Постанова Сумський апеляційний суд № 577/1881/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м.Суми Справа №577/1881/21 Номер провадження 22-ц/816/514/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «СУМИГАЗ», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2021 року, у складі судді Кравченка В.О., ухвалене у м. Конотоп, в с т а н о в и в : 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «СУМИГАЗ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, просив: - визнати протиправними дії ТОВ «СУМИГАЗ», що полягають у відмові встановити у його квартирі індивідуальний лічильник газу за рахунок коштів, передбачених ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; - зобов`язати ТОВ «СУМИГАЗ» встановити у його квартирі індивідуальний лічильник газу за рахунок коштів, передбачених ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; - з 01 січня 2021 року і до встановлення лічильника газу здійснювати облік спожитого ним газу за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, та здійснити відповідний перерахунок призначених з цієї дати платежів. Свої вимоги мотивував тим, що проживає та є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до Договору про надання послуг з газопостачання від 26 серпня 2014 року № 213786 з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» є споживачем послуг з постачання газу для приготування їжі. Його квартира не обладнана індивідуальним лічильником газу, а тому згідно з Договором до квітня 2017 року за газ сплачував за нормами споживання, встановленими КМУ, а в 2017 році будинок по АДРЕСА_2 , без згоди власників квартир, обладнано загальнобудинковим лічильником газу. З квітня 2017 року частині мешканців будинку, квартири яких обладнані індивідуальними лічильниками, об`єм спожитого газу нараховується за показами лічильників, розподіл решти спожитого газу здійснюється тільки пропорційно кількості зареєстрованих осіб, без урахування дійсного обсягу спожитого газу, тому позивач вважав, що загальнобудинковий лічильник не відображає реального (дійсного) обсягу спожитого його сім`єю природного газу. Вважав, що такі умови одержання послуги ставлять споживачів у нерівне становище, призводять до порушення ЗУ «Про захист прав споживачів». Вказував, що згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, чинній на час звернення позивача до АТ «СУМИГАЗ», суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку. Лічильники встановлюються за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством. Встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, передбачається у строк до 1 січня 2021 року. У разі невстановлення населенню лічильників газу у зазначені строки з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. До цього часу індивідуального лічильника газу в його квартирі не встановлено. Тому вважає, що починаючи з 1 січня 2021 року і до встановлення лічильника, об`єм спожитого мешканцями його квартири газу повинен здійснюватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Листом від 02 лютого 2021 року № 400-Л6-764-0221 АТ «СУМИГАЗ» відмовлено в задоволенні прохання ОСОБА_1 щодо встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок коштів, передбачених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», та оплати спожитого газу з 01 січня 2021 року за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Зазначено, що він має право на встановлення індивідуального приладу обліку за власні кошти та з подальшою компенсацією витрат за рахунок коштів, які сплачуються за тарифом на розподіл природного газу, хоча порядок і розміри такої компенсації на сьогодні не встановлені. Доводив, що при визначенні об`єму спожитого газу за показами загальнобудинкового лічильника порушуються його права як споживача, адже право споживача на встановлення індивідуального лічильника газу закріплено в Законі України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а встановлення загальнобудинкового лічильника не звільняє оператора ГРМ від обов`язку за свій рахунок встановити такий лічильник. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», що полягають у відмові встановити у квартирі, належній ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 індивідуальний лічильник газу за рахунок коштів, передбачених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», і здійсненні з 01 січня 2021 року і до встановлення лічильника газу обліку спожитого газу за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»: 1) встановити у квартирі, належній ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 індивідуальний лічильник газу за рахунок коштів, передбачених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 2) починаючи з 01 січня 2021 року і до часу встановлення індивідуального лічильника газу, здійснювати облік спожитого ОСОБА_1 газу за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» до затвердження Кабінетом Міністрів України нових норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, а також провести відповідний перерахунок вже сплачених коштів за використаний газ. Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» в рахунок держави судовий збір у розмірі 2270 грн. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вказує, що у будинку за адресою проживання позивача загальнобудинковий лічильник газу встановлено відповідно до положень діючого на той момент Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (ч. 1 ст. 6), що свідчить про забезпечення обліку природного газу за адресою проживання позивача. Звертає увагу на те, що вказаний позивачем обов`язок відповідача по встановленню лічильника газу трактується Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти АТ «СУМИГАЗ». Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел не заборонених законодавством. Отже зазначене свідчить, що у АТ «СУМИГАЗ» виникає право, а не обов`язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, у споживача - обов`язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування. Зазначає, що з 28 березня 2021 року набули чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якими у ст. 6 Закону слова та цифри «1 січня 2021» замінено словами та цифрами «1 січня 2023», а тому рішення суду є таким, що прийняте на майбутнє, що є неприпустимим. Доводить, що граничний строк встановлення газорозподільними підприємствами лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі встановлено саме до 01 січня 2023 року, а тому не встановлення у квартирі позивача індивідуального лічильника газу на час його звернення до суду - 20 квітня 2021 року, не свідчить про порушення його прав. Також, у листі АТ «СУМИГАЗ» від 02 лютого 2021 року № 400-ЛВ-764-0221 не має жодних посилань з боку відповідача на відмову від встановлення лічильника газу позивачу, що свідчить про відсутність порушення його прав та свобод. Не погоджується із відмовою суду у застосування строку позовної давності до вимог «про зобов`язання АТ «СУМИГАЗ», починаючи з 01 січня 2021 року і до часу встановлення індивідуального лічильника газу, здійснювати облік спожитого ОСОБА_2 газу за нормами споживання, встановленими КМ України від 27 лютого 2019 року №143». Оскільки з часу встановлення у будинку позивача загальнобудинкового приладу обліку газу, в період з 18 листопада 2016 року до 28 січня 2021 року, він здійснював систематичну оплату за спожитий газ, не подавав жодних заяв про відмову/незгоду із забезпечення будинку загальним лічильником, про здійснення перерахунків обсягів спожитого газу, чи бажання встановити індивідуальний лічильник у квартирі, відповідно строк позовної давності для звернення до суду із вказаною вимогою закінчився 18 листопада 2019 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що судом ухвалене обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - Бублик В.М. , яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13-16). Згідно з постановою НКРЕКП АТ «СУМИГАЗ» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на території міста Конотоп. АТ «Сумигаз» в розумінні ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» є оператором газорозподільної мережі, здійснює на підставі ліцензії діяльність із розподілу природного газу споживачам (а.с. 77-83). Отже, АТ «СУМИГАЗ» є суб`єктом правовідносин з побутовим споживачем щодо розподілу та обліку природного газу, оскільки визначає об`єм та обсяг спожитого газу. Відповідно до Договору про надання послуг з газопостачання від 26 серпня 2014 року № 213786 з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» ОСОБА_1 отримує послуги з постачання газу для приготування їжі (встановлена газова плита) (а.с. 17-18). На ім`я ОСОБА_1 , як споживача природного газу, оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 36). Тобто, ОСОБА_1 є споживачем природного газу, де газ використовується для приготування їжі, а відповідач АТ «СУМИГАЗ» - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. Постановою від 15 грудня 2016 року № 2247 НКРЕКП «Про внесення зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2016 № 549», Додаток до постанови НКРЕКП від 31 березня 2016 № 549 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Сумигаз» на 2016-2025 року» викладено в новій редакції. Згідно з І розділом Плану розвитку газорозподільної системи на 2016-2025 роки Інвестиційна програма газорозподільного підприємства ПАТ «Сумигаз» на 2016 рік передбачала проектування, придбання та встановлення будинкових лічильників газу населення, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, на виконання вимог Кодексу ГРМ Планом розвитку газорозподільної системи АТ «Сумигаз» на період з 2016 року по 2025 рік передбачалося встановлення за вищевказаною адресою загальнобудинкового лічильника. 18 листопада 2016 року в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , було встановлено вузол обліку природного газу (а.с. 99-100). 28 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до АТ «СУМИГАЗ» для вирішення питань щодо встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок коштів, передбачених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та оплати за спожитий газ з 01 січня 2021 року за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (а.с. 19-20). Листом від 02 лютого 2021 року № 400-Л6-764-0221 АТ «СУМИГАЗ» в задоволенні прохання ОСОБА_1 відмовлено. Таке рішення обґрунтоване тим, що взаємовідносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП України від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, відповідно до п. 3 глави 4 розділу IX якого, визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць за нормами споживання, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України, можливе за умови, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу. Відповідно до роз`яснень Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у разі забезпечення споживачів загальнобудинковим вузлом обліку природного газу, порядок обліку та розрахунків природного газу споживачам, що проживають у такому будинку, повинен здійснюватися з урахуванням норм Тимчасового положення. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти. Інше чинним законодавством не передбачено. В той же час п. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», із змінами, внесеними згідно із Законом № 2260-VІІІ від 21 грудня 2017 року, передбачено подальшу компенсацію таких витрат у порядку і розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців. У листі зазначено, що на сьогодні Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку газу урядом не встановлено (а.с. 21-23). Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні. Правовідносини між газорозподільними підприємствами та споживачами природного газу (населенням) урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, а також договорами про приєднання споживача до газорозподільної системи. Права та обов`язки споживачів визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VI «Права і обов`язки постачальника». Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу» з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу. Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», визначаються особливості встановлення лічильників газу споживачам, а саме, правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Статтею 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року. Тобто, після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Із викладеного вбачається, що АТ «Сумигаз», як суб`єкт господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язаний в термін до 01 січня 2018 року для зазначеної групи населення мало забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних так і загальнобудинкових, щоб забезпечити 100% облік спожитого природного газу населенням. При цьому, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з п. 5 Правил постачання природного газу, постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, побутовий споживач, це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Постачальник із спеціальними обов`язками - це суб`єкт господарювання, на якого відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу. Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами. Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що: - ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи; - встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку; - власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Бадансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ. Із наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. Із 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Тобто, для встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку. З метою забезпечення обліку природного газу за об`єктами споживання природного газу побутових споживачів на будинку за адресою позивача АТ «СУМИГАЗ» 18 листопада 2016 року встановлено вузол обліку газу. При цьому не надавалася згода власників будинку, що мала бути надана в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Судом правильно встановлено, що дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку. За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Враховуючи, що законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, а якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про те, що із внесенням змін у березні 2021 року до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», щодо продовження суб`єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, строку для забезпечення встановлення лічильників газу, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2023 року, замість визначеного попередньою редакцією Закону такого строку - до 01 січня 2021 року. Так, із заявою до АТ «СУМИГАЗ» про вирішення питання, щодо встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_1 звернувся 28 січня 2021 року. Тобто, заявив про своє порушене право до внесення змін у ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відповідно, при вирішенні спору по суті, судом застосовано Закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не доведено належними доказами правомірності своїх дій щодо відмови встановити у належній позивачу квартирі індивідуальний лічильник газу за рахунок власних коштів та відмови здійснення перерахунку обліку спожитого газу з 01 січня 2021 року і до встановлення лічильника за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367-369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СУМИГАЗ» залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко Т. А. Левченко