Постанова Київський апеляційний суд № 755/1609/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа №755/1609/22 провадження № 22-ц/824/7034/2022 08 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А. при секретарі Опришко О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року в складі судді Арапіної Н. Є. Гаврилової О. В. , встановив: 31.01.2022 ОСОБА_1 звернулося до суду з заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме той факт, що вона 22 липня 2008 року підписала кредитний договір №66/П/82/2008-840 ІD856929 з Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» не читаючи вказаний кредитний договір, а тому на час його підписання їй не були відомі умови вищевказаного кредитного договору і вона не усвідомлювала зміст кредитного договору, коли його підписувала. Заява мотивована тим, що 22 липня 2008 року ОСОБА_1 підписала кредитний договір №66/П/82/2008-840 ІD856929 з Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» не читаючи його, але до 14 січня 2022 року вона точно не пам`ятала, чи читала його, чи ні, оскільки під час підписання в неї сильно боліла голова, вона не розуміла в повному обсязі свої дії та не запам`ятала все, що з нею трапилось. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції іншому судді. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в тексті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції помилково вказав, що заінтересованою особою є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», а не Публічне акціонерне товариство « Комерційний банк «Надра». В поданій заяві вона не пред`являла ніяких позовних вимог будь-кому стосовно будь-чого, а тому твердження суду про те, що з заяви вбачається спір про право не відповідає дійсності. Встановити той факт, що вона 22 липня 2008 року підписала кредитний договір №66/П/82/2008-840 ІD 856929 з Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» не читаючи вказаний кредитний договір, а тому на час його підписання їй не були відомі умови вищевказаного кредитного договору і вона не усвідомлювала зміст кредитного договору, коли його підписувала, можна тільки шляхом подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Тізул О. І. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявниці, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Отже, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту поданої заяви вбачається спір про право. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки встановлення того факту, що в момент підписання кредитного договору дієздатна фізична особа не усвідомлювала його зміст та умови, може потягти за собою такі правові наслідки, як визнання кредитного договору недійсним. При цьому в порядку окремого провадження можливо підтвердити право, щодо якого відсутній факт його оспорення, а не право, щодо якого відсутній спір. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції, оскільки законодавством передбачено інший порядок підтвердження факту, по який просить заявник, а заявлені вимоги свідчать про наявність спору про право, у зв`язку з чим справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається порушень норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для її скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді І. М. Рейнарт Т.А. Семенюк