Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/1958/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м. Черкаси Справа № 705/1958/21 Провадження № 22-ц/821/285/22 Категорія: 312000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., за участю секретаря - Захарченко А. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергіївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс Проперті Групп», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергіївна, про захист прав споживачів, визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними, у складі: головуючого судді Годік Л. С., повний текст судового рішення складено 04 листопада 2021 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінанс Проперті Групп», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В. С., про захист прав споживачів, визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними. Позов мотивовано тим, що 25.09.2006 між нею та ВАТ «ВіЕйБі Банк», перейменованим на ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено кредитний договір № U010. В забезпечення виконання кредитного договору 25.09.2006 між нею та ВАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено іпотечний договір № U010/Z1 на квартиру АДРЕСА_1 . 15.12.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулась з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором, а саме вище зазначеної квартири. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2018, ухваленому у справі № 705/123/17 в задоволенні позову відмовлено. Під час судового розгляду цієї цивільної справи, 13.02.2018 ПАТ «ВіЕйБі Банк» продало за 51662,45 грн право вимоги саме за кредитним договором U010 від 25.09.2006 ТОВ «Фінанс Проперті Групп». В цей же проміжок часу, а саме 11.04.2018, ТОВ «Фінанс Проперті Групп» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами № U010/Z1 фізичній особі ОСОБА_2 . 12.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до позивача про виселення із квартири. 28.01.2019 із матеріалів цивільної справи № 705/5240/18 вона довідалась, що вказана квартира належить йому на праві власності на підставі іпотечного договору № U010/Z1 від 25.09.2006 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.04.2018. Відповідно до Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2017-12-28-000164-с від 13.02.2018, ПАТ «ВіЕйБі Банк» через електронний майданчик ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» продав за 51662,45 грн право вимоги за кредитним договором U010 від 25.09.2006 і переможцем цих торгів стало ТОВ «Фінанс Проперті Групп». Письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором позивачу не направили. Позивач зазначає, що договором № 7102 не передбачено право ТОВ «Фінанс Проперті Групп» відступати права вимоги третім особам. Просила суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 11 квітня 2018 року, що укладений між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та фізичною особою ОСОБА_2 щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором № U010 від 25 вересня 2006 року, а також недійсним договір відступлення права вимоги від 11 квітня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та фізичною особою ОСОБА_2 щодо відступлення прав вимоги за іпотечним договором № U010/Z1 від 25 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко B. C., реєстровий № 1289. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому. Тому, за встановлених місцевим судом обставинах, зроблено висновок, що за результатами торгів ПАТ «ВіЕйБіБанк» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання Банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації. Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним Банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить витребувати докази, задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення місцевого суду повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує, що разом з позовною заявою нею було подано клопотання про витребування доказів (а.с. 6) з ТОВ «Фінанс Проперті Групп», зокрема належним чином завірені копії протоколу електронного аукціону № UA-EA-2017-12-28-000164-с від 13.02.2018, договору № 7102 від 13.03.2018 про відступлення права вимоги за кредитним договором № U010 від 25.09.2006, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на підставі проведених 13.02.2018 торгів; додатку № 1 до договору № 7102 від 13.03.2018; договору відступлення права вимоги за кредитним договором № U010 від 25.09.2006; договору відступлення права вимоги за іпотечним договором № U010/Z1. Проте вказане клопотання місцевим судом було залишено поза увагою. Просила витребувати вказані докази і в апеляційній скарзі. Скаржник не погоджується з тим, що суд визнав належними доказами у справі електронний варіант протоколу електронного аукціону та договору № 7102 від 13.03.2018, а також незавірені належним чином договори про відступлення права вимоги, але не витребувавши додаток № 1 до договору № 7102 від 13.03.2018, суд допустив неповне з`ясування усіх обставин справи. Також ОСОБА_1 зазначає, що їй відмовлено в позові, у зв`язку з тим, що на думку суду, договір від 13.02.2018 № 7102, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Груп», за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнового права, укладеного Банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу. Проте, укладеному договору № 7102 купівлі-продажу прав вимоги від 13.03.2018 притаманні всі ознаки фінансової послуги факторингу із заміною кредитодавця - Банку, який є фінансовою установою, на іншу фінансову установу - ТОВ «Фінанс Проперті Групп», що залишено судом поза увагою. ОСОБА_1 вказує, що договір купівлі-продажу права вимоги від 11.04.2018, що був укладений між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та фізичною особою ОСОБА_2 , не відповідає вимогам за суб`єктним складом, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 статусу фінансової установи у розумінні ЗУ № 2664-ІІІ від 12.07.2001 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (пункти 80-83), скаржник вказує, що відступлення права вимоги на користь кредитора, який не є фінансовою установою порушує права боржника в частині позбавлення прав і гарантій, що визначені главою 9-10 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». 