Постанова 4857 № 570/9/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 570/9/21 пров. № А/857/23295/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 року в справі №570/9/21 (головуючий суддя Коробов С.О., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про скасування постанови про накладення штрафу,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №РВ8505/947/АВ/ПТ/ПС від 23 грудня 2020 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Носом М.В., якою до позивача застосований штраф у сумі 1700 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП. Рішенням від 24 червня 2021 року Рівненський районний суд Рівненської області адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував постанову Управління Держпраці у Рівненській області №РВ8505/947/АВ/ПТ/ПС від 23 грудня 202 року відносно ОСОБА_1 в справі про адміністративне правопорушення за ст. 188-6 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Закрив провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 188-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що інспектором праці повністю була дотримана процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, а твердження позивача про те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, є безпідставним. З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її вимоги за безпідставністю, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 06.10.2020 інспектором праці Головного управління Держпраці у Рівненській області Вирстою Н.М., після проведення інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , складено припис № РВ8330/947/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути ряд порушень трудового законодавства у строк до 19.10.2020 включно. Повторне інспекційні відвідування ФОП ОСОБА_1 було проведене 09.12.2020 з метою перевірки виконання вказаного вище припису, та за результатами такого був складений протокоа по справі про адміністративне правопорушення №РВ8505/947/АВ/ПТ/ПС. Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вчинив дії, що полягали у невиконанні законних вимог посадової особи Управління Держпраці в Рівненській області, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зазначених у Приписі № РВ8330/947/АВ/П від 06.10.2020 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, та притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Позивач, вважаючи прийняту постанову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не спростував наведених позивачем обґрунтувань, жодних доказів на заперечення позовних вимог відповідач суду не надав. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідальність за ст.188-6 КУпАП настає за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що відповідач допустив ряд порушень норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, притягнув до відповідальності позивача як фізичну особу - громадянина, а не фізичну особі - підприємця, а також вказав на те, що позивача притягнуто до відповідальності з порушенням строку, встановленого КУпАП. Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що справу про адміністративне правопорушення слід закрити саме за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, що, на переконання суду, є помилковим з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, серед інших, за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Стаття 284 КУпАП встановлює, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. Колегія суддів вважає, що ст. 247 КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративного стягнення є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто втрачається можливість здійснювати будь-які заходи, спрямовані на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для висновку про відсутність у суді необхідності з`ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП достатньо встановити вид правопорушення, наявність щодо нього спеціального законодавства, момент вчинення правопорушення до моменту розгляду справи уповноваженою особою. Провадження підлягає закриттю за умови закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Так, з матеріалів справи колегія суддів встановила, що у приписі від 06.10.2020 надано строк на усунення виявлених порушень законодавства про працю до 19.10.2020. Отже, 19.10.2020, не надавши жодних доказів на підтвердження виконання вимог припису, позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-6 КУпАП. Натомість на позивача накладено адміністративне стягнення 23.12.2020, що вказує на не дотримання відповідачем строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказана обставина є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення як протиправної. Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволенні позову та викладення фрагменту резолютивної частини рішення в іншій редакції. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В силу приписів ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду в мотивувальній частині, з урахуванням висновків та обставин, встановлених вище. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 року в справі №570/9/21 змінити в частині мотивів задоволення позову. В абзаці 3 резолютивної частини рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 року в справі №570/9/21 слова «за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення» - виключити. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 14.06.2022.