Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/2624/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 червня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2624/20 Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/422/22 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року (місце ухвалення - м. Прилуки) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. В обгрунтування посилалась на те, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 13.03.2009 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3/20 частини та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітної плати щомісячно до досягнення ними повноліття. На момент визначення аліментів на утримання дітей відповідач мав інші аліментні зобов`язання, що обумовили визначення часток у вказаному розмірі. Позивачка посилається, що на момент звернення до суду з даним позовом матеріальне становище відповідача покращилось, оскільки інші виконавчі провадження вже завершені. З урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просить збільшити розмір аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно: збільшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі до 1/4 частини з усіх видів заробітної плати щомісячно ОСОБА_2 до досягнення нею повноліття. Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 1/4 частини з усіх видів заробітної плати щомісячно до досягнення нею повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 840, 80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В обгрунтування задоволених вимог щодо збільшення розміру аліментів на утримання доньки сторін судом враховано стан її здоров`я (інвалідність), а також стан здоров`я позивачки, її матеріальне становище, а також враховано зменшення зобов`язання відповідача зі сплати аліментів та збільшення його пенсійного забезпечення. Відмовляючи в частині позову щодо збільшення розміру аліментів, що стягуються на утримання повнолітнього непрацездатного сина сторін суд виходив з того, що рішенням суду від 2018 року на дитину вже було стягнуто аліменти з урахуванням інвалідності дитини з дитинства, соціальної допомоги на дитину та інвалідності позивачки, та зазначив, що позивачем не доведено погіршення її матеріального становища чи погіршення її стану чи стану здоров`я сина. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.12.2021 заяву адвоката Мозгового О.О., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09.12.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей залишено без задоволення. Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції від 09.12.2020 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно з`ясовані всі обставини справи. Заявник не погоджується з рішенням суду в частині збільшення розміру стягнення аліментів на дочку та зазначає, що зменшення його зобов`язань зі сплати аліментів та збільшення його пенсійного забезпечення не може бути підставою для збільшення аліментних зобов`язань оскільки водночас пропорційно відбулось збільшення стягуваної суми аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки. У скарзі апелянт посилається, що судом при визначенні розміру аліментів не дотримано норми ст. 182 СК України, не витребувано відповідних доказів щодо стану здоров`я відповідача, та рішення ухвалено заочно, без участі відповідача. Судом не встановлено цільове використання позивачкою стягуваних з відповідача аліментів на доньку, та те, що позивачку до осені 2020 року влаштовували аліменти на утримання доньки в розмірі 1/10 часитки з усіх видів заробітку (доходу). В обгрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявник зазначає, що суд на стадії відкриття провадження у даній справі повинен був встановити недоліки заявленого предмета позову, оскільки позивачкою заявлено вимогу про збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 з усіх видів його заробітної плати, а відповідно до ст. 183 СК України передбачено стягнення аліментів з усіх видів заробітку (доходу). Крім того, судом встановлено, що відповідач не працює, а отримує дохід у вигляді довічного пенсійного забезпечення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, та залишити заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09.12.2020 без змін. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення, та безпідставність апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 8 т. 1). Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 31.08.2018 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства першої групи А, з 09.04.2018 та довічно йому призначено державну соціальну допомогу (а.с. 10 т. 1). Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.04.2012, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом з дитинства, з 21.11.2011 по 21.10.2026 рік їй призначено державну соціальну допомогу (а.с. 11 т. 1). Відповідно до копії пенсійного посвідчення, позивачка ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи (загальне захворювання) (а.с. 15 т. 1). Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04.06.2009 рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.03.2009 - змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 3/20 частини від заробітної плати до досягнення трирічного віку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3/20 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08.01.2009, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/10 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08.01.2009, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зменшено розмір аліментів, що стягуються за виконавчим листом №2-30/2000, виданим на підставі рішення судової колегії в цивільних справах Чернігівського обласного суду від 17.08.2000 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши аліменти у розмірі 1/10 частин всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 36-38 т. 1). Крім того, відповідно до вказаного рішення виконавчий лист виданий за рішенням Апеляційного суду Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у вигляді 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , повернуто до суду першої інстанції (а.с. 36-38 т. 1). Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.09.2018 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 30.05.2018 (а.с. 39-41 т. 1). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримує пенсію в Броварському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області (а.с. 98-99, 101-102 т. 1). Збільшуючи розмір аліментів на утримання доньки сторін судом враховано стан її здоров`я (інвалідність), а також стан здоров`я позивачки, її матеріальне становище, а також враховано зменшення зобов`язання відповідача зі сплати аліментів та збільшення його пенсійного забезпечення. Відмовляючи в частині позову щодо збільшення розміру аліментів, що стягуються на утримання повнолітнього непрацездатного сина сторін суд виходив з того, що рішенням суду від 2018 року на дитину вже було стягнуто аліменти з урахуванням інвалідності дитини з дитинства, соціальної допомоги на дитину та інвалідності позивачки, та зазначив, що позивачем не доведено погіршення її матеріального становища чи погіршення її стану чи стану здоров`я сина. Рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині задоволених вимог про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дочки, в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в оскаржуваній частині. З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дочки позивачка посилалась на те, що на момент звернення до суду з даним позовом матеріальне становище відповідача покращилось, оскільки інші виконавчі провадження вже завершені. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Встановлено, що на час звернення позивачки до суду з даним позовом виконавчий лист виданий за рішенням Апеляційного суду Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у вигляді 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , втратив чинність (а.с. 36-38), таким чином матеріальне становище відповідача покращилось, разом з тим, судом правильно встановлено, що стан здоров`я дочки ОСОБА_5 , яка з 2011 року є інвалідом дитинства, погіршився, оскільки такий статус вона отримала лише з 21.11.2011 по 21.10.2026 рік (а.с. 11), тобто після ухвалення рішення Апеляційним судом Чернігівської області від 04.06.2009 щодо стягнення аліментів (а.с. 36-38 т. 1). Надані до відзиву на апеляційну скаргу довідки про стан здоров`я неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 2008 року, спростовують доводи викладені у апеляційній скарзі (а.с. 245, 246 т. 1). Не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду в оскаржуваній частині доводи заявника про те, що позивачку до осені 2020 року влаштовували аліменти на утримання доньки в розмірі 1/10 часитки з усіх видів заробітку (доходу), та доводи що зменшення зобов`язань відповідача зі сплати аліментів та збільшення його пенсійного забезпечення не може бути підставою для збільшення аліментних зобов`язань, оскільки водночас пропорційно відбулось збільшення стягуваної суми аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки. Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець стягує аліменти у розмірі визначеному виконавчим документом, але не менше мінімально гарантованого розміру передбаченого СК України. Є необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що судом при визначенні розміру аліментів не дотримано норми ст. 182 СК України, не витребувано відповідних доказів щодо стану здоров`я відповідача, та не встановлено цільове використання позивачкою стягуваних з відповідача аліментів на доньку, оскільки за правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обгрунтування вказаних доводів апелянтом не надано жодного допустимого доказу. Посилання заявника як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції щодо ухвалення заочного рішення у справі без участі відповідача є необґрунтованими, оскільки заочний розгляд справи, передбачає ухвалення заочного рішення, якщо відповідач в судове засідання не з`явився, крім того як вбачається з матеріалів справи відповідач скористався своїм право на перегляд заочного рішення. Адвокат відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 звертався до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09.12.2020, яка була призначена до судового розгляду з викликом сторін, за наслідком було прийнято ухвалу про залишення зазначеної заяви без задоволення, оскільки посилання заявника як на підставу для скасування заочного рішення визнані судом безпідставними, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б мали істотне значення, таким чином підстав для скасування заочного рішення суду не встановлено (а.с. 182-185, 195, 200-201 т. 1). Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення вимог у оскаржуваній частині, проте залишив поза увагою положення ст.183 СК України, та виклав резолютивну частину без врахування норм СК України. Тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню частково рішення зміні, а саме з урахуванням вимог СК України абзац 2 після слів «до 1/4» викласти у наступній редакції: «частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожитковолго мінімуму для дитини відповідного віку», в іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення після слів «до 1/4» у наступній редакції: «частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення складено 08.06.2022. Головуючий Судді: