Постанова 4850 № 200/7567/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2022 року справа №200/7567/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №200/7567/21 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у безпідставному зменшенні позивачу при перерахунку пенсії за вислугою років МВС з 1 січня 2016 року, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», основного розміру пенсії до 70 відсотків; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з 1 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням основного розміру пенсії 90 відсотків від грошового забезпечення, та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 1 січня 2016 року. В обгрунтування позову зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення, замість 90%, оскільки пенсію позивачу призначено з 26.05.2010 року в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії за вислугою років МВС з 1 січня 2016 року, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», основного розміру пенсії до 70 відсотків. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з 1 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням основного розміру пенсії 90 відсотків від грошового забезпечення, та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 1 січня 2016 року. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, визначений ст.122 КАС України. При проведенні перерахунку застосовані норми законодавства, чинні на момент його проведення, а саме ст. ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % сум грошового забезпечення. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" . Пенсія позивачу призначена з 26.05.2010 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90 % грошового забезпечення (30 років вислуги). Листом ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" йому проведено перерахунок пенсії. При цьому, після перерахунку пенсії, її розмір склав 70% грошового забезпечення, замість 90%, як було встановлено при виході позивача на пенсію. При проведенні перерахунку пенсії позивача застосовані норми законодавства, чинні на момент проведення перерахунку, а саме ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % сум грошового забезпечення. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення позивачу пенсії. Зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом №1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії. Оцінка суду. Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Пунктом 23 Закону № 1166-VII внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення. Слід зазначити, що пункт 23 Закону № 1166-VII набрав чинності з 01.05.2014 року згідно Прикінцевих положень Закону №1166-VII. Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Таким чином, з 01.05.2014 положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність, у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII. Внесені Законом № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист. Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2018 року у справі №175/1665/17 (провадження №К/9901/9550/18), постанові від 24.04.2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17). Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення позивачу пенсії. Зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом №1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при застосуванні основного розміру пенсії, що не перевищує 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача, тому суд першої інстанції правильно визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в проведенні перерахунку пенсії позивачу в розмірі 90% суми грошового забезпечення та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії, застосувавши основний розмір пенсії в розмірі 90% від грошового забезпечення. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Як свідчать матеріали справи перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" проведено у квітні 2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 13.03.2018 року №378 лк. При цьому розмір пенсії позивача збільшився , відсоток грошового забезпечення змінено з 90% до 70 %. Про перерахунок пенсії відповідач позивача не повідомляв. У березні 2021 року позивач звернувся до управління з письмовим запитом про розмір пенсії позивача. Листом від 05 квітня 2021 року управління повідомило позивача, що Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VІІ були внесені зміни в статтю 13 Закону України № 2262, за якими максимальний розмір пенсій, що призначаються за вислугу років, не може перевищувати 70%.. Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про зменшення відсотку пенсії з 90% до 70% на момент проведення такого перерахунку в 2018 році. Оскільки матеріалами справи встановлено, що розмір пенсії позивача змінився шляхом збільшення його розміру, суд дійшов висновку, що у позивача до березня 2021 не було підстав вважати, що відповідачем будь-яким чином порушено його права. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу зі зменшенням відсотку здійснено у квітні 2018 року, про зміну відсотку позивач дізнався у квітні 2021 року, позовна заява до суду подана у червні 2021 року, тобто строк на оскарження дій відповідача ще не сплив, а отже, й не є таким, що пропущений позивачем. Більш того, згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема,від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017). За таких обставин у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, не застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №200/7567/21- залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №200/7567/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 червня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 червня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В.Геращенко