Постанова 4850 № 360/5705/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року справа №360/5705/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №360/5705/21 (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, - ВСТАНОВИВ: 11 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції України, в якому позивач просив: -стягнути з ОСОБА_1 вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у розмірі 5024,32 грн. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. 26.10.2021 позивачем на виконання ухвали суду від 13.10.2021 надана заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначив, що відповідач був звільнений з Національної поліції України наказом від 16.02.2021. В зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у відповідача виникає обов`язок відшкодувати вартість предметів однострою, строк експлуатації яких не скінчився. Оскільки ОСОБА_1 звертався до суду першої, апеляційної та касаційної інстанції із позовом щодо визнання протиправним та скасування наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, позивач вважав логічним не звертатися з позовом про відшкодування вартості предметів однострою у період оскарження відповідачем наказу про звільнення до судів, бо відповідач за рішенням суду міг бути поновлений на службі та тоді б звільнявся від обов`язку відшкодувати вартість предметів однострою. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування повернуто позивачеві в зв`язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду відповідно до п.9 ч.4 ст.169, ч.2 ст.123 КАС України. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтування апеляційної скарги. Заява про поновлення строку звернення до суду з цим позолом була обумовлена тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з поліції оскаржувався відповідачем в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, що і призвело до порушення місячного строку звернення до суду і не давало юридичної визначеності для звернення до суду з позовом про стягнення вартості предметів однострою. Таким чином, суд першої інстанції допустив надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження по цій справі. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 16.02.2021 №130 о/с «Про особовий склад» по управлінню патрульної поліції в Луганській області, на підставі п.7 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» рядовий поліції ОСОБА_1 ,поліцейський взводу №1 роти №5 батальйону управлінця патрульної поліції в Луганській області був звільнений з поліції. В цьому наказі зазначено, що сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння експлуатації) яких не закінчився, складає 5024,32 грн. 09.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 15.02.2021 № 92 «Про застосування до працівника УПП в Луганській області ДПП дисциплінарного стягнення» щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 26.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до з касаційною скаргою до Верховного Суду, яка ухвалою від 31.08.2021 року повернута позивачу ОСОБА_1 . Представник Департаменту патрульної поліції отримав ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.09.2021 вх. № 6050. 11 жовтня 2021 року Департамент патрульної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. 26.10.2021 позивачем на виконання ухвали суду від 13.10.2021 надана заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено, що оскільки ОСОБА_1 оскаржував наказ про звільнення до суду, позивач вважав логічним не звертатися з позовом про відшкодування вартості предметів однострою у період оскарження відповідачем наказу про звільнення, бо відповідач за рішенням суду міг бути поновлений на службі та тоді б звільнявся від обов`язку відшкодувати вартість предметів однострою. Суд першої інстанції, повертаючи позов в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, виходив з того, що строк звернення до суду з цим позовом був пропущений без наявності поважних підстав. Оцінка суду. Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. На підставі частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Як визначено частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що ОСОБА_1 оскаржував наказ про своє звільнення до суду, тому позивач не звертався з позовом про відшкодування вартості предметів однострою у період оскарження відповідачем наказу про звільнення, оскільки відповідач за рішенням суду міг бути поновлений на службі, внаслідок чого звільнявся б від обов`язку відшкодувати вартість предметів однострою. Тобто, поважність пропуску строку звернення до суду позивач обгрунтовує оскарженням ОСОБА_1 у судовому порядку наказу про звільнення. При цьому правові норми покладають обов`язок на відповідача відшкодувати вартість предметів однострою тільки в разі його звільнення з поліції. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 10.08.2021 року. 26.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до з касаційною скаргою до Верховного Суду, яка ухвалою від 31.08.2021 року повернута позивачу ОСОБА_1 . Представник Департаменту патрульної поліції отримав ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.09.2021 вх. № 6050. 11 жовтня 2021 року Департамент патрульної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, тобто в трьохмісячний строк з дня набрання рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року законної сили (10.08.2021 року) Вирішуючи питання щодо поважності/не поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду з позовом, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені позивачем причини для визнання цього строку поважними є об`єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення позивача. Ці причини пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій і вони підтверджені належними доказами. ОСОБА_1 міг бути поновлений на посаді на підставі судового рішення, що обумовлює тоді відсутність у відповідача обов`язку відшкодовувати вартість предметів однострою особистого користування. При цьому, з дати набрання судовим рішенням, яким ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні наказу про звільнення та в поновленні на посаді, законної сили (10.08.2021 року) до дати звернення до суду з цим позовом (11.10.2021 року) трьох місячний строк звернення до суду з позовом, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, позивачем не пропущено. Зазначені обставини визнаються апеляційним судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду, який підлягає поновленню. Отже, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зроблені з помилковим тлумаченням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №360/5705/21 - задовольнити. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №360/5705/21 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 14 червня 2022 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню. Повне судове рішення складено 14 червня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Е.Г.Казначеєв А.В.Гайдар