Постанова 4813 № 523/2890/18

Номер провадження: 22-ц/813/1700/22 Справа № 523/2890/18 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Чепрас А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: 27 лютого 2018 року представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою та свої вимоги мотивував тим, що 11 липня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 2008/39-17/10 на купівлю автотранспортних засобів, за умовами якого відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в 23105 доларів США зі сплатою 13,5 процентів річних (т.1, а.с 3-74). 05 квітня 2018 року представник АТ «Укрсоцбанк» подав заяву про забезпечення позову в якій представник просив забезпечити зазначений позов шляхом:

1. Накладення арешту на транспортний засіб марки ЗАЗ, модель FORZA, 2011 р.в., зареєстрований 09.09.2011 року, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

2. Вилучення транспортного засобу марки ЗАЗ, модель FORZA, 2011 р.в., зареєстрований 09.09.2011 року, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, та передати цей транспортний засіб на зберігання представнику АТ «Укрсоцбанк».

3. До набрання чинності рішенням у справі заборони будь-яким особам, у будь-який спосіб, вчиняти будь-які дії щодо відчуження транспортного засобу ЗАЗ, модель FORZA, 2011 р.в., зареєстрований 09.09.2011 року, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (т.1, а.с 144-151). 08 квітня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «УкрСоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (т.1, а.с 153-154). 09 липня 2020 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Сувертак І.В.) позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором кредиту № 2008/39-17/10 на купівлю автотранспортних засобів від 11 липня 2008 року в загальному розмірі 25652, 45 доларів США, що складається з: прострочена заборгованість - 13713, 98 доларів США; прострочена заборгованість по нарахованих відсотках - 11938, 47 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати - судовий збір у загальному розмірі 10441 грн. 47 коп., тобто по 5220 грн. 73 коп. з кожного (т.2, а.с 120-124). 19 серпня 2020 року канцелярією Суворовського районного суду м. Одеси зареєстровано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням, вважає, що воно ухвалене не відповідає дійсним обставинам справи, є таким, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. На думку апелянта, позивач умисно жодним чином не згадує, з якого моменту почала формуватися заборгованість за зазначеним кредитним договором, разом з тим, до матеріалів позову позивачем додано довідку-розрахунок заборгованості № 10.1-87/24271 від 12.12.2017 року. У вказаній довідці-розрахунку заборгованості позивач зазначає, що станом на 12.12.2017 року прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 13713,98 дол. США, а прострочена заборгованість за відсотками 11933,47 дол. США, що в загальній сумі складає 25652, 45 дол. США. Крім того, пояснює, що 25 травня 2020 року, представник відповідача ОСОБА_1 пояснив суду, що останній платіж від 13.12.2017 року на суму в розмірі 1,10 дол. США, що еквівалентно 29,89 грн., відповідачами не здійснювався, а інформація, надана банком в зазначеній довідці не відповідає дійсності та вчинена банком з метою поновлення строків позовної давності. Апелянт пояснює, що раніше направляв заяву з проханням роз`яснити, яким чином та в який спосіб відбулося зарахування коштів від 13 грудня 2017 року в розмірі 1 дол. 10 центів, однак відповіді не надходило. Апелянт просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року, ухвалити нове, яким відмовити АТ «Альфа-Банк» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з пропуском позивачів строків позовної давності. 08.02.2021 від АТ «Альфа Банк» надійшли пояснення на апеляційну скаргу. Позивач зазначив, що банк мав право звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з моменту несплати грошових коштів до погашення заборгованості, тобто до 10.07.2018, оскільки кредитний договір діє до 10.07.2015, а тому строк позовної давності спливає 10.07.2018. На думку позивача строк позовної давності повинен обчислюватися саме з 10.07.2015. З позовом банк звернувся 27.02.2018, тобто в межах строку позовної давності. Тому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Сторони про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позивних вимог, оскільки позивач всі передбачені договором умови виконав в повному обсязі, відповідач підписав кредитний договір та прийняв кошти і зобов`язався їх повернути у відповідності до норм чинного законодавства і умов договору, проте без поважних причин цього не зробив. Щодо строків позовної давності суд першої інстанції зазначив, що 25.05.2020 року представником відповідача надано суду