Окрема думка КЦС ВС № 359/8163/17

Окрема думка 02 червня 2022 року м. Київ справа № 359/8163/17 провадження № 61-2639св20 судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Мартєва С. Ю. при розгляді у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору після прийняття постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року за результатами розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бориспільська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку майна та просила суд: - встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з серпня 2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати право спільної сумісної власності на: будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,087 га з кадастровим номером 3210500000:11:004:0014, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 ; вантажний транспортний засіб марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вантажний бортовий малотоннажний транспортний засіб марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 : -у порядку виділу із спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку в будівельних матеріалах та конструктивних елементах, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,087 га з кадастровим номером 3210500000:11:004:0014, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 ; 1/2 частку вантажного транспортного засобу марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 1/2 частку вантажного бортового малотоннажного транспортного засобу марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 . У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пред`явили зустрічні позови до ОСОБА_2 у яких просили суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості автомобіля марки «Volkswagen», модель - Golf Plus, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі по 78 085,00 грн. Короткий зміст судових рішень Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 15 серпня 2019 року частково задовольнив первісні позовні вимоги ОСОБА_2 . Встановив факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім`єю без укладення шлюбу в період часу з серпня 2008 року до 11 травня 2017 року. Визнав за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності з ОСОБА_4 на вантажний транспортний засіб марки «МАN», модель L2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вантажний бортовий малотонажний транспортний засіб марки «ГАЗ», модель 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визнав за ОСОБА_2 у порядку виділу із спільної сумісної власності подружжя право власності на 1/2 частку вантажного транспортного засобу марки «МАN», модель L2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 1/2 частку вантажного бортового малотоннажного транспортного засобу марки «ГАЗ», модель 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовив. Задоволив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 78 085,00 грн кожному грошової компенсації за 1/4 частину відчуженого нею об`єкту спадкового майна - автомобіля марки «Volkswagen», модель - Golf Plus, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Рішення місцевого суду оскаржила у апеляційному порядку ОСОБА_2 у частині первісних позовних вимог, які були залишені без задоволення,та у частині вирішення зустрічних позовних вимог. Київський апеляційний суд постановою від 24 грудня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року скасував у частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 . У решті рішення місцевого суду залишив без змін. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, щодо якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. За власною ініціативою суд апеляційної інстанції призначив розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки позивачем також заявлена вимога про визнання за нею в порядку поділу спільної сумісної власності вимога про визнання за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,087 га, яку суд апеляційної інстанції не вирішив. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі ухвалено додаткове судове рішення, яким визнано за ОСОБА_2 у порядку виділу із спільної сумісної власності подружжя право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,087 га з кадастровим номером 3210500000:11:004:0014, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою від 19 січня 2022 рокуВерховний Суд касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року задовольнив. Постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року скасував. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах та конструктивних елементах, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку спірної земельної ділянки, залишив в силі. Короткий зміст клопотання У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору. Клопотання мотивовано тим, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» нею за подачу касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року сплачено судовий збір у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме: 17 280,00 грн. Подаючи касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року вона зазначала, що сплатила судовий збір у повному обсязі при подачі касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року. Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишив без руху. Зазначену ухвалу мотивував тим, що при подачі позову, ОСОБА_2 мала сплатити за позовну вимогу про визнання за нею в порядку поділу спільної сумісної власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,087 га з кадастровим номером 3210500000:11:0014, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , за якою винесено додаткову постанову, судовий збір у розмірі 8 000,00 грн, то особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 16 000,00 грн. На виконання вимог зазначеної ухвали нею додатково сплачено судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 16 000,00 грн. Тобто, сумарно за розгляд касаційних скарг нею сплачено 33 280,00 грн, що на її думку не відповідає вимогам закону. Вважає, що за розгляд касаційних скарг вона повинна була сплатити 17 280,00 грн. З огляду на пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» просить повернути їй суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 16 000,00 грн. Вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Установлено, що судовий збір, який просить заявник повернути, нею сплачено за подання до суду касаційної інстанції на додаткове судове рішення апеляційного суду. По перше, додаткове рішення є самостійним процесуальним документом, яким усуваються недоліки або неповнота рішення. Додаткове рішення може бути оскаржене як разом з основним рішення, коли основне рішення не вступило в законну силу, так і окремо. Отже, законодавець передбачив право суду ухвалити у передбачених статтею 270 ЦПК України випадках додаткове рішення. При цьому ухвалення додаткового рішення суду не є винною дією суду під час ухвалення основного судового рішення. Оскарження додаткового рішення суду здійснюється у загальному порядку, тобто з дотриманням усіх вимог, які пред`являються нормами ЦПК України, до оскарження основного рішення суду. У тому числі, й з оплатою судового збору. Подаючи касаційну скаргу на додаткове рішення суду ОСОБА_1 у силу вимог закону зобов`язана була сплатити судовий збір, що нею і зроблено на виконання ухвали Верховного Суду. По друге,частина друга статті 133 ЦПК України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI із змінами та доповненнями (далі - Закон № 3674-VI). На підставі пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розміру, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. З огляду на частину другу статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. По трете, стаття 1 Закону № 3674-VI визначає судовий збір як збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI визначено об`єкти справляння судового збору, а саме: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом. На підставі статті 4 Закону № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що об`єктом справляння судового збору є кожне подання касаційної скарги, як документу (як процесуальна дія у справі) незалежно від сторони, кількості поданих касаційних скарг, обсягу оскарження судового рішення та обсягу попередньо сплаченого судового збору за інші вчинені дії. Судовий збір, належний до сплати, обраховується за кожною поданою касаційною скаргою окремо. Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 3674-VI, у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. Аналогічну норму містить частина 2 статті 176 ЦПК України. Отже за відсутності ціни позову розмір судового збору визначається судом. Сторони у справі вартості спірного майна не визначали, ціну позову не зазначили, тому розмір судового збору за подання кожної касаційної скарги у справі визначено судом у порядку статті 176 ЦПК України у межах, визначених статтю 4 Закону № 3674-VI. Звертаючись до суду з позовом у жовтні 2017 року ОСОБА_2 сплатила судовий збір за одну немайнову вимогу у розмірі 640,00 грн (т. 1 а. с. 2) та сукупно за всі позовні вимоги майнового характеру максимальний розмір судового збору - 8 000,00 грн (т. 1 а. с. 1). Вартість об`єктів вимог майнового характеру та ціна позову позивачкою не визначалась. Таким чином, оплата судового збору заявником за подачу касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та окремо за подачу касаційної скарги на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року не суперечить вимогам ані процесуального закону, ані вимогам Закону України «Про судовий збір». На підставі статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарг; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Оскільки підстави для повернення ОСОБА_1 , передбачені статтею 7 Закону № 3674-VI відсутні, клопотання задоволенню не підлягає. Суддя С. Ю. Мартєв