Постанова КЦС ВС № 333/1483/20

Постанова Іменем України 07 червня 2022 року м. Київ справа № 333/1483/20 провадження № 61-369св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе О. М., державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Таскомбанк», акціонерне товариство «МетаБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Тучкова С. С. від 30 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С., від 11 серпня 2021 року. Короткий зміст заявлених позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе О. М., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «Таскомбанк», АТ «МетаБанк», про визнання електронних торгів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, щовона є власником 1/2 частини житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 10 лютого 2009 року між нею та власником іншої частини вказаного житлового приміщення ОСОБА_3 , з однієї сторони, та АБ «Металург», з іншої сторони, був укладений іпотечний договір, предметом якого є вищевказана квартира, без розмежування часток між іпотекодавцями. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2012 року у справі № 2-4585/11 право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ПАТ «МетаБанк». 16 січня 2014 року постановою Апеляційного суду Запорізької області рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2012 року у справі № 2-4585/11 скасовано та ухвалено нове рішення. Позивачка вказувала, що їй стало відомо про існування ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2014 року по справі № 2-4585/11, якою за заявою ОСОБА_3 здійснено поворот виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року по цивільній справі № 2-943/2010, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення реєстратора ОП «ЗМБТІ» від 14 грудня 2010 року, реєстраційний номер 26027234, про державну реєстрацію за ПАТ «МетаБанк» права власності на зазначену вище квартиру. При отриманні 27 лютого 2020 року супровідного листа ДП «Сетам» від 05 лютого 2020 року вона довідалася, що предмет іпотеки, а саме: її частка у праві власності на квартиру, була реалізована на електронних торгах, результати яких оформлено протоколом № 468076 від 28 лютого 2020 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 . Позивачка вважала, що при проведенні торгів допущено істотні порушення вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання таких торгів недійсними. Посилалася на порушення органом державної виконавчої служби низки приписів Закону України «Про виконавче провадження», а саме: боржнику не надсилалась постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про арешт й опис майна, звіт про оцінку майна, не повідомлялись дати опису та прийняття рішення про подання заявки на реалізацію нерухомого майна. Також було порушено територіальну юрисдикцію подання заявки на проведення реалізації частини нерухомого майна. Крім того, в порушення статті 43 Закону України «Про іпотеку», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, іпотекодавця та інших зацікавлених осіб не було повідомлено у передбачені чинним законодавством строки про день та час проведення прилюдних торгів. Позивачка зазначала, що повідомлення про проведення торгів вона отримала лише 26 лютого 2020 року, тобто за два дні до проведення торгів. Також організатором торгів не було здійснено публікації про проведення торгів у засобах масової інформації. Крім того, інформація про проведення електронних торгів не містила фотографічне зображення майна, порядку ознайомлення з майном, плану приміщення, відомостей про обтяження майна, права третіх осіб. Позивачка вважала, що вартість майна, зазначена у звіті оцінювача, є заниженою, при цьому штучно зменшено можливість участі в торгах інших учасників. За таких обставин електронні торги, оформлені протоколом від 28 лютого 2020 року, мають бути визнані недійсними. Із урахуванням зазначеного, позивачка просила позов задовольнити, визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, реєстраційний номер лоту № 405464 (1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859599923101, проведені ДП «Сетам» 28 лютого 2020 року, протокол від 28 лютого 2020 року № 468076, складений за результатами проведення електронних торгів ДП «Сетам» за лотом реєстраційний номер № 405464, та застосувати наслідки, передбачені приписами статтею 216 Цивільного кодексу України, шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_1 . Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року, у вигляді арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859599923101. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що електронні торги з реалізації належного їй нерухомого майна проведено з порушенням вимог Закону, а також факту порушення прав позивачки під час проведення вказаних торгів. Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Основною підставою визнання електронних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Судом під час розгляду справи не встановлено порушень, що могли вплинути на результати торгів. Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачкою недоведено, що електронні торги з реалізації належного їй нерухомого майна проведено з порушенням вимог Закону, а також факту порушення прав позивачки під час проведення вказаних торгів. Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Основною підставою визнання електронних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Суд апеляційної інстанції визнав висновок суду першої інстанції про відмову у позові правильним. Узагальнені доводи касаційної скарги У січні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц та постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 644/9102/15-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 487/5376/15-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 924/1039/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 820/6265/16, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 14 вересня 2020 року у справі № 904/1202/15, від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також заявниця вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів і встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявниця стверджує, що суди безпідставно відмовили у задоволенні її позовних вимог, не врахували, що реалізація спірного майна відбулася на користь особи, яка не була стягувачем у виконавчому провадженні. Вказує, що їй не надсилалася постанова про відкриття виконавчого провадження у поряду, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», більш того, сама постанова містила адресу, яка не вказана у виконавчому документі, не є та ніколи не була адресою її проживання та/або реєстрації. Недотримання державним виконавцем порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу порушує право сторони (стягувача чи боржника) на доступ до інформації. Заявниця також вказує на існування заборони на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, яким забезпечено зобов`язання за валютним кредитом. Вважає, що судами не застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згідно з доводами заявниці АТ «Метабанк» не є стягувачем у виконавчому провадженні, не має виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню в рамках ВП № 52014432, в якому державним виконавцем здійснено арешт, опис нерухомого майна та подальший примусовий продаж через торги, проведенні ДП «Сетам». Виконавче провадження було відкрито на користь ПАТ «Таскомбанк», виконавчий лист стосувався стягнення коштів, а не звернення стягнення на нерухоме майно. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 333/1483/20. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу № 333/1483/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «Сетам» посилається на те, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими. Оскарженні судові рішення ДП «Сетам» вважає законними та обґрунтованими, такими, що прийняті без порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що заявницею наведено практику Верховного Суду у правовідносинах, які не є подібними зі спірними правовідносинами. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «МетаБанк» посилається на те, що доводи касаційної не гуртуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої та апеляційної інстанції вважає законними та обґрунтованими. Фактичні обставини справи, встановлені судами 08 серпня 2008 року між АБ «Металург» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 625201100508А, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі - придбання житла у розмірі 300 922, 00 грн на строк 240 місяців, зі сплатою 19,95 % річних в порядку та на умовах, передбачених цим договором. 10 лютого 2009 року між АБ «Металург», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 9252011005006, відповідно до пункту 1.1 якого іпотекою забезпечено виконання ОСОБА_1 всіх зобов`язань по вказаному кредитному договору, включаючи зобов`язання з повернення суми виданого кредиту, сплати суми відсотків за кредитним договором, комісій, неустойки, будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, а також відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням кредитного договору. Предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1 . На виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 52014432 з виконання виконавчого листа № 812/8745/12 від 25 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» суми заборгованості за кредитним договором №КФ2-09 від 06 серпня 2008 року у розмірі 591 434, 96 грн, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 52014432 від 12 серпня 2016 року. 15 жовтня 2019 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява АТ «МетаБанк» про звернення стягнення на іпотечне майно в рамках відкритих виконавчих проваджень та зарахування суми від реалізації на розрахунковий рахунок АТ «МетаБанк» в порядку, передбаченому пунктом 3 частини першої, частини п`ятої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Кіорпе А. О. від 17 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № 52014432 проведено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме: на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе А. О. від 21 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 52014432 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання СОД ОСОБА_4 . Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 22 січня 2020 року вартість арештованого та описаного майна визначена оцінювачем у розмірі 169 305, 50 грн. Начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 15759/6 від 27 січня 2020 року було направлено до Запорізької філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) та направлено пакет документів для проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна - 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 за початковою вартістю майна - 169 305, 50 грн. ДП «СЕТАМ» опубліковано інформацію про реалізацію лоту № 405464 у двох друкованих засобах інформації газетах, а саме: у газеті «Реклама» від 05 лютого 2020 № 04 та у газеті «Ринок плюс» від №

04. ДП «СЕТАМ» було направлено ОСОБА_1 лист № 954/17-18-20 від 05 лютого 2020 року, яким остання була повідомлена про день, час проведення електронних торгів та початкову ціну продажу майна. Згідно із протоколом проведення електронних торгів від 28 лютого 2020 року № 468076 відбулись торги з реалізації 1/2 частини трикімнатної квартири, загальною площею 67,56 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу становить - 169 305, 50 грн. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, результат проведення процедури прилюдних торгів є правочином. Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19). Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо. Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору. У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений. Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Головною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85). При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними можуть бути порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6). Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачкою не надано належних і допустимих доказів, які б могли свідчити про порушення порядку проведення електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна, яке виступало предметом іпотеки. Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними. У той же час судами встановлено, що ДП «СЕТАМ» було направлено ОСОБА_1 лист, яким повідомлено про день, час проведення електронних торгів та початкову ціну продажу майна. Окрім того, ДП «СЕТАМ» опубліковано інформацію про реалізацію лоту № 405464 у двох друкованих засобах масової інформації. Встановивши, що ДП «Сетам» під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна було дотримано вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними. Посилання на необхідність застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставними, оскільки, як встановлено судами, кредит був отриманий у національній валюті. Позивачкою у справі № 333/1125/20 було оскаржено дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе О. М. У вказаній справі позивачка просила: визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе О. М. щодо: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; подання та оформлення заявки на реалізацію арештованого майна до ДП «Сетам»; ненадсилання ОСОБА_1 в порядку, передбаченому законом, постанови про відкриття виконавчого провадження № 52014432; постанов про арешт та опис майна; звіту про оцінку майна; скасувати постанови, винесені державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе О. М. про відкриття виконавчого провадження № 52014432 і про опис та арешт майна за адресою АДРЕСА_1 . Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 скасовано та прийнято у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду 27 вересня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України за необґрунтованістю. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням у цій справі на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявниця посилалася в обґрунтування доводів касаційної скарги. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович