Постанова 4812 № 489/4791/15-ц

09.06.22 22-ц/812/480/22 Провадження № 22-ц/812/480/22 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 червня 2022 року м. Миколаїв справа № 489/4791/15-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., із секретарем Лівшенком О.С., переглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Михайленка Олександра Васильовича на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 19 січня 2022 року суддею Микульшиною Г.А. в приміщенні цього ж суду (повну ухвалу складено того ж дня), У С Т А Н О В И В: Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2015 року на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 11334970000 від 17 квітня 2008 року стягнуто солідарно 46 378,06 доларів США, 29 254,49 грн. пені, а також з кожного по 1827 грн. судових витрат. Рішення набуло законної сили. На підставі судового рішення видані виконавчі листи щодо кожного з боржників, які перебували на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. У грудні 2021 року ОСОБА_1 , діючи через представника, звернулась з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Заявник зазначав, що 19 травня 2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчі листи по справі. Постановою головного державного виконавця Корабельного ВДВС від 31 травня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56500997 щодо виконання виконавчого листа №2/489/2290/15 (489/4791/15-ц). Інше виконавче провадження за виконавчим листом щодо боржника ОСОБА_2 було відкрито відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постановою головного державного виконавця Корабельного ВДВС від 9 червня 2021 року закінчено виконавче провадження № 56500997 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення. Посилаючись на те, що іншим боржником ОСОБА_2 було виконано зобов`язання в повному обсязі, представник ОСОБА_1 просив визнати виконавчий лист щодо стягнення з неї боргу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що, оскільки судове рішення не було виконане до відкриття виконавчого провадження, а стягувач повідомив виконавця про виконання в повному обсязі обов`язків, покладених судовим рішенням, то ці обставини є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця (стаття 39 Закону «Про виконавче провадження»), а не підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (стаття 432 ЦПК). При цьому наслідки вчинення тієї чи іншої дії, зокрема, необхідність сплати виконавчого збору, на підстави закінчення виконавчих дій не впливають. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника, просила ухвалу скасувати, а заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити. Апелянт посилався на ті ж обставини, якими обґрунтовував заяву, та наголошував, що борг був погашений не у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду іншим боржником, а у зв`язку з анулюванням боргу ОСОБА_2 по рішенню АТ «Укрсиббанк». Правом відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання апеляційного суду представник стягувача та державний виконавець не з`явились, про час та місце судового засіданні повідомлені належно. Справу розглянуто за участю представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Михайленка О.В. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що спір виник у сфері примусового виконання судових рішень органами державної виконавчої служби та регулюється нормами цивільного процесуального законодавства (розділи VI, VII ЦПК) та Законом «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень, складається з сукупності дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами (стаття 1 Закону). Законом передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню - стаття 39 Закону. Ці обставини, в залежності від достатніх для цього підстав, можна умовно поділити на дві групи: в одних випадках виконавець приймає таке рішення самостійно (наприклад, пункти 1,3,4,6,7 частини 1 статті 39 Закону), в інших - лише на підставі судового рішення (наприклад, пункти 2,5,10 частини 1 статті 39 Закону). Закінчення виконавчого провадження здійснюється постановою виконавця, а підстави закінчення встановлюються в залежності від об`єктивних обставин та не мають альтернативного характеру. Однією з підставою закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону). Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону). Повноваження суду на вирішення цього питання, як такого, що виникає в процесі примусового виконання судового рішення, передбачені статтею 432 ЦПК. За правилами цієї норми суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин. Сукупний аналіз статті 39 Закону та статті 432 ЦПК свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов`язань за судовим рішення поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму статті 432 ЦПК, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання (за відкритим виконавчим провадження), що позбавляє таке виконання ознак добровільності, є підставою для закінчення провадження за статтею 39 Закону. Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, можуть бути як матеріально -правовими, тобто коли обов`язок боржника припиняється з передбачених законом підстав (глава 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК), так і процесуальними, тобто свідчити про помилкову видачу виконавчого документу. Приклади різних за змістом підстав наведено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції. Проте спільною рисою цих обставин є те, що всі вони, хоча і не свідчать про повне виконання боржником рішення, але через певні факти ставлять під сумнів можливість подальшого його виконання та потребують судової оцінки, виходячи з права стягувача на повне виконання рішення та прав боржника на захист від подвійного стягнення. Це питання вирішується судом з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Виконавець закінчує виконавче провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, тільки на підставі судового рішення (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону). Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 2 статті 40 Закону). Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2015 року на користь АТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно стягнуто за кредитним договором № 11334970000 від 17 квітня 2008 року 46378,06 доларів США кредитної заборгованості, 29 254,49 грн. пені, а також з кожного по 1827 грн. судових витрат. Рішення набуло законної сили (а.с.86-87 том 1). На підставі цього рішення 19 травня 2016 року стягувачу видано виконавчі листи, в тому числі і виконавчий лист щодо боржниці ОСОБА_1 (а.с.68 том 2). Постановою головного державного виконавця Корабельного ВДВС від 31 травня 2018 року за виконавчим листом щодо ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 56500997 (а.с.85 -86 том 2). Виконавче провадження №56546657 за виконавчим листом щодо солідарного боржника ОСОБА_2 відкрито 7 червня 2018 року (а.с.143 том 2) 5 січня 2021 року на адресу Корабельного ВДВС надійшов лист АТ «УкрСиббанк», яким стягувач повідомив, що заборгованість за кредитним договором №11334970000 від 17 квітня 2008 року та судові витрати сплачені боржником в повному обсязі, та просив закінчити виконавче провадження №56500997 (а.с.109 том 2). Постановою державного виконавця від 9 червня 2021 року виконавче провадження № 56500997 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Виконавчі документи щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділені в окреме провадження. В постанові зазначено, що кошти у повному обсязі сплачені боржником, про що свідчить заява стягувача, що надійшла до відділу 4 січня 2021року (а.с.121 том 2). Аналогічні дії вчинені і у виконавчому провадженні №№56546657 щодо боржника ОСОБА_2 (а.с. 194, 205 том 2). Постанову від 9 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону не скасовано. ОСОБА_1 в установленому порядку постанову не оскаржувала. Встановивши, що за наслідками повідомлення стягувача АТ «УкрСтиббанк» про повну сплату заборгованості державним виконавцем прийняте процесуальне рішення про закінчення виконавчого провадження №56500997, і постанова від 9 червня 2021 року є чинною, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність будь-якої невизначеності щодо подальшого примусового виконання, а тому обґрунтовано вважав, що підстави для застосування механізму за статтею 432 ЦПК відсутні. Наявність підстав для закінчення виконавчого провадження за рішенням виконавця, які прямо передбачені частиною 1 статті 39 Закону, перешкоджають вирішенню цього питання судом за правилами статті 432 ЦПК. Правила пункту 5 частини 1 цієї норми не є альтернативою іншим підставам. Посилання апелянта на те, що кредитний борг ОСОБА_2 , як основного боржника, було анульовано за рішенням АТ «УкраСиббанк», а не сплачено ним (а.с.231 том 2), не має правового значення. За умови чинності постанови державного виконавця від 9 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону, оцінка законності рішення державного виконавця виходить за межі правовідносин за статтею 432 ЦПК та повноважень суду. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайленка Олександра Васильовича залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська -------------------------------- повну постанову складено 9 червня 2022 року