Постанова Київський апеляційний суд № 359/8476/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 359/8476/2021 номер провадження: 33/824/833/2022 Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Александрова Дмитра Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. Як зазначено в постанові судді, 23 серпня 2021 року о 08 год 58 хв. по вул. Бориспіль-7 у селі Гора Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Prius», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 17 січня 2022 року ОСОБА_1 через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, скасувати цю постанову та закрити провадження щодо нього, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на її незаконність, у зв`язку з порушенням суддею першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що він не був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, а наявна у справі довідка про доставку SMS-повідомлення не узгоджується з вимогами КУпАП. Вказує, що у зв`язку з цим він був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені законом. Зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 24 листопада 2021 року від працівників поліції, які під час його зупинки повідомили про те, що його притягнуто до відповідальності за ст.130 КУпАП на підставі постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 05 жовтня 2021 року. Зазначає, що 30 грудня 2021 року він вперше ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови судді. Тому 01 грудня 2021 року він звернувся до адвоката Александрова Д.О., який 03 грудня 2021 року підготував текст апеляційної скарги із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, які надіслав через суду першої інстанції та очікував на виклик до Київського апеляційного суду. Вказує, що 17 січня 2022 року під час перевірки сайту Київського апеляційного суду він дізнався, що 20 грудня 2021 року апеляційний суд виніс постанову про повернення його апеляційної скарги через те, що вона не була підписана. Вказує, що він поспішав надіслати апеляційну скаргу до суду, а тому не поставив в ній свій підпис, будучи не достатньо уважним. Зазначає, що копію постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року він не отримував. Вважає, що наведені вище обставини позбавили його права на своєчасне оскарження постанови, що є підставою для поновлення строків на апеляційне оскарження. В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що 23 серпня 2021 року під час керування ним автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , його зупинив поліцейський патруль, які повідомили йому, що у нього є запах алкоголю та сказали їхати за ними до іншого патруля, який його не зупиняв. Вказує, що на пропозицію поліцейського, який його не зупиняв, він відмовився пройти огляд на приладі «Драгер», оскільки він не довіряє приладу. Однак працівники поліції йому не пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, що підтверджується наявним у справі відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, і від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння він не відмовлявся. Вказує, що у направленні на огляд поліцейські неправдиво вказали, що він був доставлений до лікарні, оскільки у присутності двох свідків таке направлення на огляд поліцейськими не складалось і вони його до лікарні не доставляли. Зазначає, що якщо б він дійсно відмовився їхати до лікарні, то свідки на вимогу працівників поліції повинні були поставити про це свої підписи або його відмова їхати до лікарні мала бути зафіксована на нагрудну камеру поліцейського (бодікамеру), чого зафіксовано не було. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Александрова Д.О., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження й просили їх задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, з огляду на наступне. Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи 05 жовтня 2021 року проведено за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, дані щодо належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні. Матеріали справи не містять доказів про вручення судової повістки про виклик ОСОБА_1 чи його захисника у судове засідання, призначене на 05 жовтня 2021 року о 08 год 15 хв., а наявна у справі довідка про доставку SMS (а.с.14) не узгоджується з вимогами ст.277-2 КУпАП. До того ж на цій довідці про доставку SMS відсутній підпис відповідальної особи суду. Таким чином, висновки судді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, не ґрунтуються на матеріалах справи. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Матеріали справи не містять доказів того, що судом першої інстанції було направлено на адресу ОСОБА_1 копію постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року. По справі встановлено, що 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, у тому числі, з оскаржуваною постановою судді від 05 жовтня 2021 року, що підтверджується його розпискою від 30 листопада 2021 року (а.с.21). 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 вперше подав апеляційну скаргу на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, у якій заявив клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження (а.с.22-30). Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року повернуто ОСОБА_1 з тих підстав, що вказана апеляційна скарга не підписана апелянтом (а.с.34). Разом з тим, апеляційний суд враховує, що згідно з вимогами чинного КУпАП повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову судді першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2022 року ОСОБА_1 вдруге через засоби поштового зв`язку направив на адресу суду першої інстанції належним чином оформлену апеляційну скаргу на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, в якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись, зокрема, на те, що про існування постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року йому стало відомо 17 січня 2022 року під час перевірки сайту Київського апеляційного суду (а.с.37-45). Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 або його захисник отримали копію постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року раніше ніж 17 січня 2022 року. Також у справі відсутні докази направлення копії цієї постанови Київського апеляційного суду ОСОБА_1 у будь-який передбачений законом спосіб. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року). Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за завою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 рокупідлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 рокута закриття провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,то вони підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно з ч.2 ст.7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до положень ст.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з`ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Згідно з вимогами ст.ст.278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону суддею першої інстанції дотримано не було. Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАПпередбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №269787 від 23 серпня 2021 року (а.с.2); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4); письмові пояснення свідків (а.с.5,6); розписку про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання (а.с.8); довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.9); довідку про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП (а.с.10); відеозапис з боді-камер поліцейських (а.с.11). Проте, із таким висновком судді погодитись безспірно неможливо. У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Згідно з положеннями ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАПобов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №269787 від 23 серпня 2021 року, ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме, що він 23 серпня 2021 року о 08 год 58 хв. по вул. Бориспіль-7 у селі Гора Київської області керував транспортним засобом «ToyotaPrius» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). До вказаного протоколу додано: направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке підписане працівником поліції (а.с.4), письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які підтвердили, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с. 5-6); рапорт інспектора взводу №2 роти № 2 БПП у місті Брисполі УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Олександра Сича від 23 серпня 2021 року про те, що водій ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку погодився у присутності двох свідків (а.с.7); розписку про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 (а.с.8); довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.9); довідку про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП (а.с.10); відеозапис з боді-камер поліцейських (а.с.11). Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні у справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Із наявного у матеріалах справи рапорту інспектора взводу №2 роти № 2 БПП у місті Борисполі УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Олександра Сича від 23 серпня 2021 року вбачається, що водій ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Однак вказаний рапорт поліцейського не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме, будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч.1 ст.251 КУпАП. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що рапорт поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з пунктом 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП. Отже, саме встановлення стану сп`яніння під час огляду, що проведений у закладі охорони здоров`я, або відмова від такого огляду, у такому випадку, є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.5 ПДР України. Пунктом 9 Розділу ІІ указаної вище Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Із наявного у справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який міститься на технічному носії, вбачається, що 23 серпня 2021 року після зупинки водій ОСОБА_1 на пропозицію патрульного поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів відповів відмовою. Разом з тим, після висловлення ОСОБА_1 незгоди з пропозицією поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, працівниками поліції у порушення ч.3 ст.266 КУпАП не запропоновано йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я та не доставлено його до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння. Згідно з ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Недоставляння водія, який не був згідний із проходженням огляду на місці, до закладу охорони здоров`я для проведення огляду є грубим порушенням працівниками поліції встановленої законом процедури огляду водія на стан сп`яніння та, згідно з вимогами ч.5 ст.266 КУпАП, має наслідком визнання її недійсною. Для забезпечення повноти та всебічності розгляду справи, за клопотанням сторони захисту судом апеляційної інстанції викликалися в судове засідання свідки: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шляхом направлення на їх адреси судових повісток (а.с.59). Однак вказані свідки у судове засідання не з`явились. Водночас, 01 червня 2022 року на офіційну електронну пошту Київського апеляційного суду надійшли скріплені кваліфікованим та удосконаленим цифровим підписом письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , в яких він зазначає, що 23 серпня 2021 року приблизно о 09 годині 00 хвилин його зупинили працівники патрульної поліції в районі села Гора Київської області та попросили його бути свідком дій поліції та їх спілкування з водієм. Водій представився ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Toyota Prius». Вказує, що в його присутності та присутності іншого свідка, водій ОСОБА_1 відмовився на пропозицію поліцейського пройти тест на алкоголь на місці на приладі «Драгер». Пройти огляд у лікарні на стан сп`яніння працівники поліції водію ОСОБА_1 не пропонували (а.с.61-65). Також колегія суддів вважає, що наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 серпня 2021 року, з якого вбачається, що водія ОСОБА_1 направлено на огляд до закладу охорони здоров`я: КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», не може бути безспірним доказом того, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у вказаному закладі охорони здоров`я, оскільки це направлення складене та підписане лише працівником поліції - лейтенантом Олександром Сичем. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що це направлення було роз`яснене та вручене ОСОБА_1 перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №269787 від 23 серпня 2021 року. Отже, оцінивши наведені вище докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновки про те, що працівником поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №269787 від 23 серпня 2021 рокувідносно ОСОБА_1 та інші документи, було грубо порушено вимоги ч.5 ст.266 КУпАП, а тому цей протокол вважається недійсним в силу закону. У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Між тим, згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена у поза розумний сумнів. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З наведених підстав постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП- скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.М.Верланов