Постанова 4824 № 761/2631/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 761/2631/21 номер провадження: 22-ц/824/2796/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Гуля В.В., Шебуєвої В.А., за участю секретаря - Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ляхова Олександра Валерійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року у складі судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), третя особа: ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження. Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу №7142/2017/286871 транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки «Citroen», модель «Berlingo», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2 , після реєстрації - НОМЕР_3 . Позивач вказував, згідно з інформацією, наданої Територіальним сервісним центром МВС №7142 від 20 листопада 2020 року за №31/23/42-350, під час реєстрації 13 січня 2017 року договору купівлі-продажу №7142/2017/286871 будь-які обтяження або обмеження щодо вказаного транспортного засобу були відсутні. Вказував, що 27 жовтня 2020 року під час наміру здійснити продаж вказаного вище транспортного засобу йому стало відомо, що на транспортний засіб 21 жовтня 2019 року зареєстровано приватне обтяження №27127052, обтяжувачем за яким є ТОВ «Вердикт Капітал», підстава обтяження: договір про відступлення прав вимоги за договорами застави №788 від 11 жовтня 2019 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал». Вважав, що оскільки обтяження №27127052 було накладено після укладення договору купівлі-продажу від 13 січня 2017 року, у зв`язку з чим він є добросовісним набувачем транспортного засобу, то 27 грудня 2020 року ним на електронну адресу відповідача була надіслана вимога про зняття обтяження вказаного вище транспортного засобу до 06 січня 2021 року. Однак станом на 15 січня 2021 року обтяження №27127052 не знято. Зазначав, що наявність такого обтяження порушує його право власності, зокрема, щодо розпорядження вказаним автомобілем. Вважає, що такі порушення підлягають усуненню шляхом зняття обтяження, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу запис щодо обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній, а він набув майно на підставі відплатного договору, тому є добросовісним набувачем. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди в користуванні власністю транспортним засобом марки «Citroen», модель «Berlingo», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватного обтяження №27127052. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на час придбання позивачем транспортного засобу 13 січня 2017 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про обтяження транспортного засобу на підставі договору застави автомобіля, а тому обтяження зберігає силу для нового власника. Оскільки обтяження на майно позивача було накладене у передбачений законом спосіб до придбання ним цього майна, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,представник позивача - адвокат Ляхов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив лист Територіального сервісного центру МВС №7142 від 20 листопада 2020 року, в якому зазначено, що 13 січня 2017 року під час перереєстрації автомобіля було проведено перевірки за наявними базами даних, в тому числі, направлено запит від 13 січня 2017 року до Черкаської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо наявності обмежень за державним реєстром обтяжень рухомого майна, на який було надано відповідь в електронному вигляді. Будь-яка інформація щодо обмежень на вказаний транспортний засіб та проведення операцій його власником була відсутня. Тому вважає, що наданий відповідачем витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08 листопада 2013 року про обтяження транспортного засобу не є підтвердженням того, що під час перереєстрації транспортного засобу 13 січня 2017 року відомості про його обтяження були наявні в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки дані відомості були вилучені, про що свідчить лист Територіального сервісного центру МВС №7142 від 20 листопада 2020 року. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив вказані вище докази у справі, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про збереження сили застави для нового власника майна. Відповідач та третя особа не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом шляхом надсилання судової повістки 23 травня 2022 року на їх офіційні електронні адреси, що містяться в матеріалах справи, які були доставлені на їх електронні адреси того ж дня (а.с.154-155). Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. За таких обставин, учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи. 08 червня 2022 року на електронну пошту Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ляхова О.В. надійшло скріплене електронним підписом клопотання, в якому він просить проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також враховуючи вказане вище клопотання представника позивача, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (далі - ПАТ «Астра Банк») був укладений кредитний договір №300708048569001, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 170 000 грн 00 коп., зі сплатою 12% річних, на строк до 08 листопада 2020 року (а.с.36-47). У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №300708048569001, 08 листопада 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави автомобіля, предметом якого став автомобіль марки «Citroen», модель «Berlingo», тип - універсал - В, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що зареєстрований Кіровоградським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області 06 листопада 2013 року та належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Кіровоградським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області 06 листопада 2013 року (а.с.56-70). З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08 листопада 2013 року вбачається, що 08 листопада 2013 було внесено реєстраційний запис №14001903 про обтяження автомобіля марки «Citroen», модель «Berlingo», тип - універсал - В, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,на підставі договору застави від 08 листопада 2013 року, за яким ПАТ «Астра Банк» виступало обтяжувачем, а ОСОБА_2 боржником. Строк виконання зобов`язання: 08 листопада 2020 року, термін дії обтяження: 08 листопада 2018 року (а.с.54-55). 02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право нового кредитора до ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 листопада 2013 року №300708048569001 (а.