надбавки за стаж служби в поліції та на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стаж служби позивача у податковій міліції підлягає зарахуванню до стажу проходження нею служби у поліції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу щодо відсутності у відповідача дискреційних повноважень у питанні нарахування та виплати позивачу надбавки за стаж служби в поліції, оскільки відповідач зобов`язаний був нарахувати і виплатити позивачу надбавку за стаж служби в поліції відповідно до приписів законодавства. При обранні способу відновлення порушеного права суд повинен виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Так, у даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 матеріали справи підтверджують, що за розглядуваний період із з 03.03.2017 по 19.11.2019 відповідач протиправно не здійснив нарахування і виплату позивачу надбавки за стаж служби в поліції з урахування стажу служби в податковій міліції. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що розрахунок такої надбавки грошового забезпечення, в тому числі із урахування стажу служби позивача в податковій міліції, є обов`язком відповідача, як суб`єкта владних повноважень та органу, в якому позивач проходив службу. Отже, з врахуванням того, що відповідачем ще не проведено офіційного нарахування позивачу конкретних грошових сум надбавки грошового забезпечення за стаж служби в поліції за спірний період з урахуванням служби позивача в органах податкової міліції, тому являються передчасними вимоги позивача про необхідність стягнення адміністративним судом з відповідача на її користь надбавки за стаж служби в поліції за період служби в ГУ НП в Тернопільській області з 03.03.2017 по 19.11.2019 в сумі 33903,56 грн.. Таким чином, являються не підлягають до задоволення вимоги позивача про задоволення позовних вимог в повному обсязі із обов`язковим зазначенням суми надбавки за стаж служби в поліції за період служби в ГУ НП в Тернопільській області з 03.03.2017 по 19.11.2019. З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що період проходження позивачем служби в органах податкової міліції підлягає зарахуванню ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, а також здійснення позивачу перерахунку і виплати грошового забезпечення, з врахуванням вислуги років за цей період. Завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю дій (рішень) відповідача у розглядуваних правовідносинах, зокрема, щодо виконання відповідачем свого обов`язку по нарахуванню і виплати позивачу надбавки за стаж служби в поліції. Колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. З врахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених правових норм, які регулюють спірні правовідносини, а також з метою ефективного захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вийшовши за їх межі, обравши належний спосіб захисту, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, періоду проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років, з врахуванням до стажу служби в НП України періоду проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції. При цьому, колегія суддів зазначає, що визначення періоду служби позивача в органах податкової міліції, який слід зарахувати до стажу служби в поліції, а також визначення грошового розміру недоплаченої надбавки за стаж служби (вислуги років), повинен здійснити відповідач, як суб`єкт владних повноважень у цій сфері. Решта позовні вимоги, які стосуються стягнення з відповідача конкретної суми надбавки за стаж служби в поліції задоволенню не підлягають. Отже, відповідно до наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, керуючись приписами ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 16.11.2021 року слід скасувати і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в адміністративній справі №500/3040/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення коштів скасувати і прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, періоду проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років (стаж служби), із зарахуванням до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років періоду проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль