Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4347/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4347/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач) компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 80970,24 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, та надано невірну правову оцінку обставинам справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу Головного управління № 91 о/с від 26.02.2021 підполковника поліції ОСОБА_1 - начальника Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з 03 березня 2021 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". У вказаному наказі зазначено, зокрема, що згідно постанови КМ України від 17.07.1992 № 393 позивачеві належить виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного забезпечення за 25 років, 06 місяців, 28 днів. Відповідні кошти по виплаті одноразової грошової допомоги було перераховано відповідачем платіжним дорученням № 2485 від 15.06.2021 на платіжну картку ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк". Позивач, вважаючи що він має право на виплату компенсації за час затримки розрахунку при звільненні звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу здійснена відповідно до пункту 8 Розділу VI Порядку № 260, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19. Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України Так, передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Наведений правовий висновок щодо застосування положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №826/9793/18 та від 23.04.2020 у справі № 810/3573/18. При вирішенні питання щодо обрахунку середньої заробітної плати поліцейських колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.11.2020 у справі № 160/2867/19. У вказаному рішенні акцентується увага на тому, що Порядок № 100 регулює загальні засади обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати, в той час як Порядок № 260 встановлює особливості обчислення грошового забезпечення для поліцейських. При цьому, як зазначено у згаданій постанові суду касаційної інстанції, з аналізу положень Порядку № 260 випливає, що для розрахунку середньоденного та загального розміру середнього грошового забезпечення працівників поліції потрібно використовувати не робочі, а календарні дні. Отже, для спірних правовідносин при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період. При цьому, Відповідно до пунктів 1, 8 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. При цьому колегія суддів зазначає, що у даному випадку необхідно керуватися саме Порядком № 260, оскільки саме його норми визначають кінцевий термін здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а відтак, враховуючи їх спеціальний характер, мають пріоритет над визначеними у ст. 116 КЗпП України загальними строками. Як було встановлено вище, позивача було звільнено зі служби з 03.03.2021. Отже, граничним строком виплати одноразової грошової допомоги з урахування положень п. 8 розд. VI Порядку №260 було 03.05.2021. Разом з тим, остаточний розрахунок проведено - 16.06.2021, що свідчить про затримку в такому розрахунку - 44 дні. Вирішуючи питання про стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд повинен врахувати принцип співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Як вбачається з довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , грошове забезпечення позивача за січень - лютий 2021 року складає 45935,00 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 778,56 грн. (45935,00 грн./59 день). Кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 44 календарних днів. З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку становить 34256,64 грн. (778,56 х 44). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 34256,64 грн. (778,56 х 44), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з відрахуванням усіх обов`язкових платежів. З урахуванням наведеного, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування. Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області ( вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, ЄДРПОУ: 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2021 року по 16.06.2021 року в сумі 34256,64 грн. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких