Постанова 4824 № 363/5518/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5343/2022 Справа 363/5518/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області в складі судді Свєтушкіної Д.А., постановлену в м. Вишгород 28 грудня 2021 року, про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Київська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про встановлення факту, що має юридичне значення, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила встановити факт приналежності адреси АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до житлового будинку житловою площею 33,8 кв.м., з господарськими приміщеннями, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533634980000, розташованого на земельній ділянці пл. 0,0959 га. з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533723980000 у період до зміни назви АДРЕСА_3 ; встановити факт місцезнаходження житлового будинку житловою площею 33,8 кв.м. з господарськими приміщеннями, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533634980000, та земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок, площею 0,0959 га. з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533723980000, за однією адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі. Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на ч. 2 ст. 124 Конституції України, ч. 1, 7 ст. 19 ЦПК України, враховуючи які, вона вирішила звернутися до суду за захистом свого права власності, в реалізації якого виникають труднощі через зміну назви вулиці, на якій розташоване нерухоме майно заявника, та формальні невідповідності адрес земельної ділянки та жилого будинку, яка виникла через різний підхід щодо обрахунку номерів жилих будинків та земельних ділянок. Зазначені труднощі виникли поза волею заявника та не пов`язані з його діями. Разом із тим, відмовивши у відкритті провадження, суд безпідставно звузив юрисдикцію цивільних судів, що є порушенням ч. 2 ст. 124 Конституції України, ч. 1, 7 ст. 19 ЦПК України. Зазначена практика завдає шкоди не тільки заявнику, але й невизначеному колу осіб, отже потребує негайного виправлення. Наводила зміст ч. 5 ст. 186 ЦПК України, в порушення вимог якої суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, не зазначив, до юрисдикції саме якого суду віднесено розгляд справи. Також вважала помилковим посилання суду на позасудовий порядок розгляду через визначення позасудового порядку присвоєння, зміни, коригування та анулювання адреси нерухомого майна, оскільки у заяві не ставиться питання про присвоєння, зміну, коригування та анулювання адреси нерухомого майна та не пропонується такого встановлювати в рішенні суду. Від заінтересованої особи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, направлений 12 травня 2022 року, в якому заінтересована особа просила поновити їй строк для подачі відзиву в зв`язку з запровадженням військового стану в Україні, та врахувати даний відзив під час прийняття рішення у справі. Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, якою відкрито апеляційне провадження в даній справі, запропоновано подати відзив до 01 березня 2022 року, однак на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року було запроваджено воєнний стан, доводи заінтересованої особи про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу є обґрунтованими, відтак клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу підлягає частковому задоволенню, апеляційним судом продовжується строк для подання відзиву Головного управління Держгеокадастру у м. Києві до моменту його фактичного подання 12 травня 2022 року і даний відзив враховується під час розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві зазначено, що до 01 січня 2013 року право власності та користування земельними ділянками посвідчувалось державними актами, які видавались на території м. Києва Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), а починаючи з 01 січня 2013 року право власності та право користування земельною ділянкою посвідчується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а повноваження з державної реєстрації набуття прав, зміну чи припинення прав на земельні ділянки перейшли виключно до органів та суб`єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначених ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а не до територіальних органів Держгеокадастру, які вказаним законом такими повноваженнями не наділені. Зазначало, що згідно переданої йому інформації, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01 січня 2013 року, а саме 27 липня 2001 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, пл. 0,0959 га у АДРЕСА_2 на праві приватної власності за ОСОБА_3 , цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Вказувало, що з урахуванням вимог чинного законодавства в порядку інформаційної взаємодії від органу (суб`єкта) державної реєстрації прав до Державного земельного кадастру надійшла інформація про те, що 29 серпня 2017 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011 зареєстровано право власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 22074953); 28 вересня 2017 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, зареєстровано право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 22572156). Звертало увагу суду, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адреси об`єктам нерухомого майна присвоюються, змінюються, коригуються, анулюються: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування. анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним ч. 2 ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ". Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві в своєму відзиві не висловило згоди або заперечень щодо доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила встановити факт приналежності адреси АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до житлового будинку житловою площею 33,8 кв.м., з господарськими приміщеннями, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533634980000, розташованого на земельній ділянці пл. 0,0959 га. з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533723980000 у період до зміни назви АДРЕСА_3 ; встановити факт місцезнаходження житлового будинку житловою площею 33,8 кв.м. з господарськими приміщеннями, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533634980000, та земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок, площею 0,0959 га. з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533723980000, за однією адресою АДРЕСА_1 . Заяву мотивовано тим, що 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 було придбано житловий будинок житловою площею 33,8 кв.м. з господарськими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, а також земельну ділянку пл. 0,0959 га. з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки. Житловий будинок, придбаний заявником, знаходиться на земельній ділянці, також придбаній заявником. В подальшому у заявника виникла складнощі у володінні та користуванні житловим будинком та земельною ділянкою через розбіжності у адресах будинку та земельної ділянки, незважаючи на те, що будинок знаходиться на земельній ділянці.Зокрема земельна ділянка була передана у приватну власність на підставі рішення Київської міської ради від 30 січня 2001 року за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, у подальшому у процесі переоформлення договорів щодо надання комунальних послуг для забезпечення життєдіяльності житлового будинку заявнику стало відомо, що обслуговування житлового будинку також здійснювалось за адресою АДРЕСА_2 . Заявнику стало відомо, що з 1988 року адреса житлового будинку значилася як АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 15 листопада 1988 року та реєстрацією права власності від 23 листопада 1988 року у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації". Через зазначені обставини заявник звернувся до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" для з`ясування питання щодо адреси житлового будинку. Заявнику була надана відповідь КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 04 жовтня 2017 року, в якій зазначено, що згідно інвентаризаційної справи будинок має адресу АДРЕСА_1 , номер є дробовим, оскільки будинок розташований на АДРЕСА_4 , Бюро вважає, що адреса, зазначена в різних документах як АДРЕСА_2 , відноситься до того ж самого об`єкта нерухомого майна, що й АДРЕСА_1 . В подальшому положення заявника стало ще більш складним, оскільки Київською міською радою рішенням № 182/3189 від 12 жовтня 2017 року АДРЕСА_3 було змінено назву на АДРЕСА_3 . Про зазначені обставини неузгодженості адрес житлового будинку та земельної ділянки заявнику стало відомо вже після набуття права власності та отримання правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку. Враховуючи, що право власності заявника було набуте на підставі двухстороннього правочину - договору, заявник не має можливості самостійно усунути зазначені неузгодженості в частині адрес щодо наявних у заявника його правовстановлюючих документів. До попередніх правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку заявник також не може внести будь-яких змін, оскільки вони винесені щодо інших осіб, а не заявника. Зазначала, що встановлення фактів, які вона просить встановити, надасть можливість заявнику у майбутньому усунути перешкоди у реалізації права власності на житловий будинок та земельну ділянку. При цьому спір щодо прав на житловий будинок та земельну ділянку станом на день подання цієї заяви відсутній. До заяви надані наступні докази в копіях: договір купівлі-продажу житлового будинку від 28 вересня 2017 року, укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533634980000; будинок, що відчужується за цим договором, має загальну площу 56,9 кв.м. та житлову площу 33,8 кв.м., розташований на земельній ділянці 0,0959 га., кадастровий номер 8000000000:85:449:0011; будинок, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 серпня 2017 року за реєстровим № 63 (а. с. 9 - 11); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 вересня 2017 року, згідно якого 28 вересня 2017 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок за вказаною адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533634980000 за ОСОБА_1 (а. с. 12 - 13); договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2017 року, укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 0,0959 га. за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:449:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533723980000; земельна ділянка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 серпня 2017 року за реєстровим № 63 (а. с. 14 - 16); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 вересня 2017 року, згідно якого 28 вересня 2017 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку за вказаною адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 533723980000 за ОСОБА_1 (а. с. 17); договір від 15 листопада 1988 року, укладеного ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , за умовами якого ОСОБА_3 купив житловий будинок в АДРЕСА_1 (а. с. 18 - 19); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 березня 2018 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011 пл. 0,0959 га. знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , дата реєстрації земельної ділянки 27 липня 2001 року, право власності зареєстроване за ОСОБА_1 (а. с. 20); Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 вересня 2021 року за параметрами запиту права власності, інші речові права за адресою АДРЕСА_5 , за результатами пошуку відомості відсутні (а. с. 29); рішення № РВ-8000122792018 від 10 квітня 2018 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, згідно якого відсутні підстави для внесення змін, оскільки рішенням КМР від 30 січня 2001 року № 167-1/1144 дана земельна ділянка передана у приватну власність за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 30); лист КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 04 жовтня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 , яким повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи будинок має адресу АДРЕСА_1 ; номер є дробовим, оскільки будинок розташований на АДРЕСА_4 ; будь-яких рішень або розпорядження про присвоєння поштової адреси вищезазначеному будинковолодінню до Бюро не надходило; Бюро вважає, що адреса, зазначена в різних документах як АДРЕСА_2 відноситься до того ж самого об`єкта нерухомого майна, що й АДРЕСА_1 (а. с. 32); рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 182/3189 про перейменування вулиці у Подільському районі м. Києва, яким перейменовано АДРЕСА_3 на АДРЕСА_3 (а. с. 33). Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилом частини другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18). Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 зазначила, що метою встановлення факту, що має юридичне значення, є захист права власності, у реалізації якого виникають труднощі через зміну назви вулиці, на якій розташоване нерухоме майно заявника, та формальної невідповідності адрес жилого будинку і земельної ділянки, яка виникла через різний підхід щодо обрахунку номерів жилих будинків та земельних ділянок. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, та відмовив у відкритті провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ". Апеляційний суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року № 690 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, згідно якого органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - уповноважені органи з присвоєння адрес), а перелік об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса, зазначено у додатку, серед яких, в тому числі, зазначено земельні ділянки. В разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідних органів вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення. Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що заявником у заяві не зазначено, виникнення, зміна або припинення яких саме особистих чи майнових прав залежить від встановлення зазначених у заяві фактів, не конкретизовано, які саме перешкоди у реалізації права власності на житловий будинок та земельну ділянку зазнав заявник та планує усунути шляхом встановлення відповідних фактів. Апеляційний суд погоджується з цим, оскільки сам по собі захист права власності без виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав в результаті встановлення судом факту, що має юридичне значення, не відноситься до завдань окремого провадження. З огляду на доводи апеляційної скарги щодо труднощів, які виникли у заявника через формальну невідповідність адрес земельної ділянки та жилого будинку, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 червня 2019 року № 137 "Про затвердження Переліку об`єктів будівництва та об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна", адреси не присвоюються земельним ділянкам. Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер. Земельній ділянці ОСОБА_1 присвоєно кадастровий номер 8000000000:85:449:0011 і вказаних обставин доводами апеляційної скарги не спростовується. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, не зазначив, до юрисдикції якого саме суду віднесено розгляд справи, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правильно не зазначив, до юрисдикції якого суду мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи. Враховуючи наведене, не можна також погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд безпідставно звузив юрисдикцію цивільних судів, що, на думку заявника, є порушенням ч. 2 Конституції України, ч. 1, 7 ст. 19 ЦПК України. Посилання заявника в апеляційній скарзі, що зазначена практика відмови у відкритті провадження завдає шкоди не тільки заявнику, але й невизначеному колу осіб, а отже потребує негайного виправлення, не підтверджені будь-якими доказами, є припущеннями та відхиляються апеляційним судом. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що в її заяві не ставиться питання про присвоєння, зміну, коригування та анулювання адреси нерухомого майна та не пропонується такого встановлювати в рішенні суду, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та відхиляються апеляційним судом. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.