Постанова 4824 № 754/1775/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 754/1775/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4601/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Клочко І.В., по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ» про звернення стягнення на предмет застави, - в с т а н о в и в : У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив у рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 04 січня 2008 року № 11281512000 у розмірі 115 724,91 грн. звернути стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на предмет застави - транспортний засіб «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем; надати (визнати) право позивачу підписувати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля під час його укладення з іншою особою покупцем, з наданням права (повноваження) вчиняти від імені ОСОБА_1 усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення у одному з Центрів надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, у тому числі повноваження на звернення із письмовою заявою про зняття з обліку, на звернення із письмовою заявою про видачу нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого або викраденого, на отримання акта огляду вказаного автомобіля, на отримання нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на підпис зазначених заяв та пред`явлення вказаного автомобіля до огляду; витребувати у ОСОБА_1 автомобіль «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , який належить їй на праві власності та передати у володіння ТОВ «Вердикт Капітал». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 71 150,00 грн. для придбання автомобіля зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, строком повернення до 05 січня 2015 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передала у заставу заставодержателю транспортний засіб «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , який належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 26 грудня 2007 року. 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» (нова назва ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги за договором про споживчий кредит та договором застави від 04 січня 2008 року. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 20 жовтня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 115 724,91 грн., яка складається із: 54146,58 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 28703,52 грн. - заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом на час відступлення права вимоги, 26430,30 грн. - заборгованість за відсотками станом на день звернення із позовом до суду, а також пеня у розмірі 6444,51 грн. (т. 1 а.с. 10-16, 79-85, 92-98). У лютому 2019 року представник відповідача - адвокат Ковальова О.О. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідач здійснювала погашення кредиту, банк до неї з вимогами не звертався. Проте у вересні 2012 року працівниками виконавчої служби автомобіль, який є предметом застави, та відповідні документи було у відповідача вилучено. ОСОБА_1 не отримувала від позивача вимоги про передачу автомобіля, а також повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Крім того, відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28 листопада 2014 року позивач зареєстрував за собою звернення стягнення на предмет застави. Також позивачем не доведено суму заборгованості, а у розрахунку відсутня інформація про дату внесення відповідачем останнього платежу, тому просила відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 177-179). Представник позивача Муха П.В. подав до суду відповідь на відзив відповідача, у якій зазначено, що до позовної заяви було надано усі належні та допустимі докази, у тому числі й розрахунок заборгованості та додаток до договору факторингу, які відображають дійсний розмір заборгованості (т. 1 а.с. 187-192). У червні 2019 року від ДП «СЕТАМ» надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що на реалізації знаходиться автомобіль марки «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 . Електронні торги були призначені на 24 квітня 2019 року, проте були зупинені на підставі постанови про зупинення виконавчих дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 10 квітня 2019 року ВП № 58553923 (ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року справа № 761/13232/19) (т. 1 а.с. 203-205). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року в задоволенні позовної заяви ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа: ДП «СЕТАМ» про звернення стягнення на предмет застави відмовлено (т. 2 а.с. 17, 20-26). Не погодившись з рішенням районного суду, 06 січня 2021 року генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» - Іжаковський О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі (т. 2 а.с. 32-42). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у додатку до позовної заяви була долучена виписка по кредитному договору ОСОБА_1 з моменту видачі кредитних коштів по дату відступлення права вимоги, яка відображає розмір заборгованості відповідача, що також відображено у розрахунку заборгованості. Договором факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року та актом приймання-передачі від 14 травня 2012 року засвідчено відступлення права вимоги саме до відповідача і передбачено суму боргу, яка була відступлена у валюті платежу, розмір якої співпадає з залученою у формі додатку до позовної заяви випискою по кредитному договору. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку та підтверджують виконані операції. Такі докази є належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що зобов`язання боржником за кредитом у повному обсязі погашено, тому підстав для відмови у задоволенні позову у суду не було. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просила у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити у повному обсязі (т. 2 а.с. 88-95). З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судовому засіданні представник ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Цермолонський І.М. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальова О.О. заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси електронної пошти, тобто належним чином, про що у справі є докази (т. 2 а.с. 83-87). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 04 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11281512000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 71 150,00 грн. для придбання автомобіля зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, строком повернення до 05 січня 2015 року. Згідно з пунктом 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11281512000 позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 05 січня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору та/або умов відповідної угоди сторін. Згідно з п. 2.1. договору з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передала у заставу заставодержателю транспортний засіб марки «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 26 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 17-25). Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту, що міститься у додатку № 1 до договору (т. 1 а.с. 26-28). Узгоджуючи графік погашення заборгованості, сторони кредитного договору домовились про те, що позичальник зобов`язується повернути банку кредит у таких розмірах, щоб станом на дату, вказану у графіку, сума заборгованості за кредитом не перевищувала встановлений графіком розмір. 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» (нова назва ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги за кредитами (т. 1 а.с. 40-44). Згідно витягу додатку № 1 до договору факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором застави від 04 січня 2008 року, сукупний розмір вимог за кредитним договором 82 850,10 грн., предмет застави легковий автомобіль (т. 1 а.с. 39). З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) вбачається, що 28 листопада 2014 року було зареєстровано звернення стягнення на підставі договору факторингу 05/12 від 20 квітня 2012 року ТОВ «Кредекс Фінанс» (т. 1 а.с. 31). У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка згідно з розрахунку наданого товариством, станом на 20 жовтня 2015 року становила 115 724,91 грн., яка складається із: 54 146,58 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 28 703,52 грн. - заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом на час відступлення права вимоги, 26 430,30 грн. - заборгованість за відсотками станом на день звернення із позовом до суду, а також пеня у розмірі 6 444,51 грн. (т. 1 а.с. 32-33). 20 квітня 2015 року на адресу відповідача направлялося повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, яке не було виконано (т. 1 а.с. 34-35). Згідно з актом опису й арешту майна від 14 вересня 2012 року державним виконавцем на виконання виконавчого листа 2-3857, виданого 12 вересня 2011 року Деснянським районним судом м. Києва, було проведено опис майна, оголошено заборону на користування, відчуження, розпорядження транспортним засобом «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 110-111). З листів ДП «СЕТАМ» вбачається, що транспортний засіб «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 знаходиться на зберіганні на складі філії ДП «СЕТАМ» (т. 1 а.с. 109, 120). 01 серпня 2018 року протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» було перейменовано товариство на ТОВ «Вердикт Капітал» (т. 1 а.с. 159). Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За приписами частини першої статті 1048 ЦК України(параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Застава є способом забезпечення зобов`язань, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу» ). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України). Частиною першою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Тобто законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого зобов`язання. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Звернення стягнення на предмет застави шляхом встановлення у рішенні суду права заставодержателя від свого імені продати предмет застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 30 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору застави не передбачили цей спосіб задоволення вимог заставодержателя у договорі про задоволення вимог заставодержателя. Якщо ж сторони договору застави передбачили такий спосіб задоволення вимог заставодержателя у договорі про задоволення вимог заставодержателя, позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави шляхом встановлення у рішенні суду права заставодержателя від свого імені продати предмет застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 30 Закону, є неналежним способом захисту. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19). Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Установлено, що ТОВ «Вердикт Капітал», звертаючись до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставне майно шляхом продажу предмета застави та укладення ТОВ «Вердикт Капітал» від імені відповідачки ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з будь-якою іншою (третьою) особою, надавши (визнати) право ТОВ «Вердикт Капітал» підписувати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу автомобіля з іншою особою покупцем та надати позивачу право вчиняти від імені заставодавця усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку, отримувати свідоцтво про реєстрацію. Згідно з п. 8.2. Договору про надання споживчого кредиту та застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється або на підставі рішення суду, або шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення (т. 1 а.с. 23). Згідно з пунктом 8.5 договору при зверненні стягнення в позасудовому порядку, банк має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: передача предмета застави у власність банку в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; продаж банком предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах, в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Сторони, підписавши договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, узгодили всі його умови, у тому числі, вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду заставодержателя з позовом про звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення банком з іншою особою-покупцем договору купівлі-продажу. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредекс Фінанс» про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі, оскільки такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Зважаючи на наведене, висновок районного суду про відсутність підстав задоволення позовних вимог є правильним, оскільки позивач обрав позасудовий спосіб захисту порушеного права, який не підлягає застосуванню у судовому порядку. Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19). Такі ж висновки Верховний Суд зробив у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 461/11585/15-ц (провадження № 61-16884св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 463/4243/15-ц (провадження № 61-21308св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 202/2151/15-ц (провадження № 61-15652св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 471/290/16-ц (провадження № 61-20911св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 754/21778/13-ц (провадження № 61-25886св18), від 04 березня 2020 року у справі № 366/726/17 (провадження 61-12686св19) підстав відступити від яких не встановлено. Верховний Суд України у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16 вказав, що обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем суми заборгованості за кредитним договором, що виключає задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави відповідає фактичним обставинам справи і наявним в ній доказам. З урахуванням вищезазначеного, не підлягають задоволенню і похідні вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс» про витребування у ОСОБА_1 заставного автомобіля «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 та передання автомобіля у володіння ТОВ «Вердикт Капітал». Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому апеляційним судом відхилені. При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення районного суду не підлягає скасуванню. На підставі ст. 141 ЦПК України, у випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати за розгляд справи апеляційним судом мають бути віднесені на рахунок апелянта і не підлягають розподілу. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 02 квітня 2021 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова