Постанова 4813 № 947/12044/21

Номер провадження: 22-ц/813/5698/22 Справа № 947/12044/21 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 19.04.2021 року звернулась до Київського районного суду м. Одеси з вимогами ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 10 000 грн., але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , 2016 року народження, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом і до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ,2016 року народження в розмірі 10000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.04.2021 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року було залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним рішенням, 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року,відповідно до якої апелянт просить - зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2500 гривень щомісячно, посинаючи з 19.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом під час розгляду справи було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було досліджено ряд фактів, що мають інстотне значення для вирішення справи. Зокрема, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було встановлено який розмір фінансового утримання потребує дитина для її гармонійного, вікового, фізичного, духовного, розумового, морального, соціального розвитку. Також не було встановлено судом розмір витрат, які реально несе позивачка, при цьому, вимагаючи аліменти на дитину у розмірі 10 000 гривень. Судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано, що: -реальний дохід відповідача в розмірі 1077 доларів США, що не дозволяє останньому сплачувати аліменти у розмірі 10 000 гривень; -відповідач не має власного житла, а тому вимушений орендувати квартиру, що підтверджується договором оренди від 25.09.2021 року та свідчить про наявність обставин, що мають істотне значення для розгляду справи; -відповідач працює електриком на морських судах іноземних компаній, що свідчить про мінливий, нестабільний дохід останнього, а тому такий надмірний розмір аліментів створить дисбаланс в житті відповідача. Апелянт також виклав заперечення на ухвалу про відмову у перегляді заочного рішення відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України. При цьому посилаючись на те, що під час ухвалення судом першої інстанції не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки перебував у рейсі за межами України. Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз`яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України. 27.01.2022 року на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 24.01.2022 року апелянтом подано заяву якою усунунто недоліки зазначені в ухвалі суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2022 року було відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою та визначено порядок розгляду справи у відповідності до ст. 369 ЦПК України. 07 червня 2022 року справу було призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2016 року по 03.12.2018 року - рішенням Київського райсуду шлюб між сторонами розірвано (справа за №520\16547\18). Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з маті р`ю . ОСОБА_2 стверджує, що батько ухиляється від виховання і утримання дитини, аліменти сплачує періодично і не в повному розмірі, тому вона - ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом. З довідки компанії "Minerva Manning Agency" №25/01/2022, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в компанії "Minerva Manning Agency" та з 02.02.2022 року планується в рейс на посаді електромеханіка з базовою місячною заробітною платою 1425 дол США.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (ч. 1 ст. 8 ЦПК України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи . У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з п.п.1,2 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Даних щодо належного повідомлення ОСОБА_1 на судове засідання призначене на 24.06.2021 року матеріали справи не містять. Більш того, у судовому засіданні 24.06.2021 року до матеріалів справи було долучено відповідь Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.06.2021 року (а.с. 37), з якої вбачається, що ОСОБА_1 востаннє перетнув державний кордон України 26.10.2020 року, даних щодо в`їзду останнього на територію України на момент розгляду судом першої інстанції справи матеріали справи не містять. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, не відповідає дійсності. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце засідання суду 24.06.2021р., а він обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2016 року по 03.12.2018 року - рішенням Київського райсуду шлюб між сторонами розірвано (справа за №520\16547\18). Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з маті р`ю . ОСОБА_2 стверджує, що батько ухиляється від виховання і утримання дитини, аліменти сплачує періодично і не в повному розмірі, тому вона - ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом. Відповідач, ОСОБА_1 , не заперечує, що працює електромеханіком та ходить в рейси на судах іноземних компаній. 23.02.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника відповідача надійшла довідка, з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в компанії "Minerva Manning Agency" та з 02.02.2022 року планується в рейс на посаді електромеханіка з базовою місячною заробітною платою 1425 дол США. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 50 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в розрахунку на місяць дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень, а дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено в розмірі: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ч. 1, 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі М.С. проти України, при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується із практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі Зоммерфельд проти Німеччини від 08 липня 2003 року, Цаунеггер проти Німеччини від 03 грудня 2009 року. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. За приписом ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд вбачає, що відповідач є працездатною людиною та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини, сума вказаних аліментів повинна відповідати його матеріальному становищу та стану здоров`я, а також бути необхідною та достатньою для забезпечення належного рівня життя, достатньою для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дітей. Отже, суд першої інстанції керувався вищевказаними нормами закону та дійшов до вірного висновку про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2016 року народження в розмірі 10000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.04.2021 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , 2016 року народження в розмірі 10000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.04.2021 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов`язане з тлумаченням права національними судами. Європейський суд з прав людини оцінює «розумність» тривалості провадження з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед інших джерел, рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII). Українські справи: «Світлана Науменко проти України», рішення від 09 листопада 2004 року; «Меріт проти України», рішення від 30.03.2004 року; «Єфименко проти України», рішення від 18 липня 2006 року, «Івань та інші проти України», рішення від 12 січня 2017 року, п.п.7, 8; «Аніфер проти України», рішення від 26 липня 2018 року п.6, та інші. В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу. У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати. У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал. Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв`язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством. З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, призначити справу до розгляду, вирішити інші процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи, та розглянути справу у строки, передбачені національним законом. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ,2016 року народження в розмірі 10000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.04.2021 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст судового рішення складено 09 червня 2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О.М. Таварткіладзе А.П. Заїкін