15 лютого 2022 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Баценюк Н. М. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду від 04.11.2021 залишити без змін. Вказує, що 11.04.2018 між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 було укладено саме договір про відступлення права вимоги, а не договір факторингу. Зазначені правочини не є аналогічними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб`єктивним складом правочинів, за метою їх укладення. Вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів того, що на час укладення договорів про відступлення права вимоги від ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ТОВ ««Фінанс Проперті Групп», сам Банк перебував у стадії ліквідації, банківська ліцензія була відкликана, статус банківської установи було втрачено, відповідно перший правочин щодо відступлення права вимоги не має ознак факторингу, не відповідає йому за суб`єктним складом, а отже є договором цесії. Відповідно наступний договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 11.04.2018, укладений між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 також не може бути договором факторингу. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 25.09.2006 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 (яка в послідуючому у зв`язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір № U010, згідно якого позичальнику надавався кредит в сумі 12000 доларів США, що станом на 25.09.2006 становило 60600 грн з терміном користування до 23.09.2011 та платою за користуванням кредитом 13,5% річних (а.с. 14-16). Пунктом 1.3.1 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за цим договором виступає іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_1 та поручителем є ОСОБА_5 (а.с. 14). 25.09.2006 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № U010/Z1, згідно якого предметом іпотеки є квартира по АДРЕСА_1 (а.с. 17-20). Згідно з копією протоколу електронного аукціону № UA-EA-2017-12-28-000164-с від 13.02.2018, на аукціон виставлено актив лоту, а саме право вимоги за кредитним договором № U010 від 25.09.2006; забезпечення: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: Черкаська область м. Умань, загальною площею 50,0 кв.м., фінансова порука. Також у протоколі вказано, що переможцем електронних торгів стало ТОВ ««Фінанс Проперті Групп» (а.с. 21). 13.03.2018 між ПАТ (перейменовано з ВАТ) «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп» укладено договір № 7102 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (а.с. 22-24). Згідно з п. 2 договору вказано, що Банк відступає шляхом продажу новому кредиторові належні Банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), зазначених у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обв`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами іпотеки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру до Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених даним договором. Надходження на користь Банку коштів в рахунок виконання зобов`язань за основним договором, до моменту повідомлення відповідного із боржників про відступлення права вимоги на підставі цього договору вважається належним виконанням відповідним боржником зобов`язань за основним договором (а.с. 22). Пунктом 3.4 договору визначено, що новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором, в тому числі із використанням форми повідомлення, яка наведена у додатку 2 до цього договору (а.с. 22 зворот). 11.04.2018 між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого на виконання умов попереднього договору № 240118-4 від 24.01.2018 первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває права кредитора в зобов`язанні за кредитним договором з моменту підписання цього договору, новий кредитор набуває статусу кредитора за кредитним договором № U010 від 25.09.2006, укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 ; право вимоги за кредитним договором відступлені ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на підставі договору № 7102 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від13.03.2018, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп» (а.с. 25-26). 11.04.2018 між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № U010/Z1, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т. І. 25.09.2006 за реєстровим номером 2-2984, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває право первісного іпотекодержателя, належних йому згідно іпотечного договору № U010/Z1 від 25.09.2006. Предметом іпотеки є квартира за адресою: по АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору дарування квартири від 18.09.2006 за № 2-2847 (а.с. 27-28).

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу, Черкаський апеляційний суд дійшов наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Звертаючись до Черкаського апеляційного суду із скаргою на рішення у даній справі, ОСОБА_1 посилалася на те, що договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 , є фактично договором факторингу, а ОСОБА_2 , як фізична особа не має повноважень фінансової установи та не має ліцензії на здійснення факторингових операцій. Скаржник вважає, що вказаний договір про відступлення права вимоги є недійсним, тому у ОСОБА_2 відсутнє право задоволення вимог іпотекодержателя, а саме реєстрації права власності на квартиру, яку позивач передала в іпотеку. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно зі ст. 1048 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1, п. 11 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. З наведеного вбачається? що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому. Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу. Судом встановлено, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (первісний кредитор), від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна Марина Анатоліївна, яка діяла на підставі ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішення виконавчої диркції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22 лютого 2016 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора» та ТОВ «Фінанс «Проперті Групп» (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 7102 від 13 березня 2018 року, за яким Банк шляхом продажу відступив ТОВ «Фінанс «Проперті Групп» право вимоги за кредитним договором боржника ОСОБА_1 . Згідно п. 2.1 договору, сторони домовились, що відступлення Банком новому кредитору права вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно з укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню. У пункті 1.2 договору сторони встановили, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Банку новим кредитором. Пунктом 4.1 договору визначено, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти в сумі 51662,45 грн, без ПДВ, що є ціною договору. Із наведеного вбачається, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» продав ТОВ «Фінанс «Проперті Групп» майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання Банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації. Отже, за своєю правовою природою договір, який укладено між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс «Проперті Групп» є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним Банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому такий договір не може бути віднесений до договорів факторингу. У даній справі, первинний кредитор (Банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами. Ця обставина суттєво відрізняє дану справу від справ № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), №465/646/11 (провадження № 14-222цс18), № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), в яких Велика Палата Верховного Суду прийняла постанови 11 вересня 2018 року, 31 жовтня 2018 року та 10 листопада 2020 року відповідно, на які посилалась скаржник. У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа. Проте, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації. 11.04.2018 між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 укладено оскаржувані договори відступлення права вимоги за кредитним договором № U010 від 25.09.2006, укладеним між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 та право вимоги за іпотечним договором № U010/Z1, посвідченим державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т. І. 25.09.2006 за реєстровим номером 2-2984. Вказані договори чітко визначають, за якими саме договорами відбувається відступлення права вимоги. Отже, договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за його ознакою є договором, за яким Банк у зобов`язаннях за кредитним договором № U010 від 25.09.2006 і договором іпотеки № U010/Z1 від 25.09.2006 замінений в подальшому на відповідача ОСОБА_2 , як нового кредитора. Відповідач ОСОБА_2 не набув право здійснювати фінансові операції щодо боржника ОСОБА_1 , оскільки за умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором від № U010 від 25.09.2006 і за договором іпотеки. Отже, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу. Він є змішаним, бо містить елементи різних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Оскільки за своєю правовою природою договір укладений Банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, є договором купівлі-продажу майнового права на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, тому висновок суду першої інстанції про те, що відступлення права вимоги не суперечить закону, є правильним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 201/12394/19 (провадження № 61-4981св21). Щодо клопотання про витребування доказів слід зазначити наступне. Як в клопотанні, що подавалось до суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просила суд витребувати у ТОВ «Фінанс Проперті Групп» належним чином завірені документи щодо укладення договору між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп». Разом з тим, слід зазначити, що у даній справі вказаний договір не оскаржується позивачем та не ставиться під сумнів правомірність набуття права вимоги за ТОВ «Фінанс Проперті Групп», тобто вказане питання не є предметом розгляду даної справи. Крім того, не витребування у ТОВ «Фінанс Проперті Групп» належним чином завірених документів щодо укладення вказаного договору, не спростовують висновків про те, що договір про відступлення прав вимоги, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп», є договором цесії, і на правильність оскаржуваного судового рішення не впливає, адже із наявної в матеріалах справи копії чітко вбачається правова природа, мета договору та те, що договір укладено в процесі ліквідації Баку . На ряду з цим, у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 705/4381/19 (провадження № 61-17883св20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., про скасування рішення про державну реєстрацію прав, запису в державному реєстрі та повернення сторін у первинний стан, Верховним Судом встановлено, що за договором відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року, ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та громадянин ОСОБА_2 уклали договір про те, що право вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року № U010/Z1, укладеним між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 , переходить до ОСОБА_2 . У свою чергу, право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на підставі договору № 7102 «Про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13 березня 2018 року, укладеним між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп». Посилання в апеляційній скарзі на те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» не надіслав повідомлення боржнику про відступлення права вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним. Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювані договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами не є договорами факторингу, адже вони не містять ознак договорів факторингу чи договорів фінансових послуг. Оспорювані правочини є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю правовою природою є договорами відступлення права вимоги, укладення яких регулюється ст. ст. 512-519 ЦК України і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у відповідача як нового кредитору ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс Проперті Групп», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергіївна, про захист прав споживачів, визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законодавством. Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Л. В. Нерушак