с.52-53). Судом першої інстанції встановлено, 13 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу №7142/2017/286871 транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбав у власність транспортний засіб марки «Citroen», модель «Berlingo», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.9). Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 вбачається, що 13 січня 2017 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказаний транспортний засіб марки «Citroen», модель «Berlingo», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ,д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.11, зворот). З наданого позивачем листа Територіального сервісного центру МВС №7142 від 20 листопада 2020 року №31/23/42-350, адресованого представнику позивача - адвокату Ляхову О.В., вбачається, що 13 січня 2017 року під час перереєстрації автомобіля «Citroen», модель «Berlingo», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ,було проведено перевірки за наявними базами даних, в тому числі, направлено запит від 13 січня 2017 року до Черкаської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо наявності обмежень за державним реєстром обтяжень рухомого майна, на який було надано відповідь в електронному вигляді. На момент перереєстрації будь-яка інформація щодо обмежень на вказаний транспортний засіб та проведення операцій його власником була відсутня (а.с.7). З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2018/К, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №300708048569001 від 08 листопада 2013 року та договором застави від 08 листопада 2013 року (а.с.46-51). З витягу державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15 січня 2021 року вбачається, що з 21 жовтня 2019 року зареєстровано обтяження на автомобіль» Citroen Berlingo», номер об`єкта VF77J9HECDJ779023, д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 11 жовтня 2019 року, обтяжувач ТОВ «Вердикт Капітал», боржник ОСОБА_2 , розмір основного зобов`язання: 170 000 грн 00 коп., строк виконання зобов`язання: 08 листопада 2020 року, термін дії обтяження: 21 жовтня 2024 року (а.с.14). Згідно зі ст.1 Закону України «Про заставу» та ст.572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Частиною 4 ст.577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно зі ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Згідно зі ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19). У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно зі ст.42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. Частиною 4 ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до ч.ч.1.2 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі №757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі №619/4033/18 (провадження № 61-16542св19), від 24 липня 2020 року у справі №761/4483/19 (провадження №61-16695св19). Відповідно до інформації про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08 листопада 2013 року вбачається, що 08 листопада 2013 року було внесено реєстраційний запис №14001903 про обтяження автомобіля марки «Citroen», модель «Berlingo», тип - універсал - В, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі договору застави від 08 листопада 2013 року, за яким ПАТ «Астра Банк» виступало обтяжувачем, а ОСОБА_2 боржником. Строк виконання зобов`язання: 08 листопада 2020 року, термін дії обтяження: 08 листопада 2018 року. Матеріали справи не містяться належних та допустимих доказів того, що обтяжувач надавав свою згоду на відчуження заставного автомобіля, а тому обтяження зберігає силу для нового власника. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що застава припинена у передбачений законом спосіб. Колегія суддів вважає, що оскільки заставодавець порушив вимоги ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу, якою передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, тому відповідно до вимог ст.388 ЦК України та ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного автомобіля. Отже, установивши, що станом на час придбання позивачем транспортного засобу 13 січня 2017 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про обтяження транспортного засобу на підставі договору застави автомобіля, яке було накладене в передбачений законом спосіб, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам того, що наданий відповідачем витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08 листопада 2013 року про обтяження транспортного засобу не є підтвердженням того, що під час перереєстрації транспортного засобу 13 січня 2017 року відомості про його обтяження були наявні в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та як вважає, що такі відомості були вилучені, про що свідчить лист Територіального сервісного центру МВС №7142 від 20 листопада 2020 року, не заслуговують на увагу з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів вважає, що лист Територіального сервісного центру МВС №7142 від 20 листопада 2020 року №31/23/42-350 не є допустимим доказом у даній справі, оскільки відомості про обтяження містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який відповідно до наведених вище вимог закону є належним та допустимим доказом підтвердження обтяження майна забезпечувальним зобов`язанням. Що стосується зазначеної у цьому листі інформації про те, що 13 січня 2017 року під час перереєстрації автомобіля було проведено перевірки за наявними базами даних, в тому числі, направлено запит від 13 січня 2017 року до Черкаської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо наявності обмежень за державним реєстром обтяжень рухомого майна, на який було надано відповідь в електронному вигляді, то матеріали справи не містяться такої відповіді Черкаської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» про відсутність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження транспортного засобу, яка оформлена відповідно до вказаних вище вимог закону. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Що стосується заявленого представником позивача клопотання в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правову допомогу, то воно не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, тому відсутні передбачені ч.13 ст.141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу та судового збору, які понесені позивачем в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Ляхова Олександра Валерійовича - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: