Постанова 4811 № 447/2919/14-ц

Справа № 447/2919/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/612/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Симця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Правосудька Олександра Миколайовича на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: В січні 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Правосудько О.М. звернувся в суд із заявою про перегляд рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14.09.2015 у справі №447/2919/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами. Заява про перегляд рішення суду у даній справі мотивована тим, що вищевказаним судовим рішенням у задоволенні позову було відмовлено, оскільки виключення запису про ОСОБА_3 як батька з актових записів про народження дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключає батьківство та будь-які батьківські права і обов`язки відповідача, у тому числі і обов`язок матеріального утримання щодо цих дітей. Проте, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 у справі №447/218/13-ц, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, про виключення запису як батька з актових записів про народження дітей - відмовлено. Таким чином, представник позивачки просить задоволити заяву про перегляд рішення суду за нововиявленимим обставинами, скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14.09.2015 у справі №447/2919/14-ц, та прийняти нове рішення, яким ухвалити стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 900 грн. починаючи стягнення з 01.09.2014 і до закінчення дитиною навчання, а також стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по 1/6 частині всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01.07.2014 до часу закінчення навчання найстаршою дитиною. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 15 лютого 2022 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Правосудька Олександра Миколайовича про перегляд рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14.09.2015 у справі №447/2919/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами - відмовлено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14.09.2015 у справі №447/2919/14-ц - залишено в силі. Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - Правосудько Олександр Миколайович. В своїй апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду незаконна та необґрунтована, ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задоволити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони в судове засідання призначене на 06.06.2022 року не з`явились. Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання. Крім того, колегія суддів зазначає, що від представника ОСОБА_1 - Правосудька Олександра Миколайовича 06.06.2022 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом до завершення такого. В свою чергу, представник ОСОБА_1 - Правосудько Олександр Миколайович не надав суду об`єктивних доказів щодо неможливості прийняти участі у справі. Колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи. Відмовляючи в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить із того, що заявник не надав суду доказів неможливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, як того вимагає ст. 212 ЦПК України. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, розгляд даної справи здійснений 06.06.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином. Повний текст судового рішення складений 13.06.2022 року. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 у справі №447/218/13-ц, на яке посилається представник позивачки як на нововиявлену обставину, не набрало законної сили та було скасоване. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення (п.1 роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»). Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені частиною 2 статті 423 ЦПК України, якими є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Тобто, нововиявлені обставини мали існувати на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові на момент ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Верховний Суд у постанові від 29.08.2018 року у справі №552/137/15-ц зазначив, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК 2004 року, ч.2 ст. 423 чинного ЦПК України відсутні, а є підстави для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом, а також, якщо обставини, визначені ч.2 ст. 361 ЦПК України 2004 року, ч.2 ст. 423 чинного ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2 ст. 361 ЦПК 2004 року, ч.2 ст. 423 чинного ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.10.2013 року у справі №447/218/13-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, про виключення запису, як батька, з актових записів про народження дітей, задоволено. Виключено запис про ОСОБА_3 , як батька з актових записів про народження ОСОБА_4 від 23.08.1996 року №147, ОСОБА_5 від 11.05.1999 року №4, ОСОБА_6 від 21.12.2007 року №195. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24.04.2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.10.2013 року залишено без змін. Вказана ухвала набрала законної сили 24.04.2015 року. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14.09.2015 року у справі №447/2919/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів було відмовлено у задоволенні такого, оскільки Миколаївським відділом ДРАЦС виключено відомості про батька ОСОБА_3 з актових записів про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під №147, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під №4, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під №195, що виключає батьківство та будь-які батьківські права та обов`язки відповідача, у тому числі й обов`язок матеріального утримання щодо цих дітей. 02 грудня 2015 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.10.2013, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24.04.2015 задоволено частково. Вказані рішення та ухвалу скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 року у справі №447/218/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, про виключення запису як батька з актових записів про народження дітей - відмовлено, оскільки запис про ОСОБА_3 як батька з актових записів про народження дітей було виключено, станом на 15.11.2017 позивачем не представлено, а судом не здобуто доказів, що позивач включений як батько в актові записи про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою апеляційного суду Львівської області від 05.06.2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, про виключення запису як батька з актових записів про народження дітей, - задоволено, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 року скасовано, постановлено ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Постановлено виключити записи про батька ОСОБА_3 як батька дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з актового запису №147 від 23.08.1996 року, вчиненого відділом ЗАГС Миколаївського району Львівської області в Книзі записів актів громадянського стану про народження; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з актового запису № 4 від 11.05.1999 року, вчиненого відділом ЗАГС Миколаївського району Львівської області в Книзі записів актів громадянського стану про народження; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з актового запису №195 від 21.12.2007 року, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області в Книзі реєстрації народжень. Вказана постанова набрала законної сили 05.06.2018 року. 23 січня 2019 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №447/218/13-ц, провадження №61-40488св18, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Правосудька О.М. - задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 05.06.2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 23 лютого 2021 року постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, про виключення запису як батька з актових записів про народження дітей задоволено. Постановлено виключити записи про ОСОБА_3 , як батька дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису №147 від 23.08.1996 року, вчиненого відділом ЗАГС Миколаївського району Львівської області в Книзі записів актів громадянського стану про народження; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису № 4 від 11.05.1999 року, вчиненого відділом ЗАГС Миколаївського району Львівської області в Книзі записів актів громадянського стану про народження; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису №195 від 21.12.2007 року, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області в Книзі реєстрації народжень. Постанова набрала законної сили 23.02.2021 року. Постановою Верховного суду від 01 грудня 2021 року постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін. Як на нововиявлені обставини, представник ОСОБА_1 - Правосудько Олександр Миколайович посилається на рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 у справі №447/218/13-ц, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, про виключення запису як батька з актових записів про народження дітей - відмовлено.Запис ОСОБА_3 як батька дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з актових записів про народження дітей не виключений, а відтак він як батько, зобов`язаний утримувати своїх дітей. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15.11.2017 року у справі №447/218/13-ц, на яке посилається представник позивачки як на нововиявлену обставину, не набрало законної сили та було скасоване вищенаведеними рішеннями судів. Таким чином, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заява є безпідставною та необґрунтованою, оскільки представником позивача в якості нововиявленої обставини наведено рішення суду, яке було скасоване та не набрало законної сили,. Враховуючи те, що постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 23.02.2021 року, яке набрало законної сили, ухвалено рішення щодо виключення записів про ОСОБА_3 , як батька дітей ОСОБА_1 , відповідач витратив статус батька, втративши таким чином і можливість здійснювати будь-які права батька відносно вказаних дітей, що, водночас, зумовило зникнення обов`язків батька по відношенню до дітей, у тому числі й обов`язку щодо їх утримання. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 рок) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. (дивитися справу "Брумареску проти Румунії". (Brumarescu v. Romania) /GC/ N28342/95, п.61, ECHR 1999- УІІ). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. ( Справа Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia ) заява № 52854/99, п. 52,ECHR . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Керуючись ст. ст. 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Правосудька Олександра Миколайовича - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 15 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 13.06.2022 року Головуючий Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.