Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2497/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2497/20 пров. № А/857/4246/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, ухвалене суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне о 10:29, повний текст якого складений 28 грудня 2020 року, у справі №460/2497/20 за адміністративним позовом Комунального автотранспортного підприємства - 1728 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, - ВСТАНОВИВ: 30 березня 2020 року позивач Комунальне автотранспортне підприємство - 1728 звернувся до суду із позовом до відповідача Управління Держпраці у Рівненській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №РВ/1356/000006/ТД-ФС від 12.03.2020 на Комунальне автотранспортне підприємство-1728 в сумі 2408730,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що накладення штрафу на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України є безпідставним та неправомірним, вказуючи на відсутність у його діях порушень норм законодавства про працю, оскільки відносини між позивачем та робітниками не носять ознак трудових, а оформлені цивільно-правовими угодами. Невірне трактування відносин позивача із найманими працівниками зумовило помилковий висновок у контролюючого органу про допуск до роботи працівників без укладення трудових договорів та прийняття протиправної постанови про накладення штрафу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено факту допуску позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та за наслідком його апеляційного перегляду в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для інспекційного відвідування є пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законолавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (у редакції Постанови Кабінету Міністирів України від 04.12.2019 №1132). Зокрема, Управлінням 11.01.2020 отримано повідомлення про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 10 січня 2020 року, з якого було встановлено, що дана особа працює за цивільним договором, укладеним з позивачем. В ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_1 надає послуги водія транспортного засобу з прибирання сміття з території міста на підставі договору підряду (на виконання робіт) від 01.01.2020. Договори аналогічного характеру укладались із ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року, 01 листопада 2019 року. Скаржник зауважує, що жодним пунктом цивільно-правових договорів, укладених між КАТП 1728 та ОСОБА_1 не встановлено обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Договори підряду (на виконання робіт) не містять відомостей щодо того, який саме конретний результат роботи повинні передавати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Проте, у зазначених договорах міститься зазначення професії «Водій автотранспортних засобів», яка у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників значиться за №8322. Згідно відібраних у ОСОБА_1 пояснень, станом на 15 січня 2020 року ним відпрацьовано 9 змін відповідно до договору від 15.01.2020. Також вказав на те, що виконував роботу водія за шляховими листами від КАТП 1728, у яких містяться маршрут, початок та закінчення зміни. Роботодавцем за ОСОБА_1 проведена сплата ЄСВ. Відібраними у керівника КАТП 1728 поясненнями стверджується, що ОСОБА_2 надавав послуги водія транспортного засобу МАЗ АЛІВ 16-19, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , з прибирання сміття з території міста. Протягом дії цивільно-правового договору від 01.01.2020 ОСОБА_1 здійснив дев`ять виїздів на маршрут, що відповідає шляховим листам. Перед кожним виїздом ОСОБА_1 проходив медичний огляд у фельдшера на території підприємства. Під час інспекційного відвідування КАТП 1728 також надані договори підряду (на виконання робіт), укладені мід КАТП 1728 (замовиником) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , якими також не встановлено обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання, не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен бути переданий виконавцем замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних та якісних характеристик. Крім того зазначає, що згідно відібраних у працівників пояснень, виконання робота за договорами підряду організовується працівниками не самостійно, а відбувається за графіком підприємства, що є характерною ознакою трудових відносин. Управління Держпраці наголошує, що при детальному аналізі договорів цивільно-правового характеру виявлено, що копії договорів, надані на розгляд суду, є відмінними від договорів, що надавалися КАТП 1728 під час інспекційного відвідування, зокрема послідковується підміна сум винагород за виконання умов договору. В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №44 від 16.01.2020 та направлення на проведення інспекційного відвідування № 30-Н/09-27 від 16.01.2020, проведене інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю Комунального автотранспортного підприємства - 1728. За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Рівненській області виявлено неукладення договорів та допуск ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до виконання трудових функцій без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про що складено акт №РВ86/1356/АВ інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 24 січня 2020 року. На підставі Акту відповідачем було винесено Припис про усунення виявлених порушень №РВ86/1356/АВ/П від 30.01.2019 (враховуючи встановлені обставини та початок року, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено описку у даті припису - надруковано 2019 замість 2020 року) (т.1 а.с. 133). Судом також встановлено, що 12 березня 2020 року Управлінням Держпраці у Рівненській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами РВ86/1356/000006/Т8-ФС, якою вирішено накласти на Позивача штраф у розмірі 2 408 730 гривень. Позивач, вважаючи постанову Головного управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами РВ86/1356/000006/Т8-ФС від 12.03.2020 протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V). В розумінні ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Частиною 4 ст. 2 Закон України № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №823). Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. За змістом п. 1 та 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи). Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до ч.2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Згідно з п. 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. За правилами, встановленими пунктом 10 цього Порядку, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності здійснюється управліннями Держпраці, підставою для проведення якого є, зокрема рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 п.5 Порядку

823. Згідно з положеннями статті 10 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом. Суд апеляційної інстанції зауважує, що з`ясовуючи дотримання процедури проведення інспекційного відвідування в аспекті спірних правовідносин слід зважити на те, що інспекційне відвідування відбувалось в присутності керівника КАТП 1728 ОСОБА_19 . Судом не встановлено процесуальних порушень при проведенні перевірки відповідачем. Підставою для проведення перевірки діяльності позивача на предмет додержання вимог законодавства про працю є пп.3 п.5 Порядку здійснення державного куонтролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постаново. Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (у редакції Постановит Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1132). За результатами такої перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем вимог КЗпП України щодо допуску осіб до роботи без належного оформлення трудових відносин. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції враховано наявність цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та найманими працівниками, копії яких надані позивачем на розгляд суду. Разом з тим, щодо висновків акту перевірки по суті та оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин підлягають дослідженню обставини щодо наявності ознак трудових відносин між позивачем та найманими працівниками та належного їх оформлення. Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413. Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №826/16738/17, який відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин. З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем вимог: -ч.1 ст.21 КЗпП: Комунальне автотранспортне підприємство - 1728 не уклало трудовий договір з: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які надають послуги водія транспортного засобу з прибирання сміття з території міста; ОСОБА_3 , який виконує роботу водія транспортного засобу з вивезення змету з вулиць міста, роботу водія помиво-мийної машини з гасіння пожежі на сміттєзвальному полігоні та водія легкового автомобіля ГАЗ 3110; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які виконують роботи із завантаження з контейнерів у транспортний засіб побутові відходи. - ч.3 ст.24 КЗпП України: посадовими особами Комунального автотранспортного підприємства - 1728, допущені ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до роботи, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На спростування доводів контролюючого органу про допущення порушення вимог трудового законодавства, позивачем на розгляд суду надано копії договорів підряду (на виконання робіт). На підтвердження виконання сторонами умов цивільно-правових договорів позивачем надано суду копії актів приймання-передачі виконаних робіт. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником. Дослідивши зміст укладених між КАТП 1728 (замовнимком) та Виконавцями за договорами підряду судом апеляційної інстанції встановлено, що такими договорами не встановлено обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що підлягають відображенню в актах прийняття виконаних робіт, відсутній перелік завдань роботи, її видів, кількісних та якісних характеристик. Роботи працівниками виконувались на спецтранспорті згідно встановленого графіку, яке перебуває у власності підприємства, працівники забезпечуються спецодягом (рукавицями та жилетками), робота працівників координується уповноваженою особою замовника, що не відповідає ознакам, характерним цивільно-правовому договору. Крім того, за відібраними у працівника за цивільно-правовим договором ОСОБА_8 поясненнями встановлено, що він працює на посаді вантажника з жовтня 2019 року за графіком роботи з 07 год до 17 год, отримує заробітну плату двічі на місяць. Про здійснення роботи згідно визначеного графіку, що властиве трудовим відносинам, також підтверджуться поясненнями ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , Суд апеляційної інстанції зауважує, що виявлені посадовими особами Управління Дердпраці у Рівненській області під час проведення інспекційного відвідування порушення КЗпП України, зафіксовані в акті перевірки, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а висновки про існування між позивачем та найманими працівниками правовідносин трудового характеру відповідають фактично встановленим обставинам справи, відтак такі правомірно відповідачем були розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про наявність в діях позивача ознак порушення ч.1 ст. 21 та ч.3 ст.24 КЗпП України. Слід зазначити, що при дослідженні правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами судом підлягають врахуванню лише документи, що подавались суб`єктом господарювання безпосередньо в ході інспекційного відвідування. Судом не надано правової оцінки доводам контролюючого органу щодо наявності відмінностей у договорах підряду та актах приймання-передачі виконаних робіт, які надавались позивачем під час проведення інспекційного відвідування, та наданими на розгляд суду в частині оплати за виконану роботу. Враховуючи викладене, а також встановлення факту наявності в діях позивача порушень статкй 21 там 24 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування до позивача санкцій за порушення вимог статті 265 КЗпП України. Накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 2 408 730 грн (4723, 00 грн * 30 * 17) відповідає санкції ст.265 КЗпП України, якою передбачена відповідальність за виявлене порушення трудового законодавства. Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, Управлінням Держпраці у Рівненській області як суб`єктом владних повноважень, наведено відповідні мотиви прийняття спірного рішення. Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком його скасування. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства - 1728 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №460/2497/20 скасувати. В задоволенні адміністративного позову Комунального автотранспортного підприємства 1728 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 29.04.2021.