Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 712/14173/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/14173/21 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив: - визнати дії головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюк Юлії Олександрівни про арешт коштів боржника неправомірними; - скасувати постанову від 30.09.2021 головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюк Юлії Олександрівни по виконавчому провадженню №38626303 про арешт майна боржника, в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді пенсії, який відкритий в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Київ, Україна, для зарахування пенсії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та стосуються того, що спірною постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку позивача, який використовується виключно для отримання пенсії. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні в Соснівському відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси знаходяться виконавче провадження №3866303 по виконанню: 1) виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду по справі №823/566/15 від 26.05.2015 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДПІ боргу в сумі 24049,26 грн; 2) виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси по справі №28/712/11028/14ц від 23.01.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат в сумі 3654,00 грн; 3) виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/3875 від 09.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТВФ «Босфор» боргу в сумі 335000,00 грн; 4) виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси по справі №712/1191/14ц від 14.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 52767,08 грн; 5) виконавчого листа по справі № 1-кп/712/93/13 від 09.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Технооптторг» боргу в сумі 1511391,82 грн; 6) виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/4565 від 15.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» боргу в сумі 1796573,50 грн; 7) виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 2-1998/12 від 25.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 12000,00 грн та судового збору в сумі 218,80 грн, а всього 120218,80 грн. Постановою головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василюк Ю.О. від 30.09.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1976230,85 грн. З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Соснівського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою щодо зняття арешту з коштів. Соснівський відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) листом від 07.12.2021 № 38626303 року про результат розгляду заяви повідомив позивача, що оскільки на виконанні в відділі ДВС перебуває відкрите виконавче провадження № 38626303 по стягненню з нього заборгованості, тому не порушено порядок накладення арешту, підстав для зняття арешту з рахунків немає. Вважаючи, що арешт коштів накладено протиправно, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при винесенні спірної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження». Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону №1404-VIII. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Положенням частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII). Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання виконавчих документів у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону № 1404-VIII, наведений у статті 73 цього Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження. Таким чином, до окремих видів соціальних виплати, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, не включена пенсія, у наведеному вище переліку така відсутня. Суд першої інстанції вірно встановив з наявної у справі копії виписки (довідки) АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку позивача, що це не є рахунок зі спеціальним режимом використання, чи для отримання лише соціальних виплат. Також, АТ КБ «Приватбанк» було прийнято до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника та накладено арешт на рахунок позивача, тобто банк тим самим підтвердив, що рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання. Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Отже, вказана стаття не містить такого виду рахунка, як рахунок для соціальних виплат. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Підсумовуючи викладене суд зазначає, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц, у якій суд також зазначив, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Колегія суддів акцентує на тому, що у спірній постанові про арешт коштів боржника, державний виконавець зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який вказав, що оскільки у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які надходять на цей рахунок заборонено законом, а АТ КБ «Приватбанк», на який нормами статті 52 Закону № 1404-VІІІ покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках виконало, що відповідно свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, то відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів боржника. Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною у подібних правовідносинах у постанові від 10.06.2021 у справі № 520/4794/2020. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно того, що відповідачем обмежено можливість позивача користуватись коштами на вищезгаданому банківському рахунку, позаяк такі доводи не свідчать про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», та жодним чином не спростовує правомірність його дій в межах спірних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги також - відсутні. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко