Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/125/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4194/22 Справа № 172/125/22 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, - в с т а н о в и л а: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, мотивуючи його тим, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2006 року по справі №2-468/06 вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму щомісяця на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 серпня 2006 року. Вказувала, що примусове виконання вказаного рішення здійснювалося Васильківським відділом державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в рамках виконавчого провадження №35833939. В той же час, відповідач належним чином рішення суду не виконує, у зв`язку з чим станом на 31 січня 2022 року має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 49 477,97 грн., у зв`язку з чим внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментних платежів, вважає, що на суму несплачених аліментів за період з серпня 2018 року по грудень 2021 року за кожен день прострочення їх сплати підлягає нарахуванню пеня в розмірі 217 862,06 грн., яку просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на власну користь. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 24 990 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року в частині стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення плати аліментів на утримання дитини у розмірі 24 990 грн. скасувати та ухвалити нове, яким стягнути неустойку (пеню) за прострочення плати аліментів на утримання дитини у розмірі 3 600,99 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розрахунок заборгованості не відображає сплачені ним аліментні платежі, а саме березень 2020 року - 1708,54 грн., квітень 2020 року - 502,51 грн., червень 2020 року - 502,51 грн., вересень 2020 року - 1 507,54 грн. жовтень 2020 року - 1 507,54 грн., листопад 2020 року - 1 507,54 грн., грудень 2020 року - 1 507,54 грн., а також за березень 2021 року в розмірі 1 507,54 грн., а всього на суму 10 251,26 грн., про що ним до апеляційної скарги було надано відповідні квитанції. Отже, зважаючи на те, що судом позовні вимоги були задоволені виходячи виключно з суми заборгованості по аліментам, таким чином, сума заборгованості має складати 14 738,74 грн. Крім того, враховуючи, що постановою державного виконавця на відповідача було накладено штраф у розмірі 11 128,75 грн., сума пені має бути зменшена і на вказану суму відповідно. Тобто сума пені, що підлягала б стягненню складає 3 600,99 грн. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивач по справі не скористалася. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідо з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів. Зважаючи на те, що даний спір про стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги у даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2006 року по справі №2-468/06 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісяця на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 серпня 2006 року (а.с.4). Примусове виконання вказаного рішення здійснювалося Васильківським відділом державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в рамках виконавчого провадження №35833939. Згідно з довідкою-розрахунком, виданої державним виконавцем Васильківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Вороної А.О. в рамках виконавчого провадження, відповідач, станом на грудень 2021 року, має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 49 477,97 грн. (а.с.6). Відповідно до постанови державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Вороної А.О. накладено на ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 11 128,75 грн. (а.с. 35). З долучених до апеляційної скарги квитанцій про сплату аліментних платежів вбачається, що в березні 2020 року платником ОСОБА_1 було здійснено платіж на суму 1 708,54 грн. (призначення платежу ТСО, поповнення картки), в квітні 2020 року платником ОСОБА_5 було здійснено платіж на суму 502,51 грн. (призначення платежу - аліменти), в червні 2020 року ОСОБА_5 було здійснено платіж на суму 502,51 грн. (призначення платежу- перерахунок особистих коштів), у вересні 2020 року ОСОБА_5 було внесено 1 507,54 грн. (призначення аліменти за вересень), жовтень 2020 року ОСОБА_5 було переведено 1 507,54 грн. (призначення - аліменти за жовтень), листопад 2020 року ОСОБА_5 сплачено 1 507,54 грн. (призначення - аліменти за листопад), грудень 2020 року ОСОБА_5 було сплачено 1 507,54 грн. (призначення - аліменти за грудень), а також ОСОБА_5 було здійснено переказ коштів в березні 2021 року на суму 1 507,54 грн. (призначення -аліменти за березень 2021 року) (а.с.33-34). З квитанції від 21 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено оплату штрафу в рамках виконавчого провадження в розмірі 11 128,75 грн. (а.с.36). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів у сторін відсутній. При цьому, враховуючи наявну у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати аліментів дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення на з відповідача пені за прострочення зі сплати аліментів, в той же час враховуючи вимоги статті 196 СК України, розмір пені не може бути більший за розмір фактичної заборгованості зі сплати аліментів, а тому дійшов висновку про стягнення пені на загальну суму в 24 990 грн. Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні з огляду на наступне. Статтею 180 СК України закріплений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Таким чином, у разі порушення платником аліментів свого обов`язку по сплаті щомісячних аліментних платежів на користь дитини, на останнього може бути покладена відповідальність за порушення відповідного зобов`язання у вигляді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач зазначав, що розрахунок дійсної заборгованості по сплаті аліментів, на яку нараховувалася пеня, не відповідає дійсності, оскільки не включає в себе грошові перекази, сплачені ним особисто на рахунок позивача. Тобто вважає, що стягнута судом першої інстанції сума пені підлягає зменшенню на суму сплачених коштів. В той же час, колегія суддів не погоджується з відповідними доводами апелянта з огляду на наступне. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Відповідно до частини 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Отже, заборгованість по аліментам може бути стягнута за рішенням суду в разі, коли аліменти відраховуються із заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим листом. Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі №2-751/2007, провадження №61-15422св20, дійшов висновку, що спір щодо розміру заборгованості може бути розглянути або в порядку оскарження дії державного виконавця, або пред`явлення позову на загальних підставах, що узгоджується з пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 (з відповідними змінами) і підтверджується судовою практикою Верховного Суду. Отже, законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом, що передбачено частиною 9 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною 3 статті 195 СК України. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду з метою встановлення дійсного розміру заборгованості, або оскарження дій державного виконавця під час нарахування заборгованості чи відповідного розрахунку до суду. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Відповідачу було відомо про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини та примусове його виконання, в той же час своїми правами як сторони виконавчого провадження не користувався, будь-якої зацікавленості у належному виконанні судового рішення не проявляв. До державного виконавця із квитанціями, платіжними дорученнями чи іншими документами на спростування заборгованості обрахованої державним виконавцем. Окремо колегія суддів зауважує, що останній мав право на звернення до суду із зустрічним позовом про визначення дійсного розміру заборгованості по аліментам, в той же час відповідним правом не скористався. Також, колегія суддів зауважує, що надані апелянтом квитанції про надіслання аліментів на адресу позивача в березні 2020 року на суму 1 708,54 грн. та в червні 2020 року на суму 502,51 грн. взагалі не містять відомостей, що останні були перераховані в рахунок сплати аліментів на утримання дитини. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів на вказану суму. Колегія суддів також звертає увагу, що апелянтом не було надано власного розрахунку заборгованості. Надані ним квитанції підлягали б врахуванню під час здійснення розрахунку пені за період з серпня 2018 року по грудень 2021 року за формулою p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), а не зменшенню суму пені шляхом віднімання сплачених ним коштів згідно платіжних доручень, оскільки такий розрахунок відповідача прямо суперечить нормам чинного Сімейного законодавства, не є об`єктивним та справедливим, а навпаки складений останнім з метою уникнення сплати останнім реальної штрафної санкції у вигляді неустойки. В той же час, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги, що стягнута судом першої інстанції заборгованості за пенею підлягає зменшенню на суму штрафу, покладеного на відповідача державним виконавцем з огляду на наступне. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Вороної А.О. на ОСОБА_1 накладено штраф на користь стягувача у розмірі 11 128,75 грн. Таким чином, сума пені підлягає зменшенню на суму застосованих заходів примусового виконання, тобто на суму 11 128,75 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені за прострочення зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, зменшивши її з 24 990 грн. до 13 861,25 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року змінити, зменшивши розмір пені за прострочення зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі з 24 990 грн. до 13 861,25 грн. В іншій частині рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.