Постанова 4824 № 377/55/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2022 року м. Київ Справа № 377/55/21 Провадження: № 22-ц/824/1972/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Вербової І.М., Борисової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.С. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - позивач, Банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приват банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 04.11.2013 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Банксвої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.Відповідач при укладанні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. За таких обставин банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.11.2013 року, яка станом на 08.12.2020 року складала 28 652,58 грн., з яких: 23 042,61 грн - тіло кредиту (в тому числі, прострочене), 5 609,97 грн - прострочені відсотки за користування кредитом. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 травня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, не встановлення обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідач, власноручно підписавши анкету-заяву, взяв на себе зобов`язання по його виконанню. Кредитний договір повністю відповідає вимогам цивільного законодавства. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, Належним доказом укладення договору є анкета-заява та отримана кредитна картка, якою відповідач активно користувався, знімаючи кошти та погашаючи заборгованість. Наголошувала, що суми, які банк просить стягнути, належним чином обґрунтовані та підтверджені. Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 04.11.2013 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.11.2013 року, станом на 08.12.2020 року заборгованість відповідача перед банком складає 28 652,58 грн., з яких: 23 042,61 грн - тіло кредиту (в тому числі, прострочене), 5 609,97 грн - прострочені відсотки за користування кредитом. Відмовляючи у задоволенні позову в АТ КБ «Приват банк», суд першої інстанції виходив із того, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, отже, банком не доведено факту досягнення між сторонами домовленостей про сплату відсотків. Окрім того, банк, не зважаючи на те, що сторонами не погоджені умови щодо сплати відсотків та штрафних санкцій, безпідставно зараховував сплачені відповідачем на погашення кредиту кошти в рахунок погашення відсотків та пені. Провівши відповідні розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем повністю погашено тіло кредиту, а тому позовні вимоги про стягнення тіла кредиту є неоьгрунтованими. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України). Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно частини1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому,з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.11.2013 року відповідач, підписавши анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. В обґрунтування вимог про стягнення прострочених відсотків, банк посилався на те, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84% для картки «Універсальна голд». На підтвердження своїх вимог банк до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", розрахунок заборгованості за договором №б/н від 04.11.2013 року станом на 08.12.2020 року, копію анкети - заяви та довідки про видані кредитні картки, зміну умов кредитування, а також виписку із карткового рахунку відповідача. В той же час, наданий банком розрахунок заборгованості свідчить про те, що з 01.07.2019 року у відповідача розпочалось прострочення тіла кредиту та нарахування банком прострочених процентів на прострочену заборгованість за ставкою 84%, що не передбачено підписаною відповідачем анкетою-заявою. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на які посилається банк, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків. Окрім того, в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що відповідач був ознайомлений та погодив редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, що почала діяти з 01.03.2019 року, та яка передбачає нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84% для картки «Універсальна голд». Не можебути належним доказом і роздруківка із сайту позивача, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто,кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за простроченими відсотками. Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, в тому числі простроченого, колегія суддів воходить з наступного. Як убачається із виписки по картковому рахунку відповідача, доданого до позовної заяви, відповідач користувався грошовими коштами, отриманими від банку на підставі анкети-заяви від 04 листопада 2013 року, та погашав заборгованість. При цьому, з виписки з карткового рахунку та розрахунку заборгованості убачається, що банк за рахунок коштів, сплачених ОСОБА_1 на погашення кредиту, списував з рахунку відповідача проценти за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 %. Ураховуючи, що між банком та відповідачем не були узгоджені умови кредитування щодо сплати відсотків та інших штрафних санкцій, такі дії банку не можуть вважатись законними. Так, згідно розрахунку заборгованості, за період з 04.11.2013 року по 31.08.2015 року, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, які повернув у повному обсязі. Заборгованість за вказаний період складала лише проценти на загальну суму - 44,71 гривні (а.с. 8-9). За період з 01.09.2015 року по 08.12.2020 року відповідачем фактично було отримані та використані кредитні кошти у сумі 287 071,10 грн (колонка № 3 розрахунку заборгованості) та внесено на погашення кредиту 295 687,62 грн (колонка № 21 розрахунку заборгованості), зокрема:за період з 01.09.2015 року по 30.06.2019 року: 282 445,79 грн (за тілом кредиту) + 193,00 грн (за простроченим тілом кредиту) + 50,00 грн (пені) = всього 282 688,79 грн (а.с.15 зворот); за період з 01.07.2019 року по 08.12.2020 року: 6064,50 грн (за тілом кредиту) + 2587,40 грн (за простроченим тілом кредиту) + 1614,00 грн (по нарахованим відсоткам) + 2732,93 грн (по простроченим відсоткам) = всього 12 998,83 гривень (а.с.17). Ураховуючи те, що сума внесених відповідачемкоштів на погашення заборгованості перевищує розмір фактично отриманих ним від банку у кредит коштів, і такі обставин банком не спростовані належними доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог банку про стягнення тіла кредиту, в тому числі, простроченого. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, а ухвалене у справі судове рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для скасування рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 травня 2021 року, а тому апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк» задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» залишити без задоволення. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді І.М. Вербова О.В. Борисова