LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд761/27929/21

від 14.06.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/27929/21 Головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г. Провадження № 33/824/1261/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2022 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Ігнатченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 206939від 12 червня 2021року ОСОБА_1 12 червня 2021 року о 22год. 12 хв. в м. Києві на перехресті вул. Володимирської та вул. В. Житомирська керував транспортним засобом SKODA FABIA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість та неприродна блідість шкірного покриву обличчя. Від проходженняогляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду м. Києвавід 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454,00 грн в дохід держави. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 22 лютого 2022 року подавапеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києвавід 22 вересня 2021 року, скасувати оскаржувану постанову, а провадження закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з наступних мотивів. Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що належним чином про розгляд справи не повідомлявся, клопотання про відкладення розгляду справи судом не було взято до уваги, а копію постанови отримав 2 лютого 2022 року після подання відповідної заяви. Далі по тексту апеляційної скарги викладено мотиви незгоди з діями працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та зазначено, що суд не надав оцінки та аналізу діям працівників поліції в оскаржуваній постанові. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу і обставини викладені в ній, просив її задовольнити, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова місцевого суду є законною, обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а апеляційна скарга такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне. За змістом ч.2 ст.294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня ухвалення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Оскільки наведені в апеляційній скарзі обставини щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довідковим листом у справі, згідно якого копію постанови ОСОБА_1 отримав 2 лютого 2022 року, та узгоджуються з нормами закону, апеляційний суд з огляду на принцип забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають до з`ясування питання чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з нормами КУпАП всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалив постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованимита такими, щопідтверджується дослідженими доказами та ґрунтуються на вимогах закону. Із матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 206939 від 12 червня 2021 року ОСОБА_1 12 червня 2021 року о 22 год. 12 хв. в м. Києві на перехресті вул. Володимирської та вул. В. Житомирська керував транспортним засобом SKODA FABIA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість та неприродна блідість шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). Наведеним спростовуються пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки в протоколі зазначено всі обставини та пункт ПДР, який було ним порушено. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР України ОСОБА_1 дотримано не було. Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини викладені в протоколі, підтверджує скоєне правопорушення ОСОБА_1 та спростовує аргументи, викладені в апеляційній скарзі, та є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18). В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Реалізувавши своє право володіти та керувати автомобілем, ОСОБА_1 тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, які отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол підписаний особою, яка його склала, і зазначені в ньому ознаки сп`яніння, виявлені працівниками поліції 12 червня 2021 року у ОСОБА_1 в розумінні п. п. 1, 2, 3, 4 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився (а.с. 1). Частиною 2статті 19 Конституції України задекларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України. Згідно зі ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Відповідно до положень ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, та письмових поясненнях, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Ураховуючи наведене вище, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року є законною та обґрунтованою, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись положеннями статті 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київськогоапеляційного суду Н.В. Ігнатченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»