копію довідки АТ «Альфа-Банк» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк») №38869-23.1 від 04.05.2020 року, відповідно до якої в період з 11.07.2008 року до 29.04.2020 року позивачем загалом сплачено на користь банку 9 391, 02 дол. США в рахунок сплати тіла кредиту, та 7 712, 74 дол. США в рахунок сплати відсотків за кредитом. Водночас останній платіж відповідно до наданої довідки датується 13.12.2017 року на суму в розмірі 1,10 дол. США (що еквівалентно 29,89 грн.). При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду справи стороною відповідача ОСОБА_1 , у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що нею або поручитилем не вносились 1 долар 10 центів 13 грудня 2017 року в якості погашення заборгованості за кредитним договором № 2008/39-17/10, не надано альтернативного розрахунку заборгованості за зазначеним кредитом, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин. Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи 11 липня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 2008/39-17/10 на купівлю автотранспортних засобів - Kia Magentis, 2008 року випуску. За умовами договору кредиту відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в 23105 доларів США зі сплатою 13, 5 процентів річних. Сторони домовились про погашення заборгованості ануїтентними платежами, строк оплати останнього платежу - липень 2015 року (т. 1, а.с. 9-14). В якості забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту № 2008/39-17/10, між банком та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 06-09/1584 від 11 липня 2008 року (т. 1, а.с. 19-21). Відповідно до п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Позивач звертаючись до суду з позовом посилався на те, що відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 12 грудня 2017 року має прострочену заборгованість у розмірі 25652, 45 доларів США, з яких: прострочена заборгованість - 13713, 98 доларів США; прострочена заборгованість по нарахованих відсотках - 11938, 47 доларів США (т. 1, а.с. 71, 183-190). На підтвердження існування заборгованості в зазначеному розмірі позивач надав довідку-розрахунок заборгованості, в якій були зазначені відомості щодо простроченої заборгованості по тілу кредиту, щодо простроченої заборгованості по нарахованих відсотках, а також загальна сума заборгованості. Детального розрахунку, який би відображав щомісячний платіж, щомісячні відсотки, прострочені платежі та нараховані відсотки, а також сплачені платежі, позивач до суду разом з позовною заявою не надавав (т. 1, а.с. 71). В процесі розгляду справи відповідачка неодноразово заявляла клопотання про застосування строків позовної давності. В матеріалах справи міститься вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.04.2018, справа № 511/3835/13-к, яким було встановлено, що 31.07.2011 громадянин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння заволодів транспортним засобом Kia Magentis, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_1 . ОСОБА_4 потрапив в ДТП на вказаному автомобілі, чим спричинив шкоду ОСОБА_1 . Вироком суду з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 були стягнена завдана шкода в сумі 133 580 грн. Також суд зобов`язав ОСОБА_1 передати ОСОБА_4 автомобіль після відшкодування шкоди (т. 1, а.с. 134-127). В обґрунтування пропуску позовної давності представник відповідачки зауважував, що відповідачка припинила вносити кошти в рахунок погашення заборгованості саме з 2011 року в зв`язку з обставинами, встановленими вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.04.2018 в справі № 511/3835/13-к. Ухвалою суду першої інстанції від 10.04.2019 було задоволено клопотання представника відповідача та витребуваний детальний розрахунок заборгованості за Договором кредиту (т. 1, а.с. 166-167). Як вбачається з розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, позичальником 02.08.2011 були внесені грошові кошти в сумі 142,17 доларів США в якості погашення простроченої заборгованості та 30.03.2011 й 13.04.2011 на загальну суму 1,12 доларів США в якості погашення строкової заборгованості (т. 1, .с. 183-184). 28.11.2019 представник відповідачки заявив клопотання про витребування детального розрахунку із зазначенням конкретних дат внесення коштів на рахунок, яке було залишено без розгляду судом першої інстанції (т. 1, а.с. 242-243, 246-247). В подальшому представник відповідачки також заявляв клопотання про витребування доказів - детального розрахунку заборгованості, які ухвалами суду першої інстанції були залишені без задоволення (т. 2, а.с. 5-6,100-101). Відповідно до довідки від 04.05.2020 позичальником 02.08.2011 були внесені грошові кошти в сумі 142,17 доларів США в якості погашення простроченої заборгованості та 13.12.2017 в якості погашення відсотків за кредитом були сплачені грошові кошти на суму 1,10 доларів США (т. 2, а.с. 103-104). В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційної скарги та правильного встановлення обставин справи були задоволені клопотання про витребування доказів - зокрема інформації щодо способу зарахування коштів від 13.12.2017 в розмірі 1 долар 10 центів в якості погашення заборгованості (т. 2, а.с. 157-158). АТ «Альфабанк» (правонаступник позивача) направив до апеляційного суду виписку з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 13.12.2017 позичальником в якості погашення заборгованості за кредитним договором були внесені грошові кошти в сумі 1,10 доларів США (т. 2, а.с. 170). Також АТ «Альфабанк» надав виписку, з якої вбачається, що 13.12.2017 на особові рахунки 14 людей, в тому числі ОСОБА_1 , в якості погашення нарахованих відсотків за кредитними договорами були внесені грошові кошти в сумі 1,10 доларів США (т. 2, а.с. 174-175). В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.2022 була витребувана інформація у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» інформацію щодо того ким саме (з якого рахунку) було здійснення внесення (перерахування) грошових коштів в сумі 1 дол. 10 центів США (еквівалент 29,89 грн), 13.12.2017 на особистий рахунок ОСОБА_1 за кредитним договором №2008/39-17/10 від 11.07.2008 року. Разом з тим, позивачем вказана ухвала не була виконана. Оцінка апеляційного суду Стаття 526 ЦК України передбачає загальні умови виконання зобов`язання. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За ч. 5 цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Для підтвердження факту переривання позовної давності необхідно встановити, що особа дійсно вчинила дії, які свідчать про визнання нею свого боргу. Для встановлення таких обставин позивач має надати докази, які належним чином свідчать про вчинення боржником таких дій та обґрунтованість позовних вимог. Як було вище зазначено, за обставинами даної справи відповідно до розрахунку заборгованості позичальником 02.08.2011 були внесені грошові кошти в сумі 142,17 доларів США в якості погашення простроченої заборгованості, що не оспорюється сторонами в процесі розгляду справи. Разом з тим, позивач надав до суду виписку з рахунку позичальник, відповідно до якої 13.12.2017 позичальником в якості погашення заборгованості за кредитним договором були внесені грошові кошти в сумі 1,10 доларів США. Вказана обставина оспорюється відповідачем. Однак, в процесі розгляду справи позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що саме позичальник вніс на рахунок грошові кошти в сумі 1,10 долар США в якості погашення заборгованості за кредитним договором. Більш того, позивач не надав таких даних навіть на виконання ухвали апеляційного суду. При цьому, апеляційний суд зауважує, що в один й той самий день на рахунки майже 10 різних позичальників надійшли грошові кошти в сумі 1,1 дол. США в якості погашення заборгованості. За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч.ч. 2-3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Змагальність цивільного процесу передбачає активну процесуальну позицію сторін в справі та, відповідно, покладає обов`язки на учасників подавати докази, клопотання, заяви, вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення власної позиції та спростування позиції опонента. Роль суду за концепцією змагального процесу полягає у балансуванні інтересів сторін, сприянні в реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи тощо. При цьому суд наділяється активною процесуальною позицією лише в деяких виключних випадках з огляду на характер та предмет спору. В інших випадках за загальним правилом саме на сторони покладається обов`язок вчинення процесуальних дій з метою доведення відповідної позиції. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. За ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, оскільки позивачем не були доведені належним чином обставини, які мають визначальне значення для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а на стадії апеляційного розгляду справи позивач фактично самоусунувся від надання відповідних доказів на виконання ухвали про витребування доказів, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, скасовує оскаржуване рішення та задовольняє клопотання про застосування строків позовної давності. Таким чином, оскільки судом першої інстанції не були повно та всебічно встановлені обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції, застосовує позовну давність та відмовляє в задоволенні позову з процесуальних підстав. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року - скасувати, в задоволенні позовних Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький