Ухвала КАС ВС № 440/4314/21

УХВАЛА 09 червня 2022 року м. Київ справа №440/4314/21 адміністративне провадження № К/990/8461/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Петренком Юрієм Олександровичем, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №440/4314/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №440/4314/21, а вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від скаржника на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява на усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник повторно вказує, що Другий апеляційний адміністративний суд розглянув справу 16.11.2021 без участі сторін, а виготовлений повний текст постанови 22.11.2021, копія вказаного рішення на його адресу не надходила. Вказує, що він неодноразово особисто телефонував до канцелярії суду апеляційної інстанції та секретаря судового засідання з метою з'ясування питання про направлення копії постанови на адресу позивача, а матеріалів справи до суду першої інстанції з метою видачі виконавчого листа, на що йому було повідомлено, що матеріали справи разом із копіями постанови для учасників передані до канцелярії для їх подальшої відправки. Разом з тим, працівники канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду кожного разу повідомляли йому телефоном про відсутність поштових марок для відправки кореспонденції. Матеріали справи надійшли до суду першої інстанції лише 27.12.2021, де 28.12.2021 видано виконавчий лист. Для остаточної підготовки касаційної скарги позивач очікував надходження повного тексту постанови апеляційного суду без будь-яких виправлень та обмежень у доступі до його змісту, які є у реєстрі. Зазначає, що він сподівався, що апеляційним судом копія постанови була направлена йому одночасно із направленням матеріалів справи до суду першої інстанції. Проте, позивач був змушений подати касаційну скаргу 19.01.2022 так і не дочекавшись повного тексту постанови на протязі 20 днів після надходження справи до суду першої інстанції. Позивач зазначає, що він сподівався на реалізацію свого права на касаційне оскарження, передбачене ч.2 ст. 329 КАС України, і яке пов`язане виключно із моментом вручення йому оскаржуваного судового рішення. Таке його очікування, на думку позивача, було також підкріплене передбаченим ч.5 ст.251 КАС України порядком надсилання копії судового рішення учаснику справи, який не був присутнім в судовому засіданні або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, - протягом двох днів із дня його складання у повному обсязі. Скаржник зазначає, що законодавець не пов`язав право на поновлення строку касаційного оскарження із моментом оприлюднення оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Стосовно строку повторної подачі касаційної скарги позивач зазначає, що оскільки нормами КАС України і судом не були встановлені строки на повторне звернення до Верховного Суду, позивач за аналогією норми ст.329 КАС України мав намір подати касаційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення первинної скарги. Проте, 24.02.2022 почалась війна і в Україні введено військовий стан, а ОСОБА_1 призваний до лав Збройних сил України. Лише після завершення евакуації родичів та остаточного вирішено питання проходження військової служби, ОСОБА_1 зміг повернутися до підготовки касаційної скарги. Після надання ним своїх зауважень до скарги та її редагування, 18.03.2022 була направлена його представником на адресу Верховного Суду. Перевіривши доводи вищевказаної заяви, суд касаційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини. Згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року оприлюднено 24 листопада 2021 року. Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до статті 3 цього Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі. Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. З урахуванням мотивів касаційної скарги та заяви про усунення недоліків касаційної скарги, зазначене дозволяє зробити висновок, що скаржник був обізнаний щодо наявності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, проте протягом майже двох місяців лиш чекав направлення йому його копії. Разом з тим, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Водночас зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про сумлінне та добросовісне ставлення останнього до наявних у нього прав, а саме: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках та належне виконання покладених обов`язків, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції обов`язку суду щодо своєчасного направлення копії судового рішення не можна вважати поважними підставами поважності пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник не надає будь-яких належних доказів порушення апеляційним судом порядку вручення або надсилання оскаржуваної постанови (довідка суду, тощо). При цьому, суд касаційної інстанції враховує тривалість строку пропущеного строку, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, непереборних обставин скаржником не наведено, та Судом не встановлено. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Проте, таких доводів та доказів щодо пропуску строку касаційного оскарження при першому зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №440/4314/21, позивачем надано не було. З приводу доводів позивача стосовно строку повторної подачі ним касаційної скарги про те, що оскільки нормами КАС України і судом не були встановлені строки на повторне звернення до Верховного Суду, позивач за аналогією норми ст.329 КАС України мав намір подати касаційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення первинної скарги, Суд зазначає наступне. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв`язку з чим вперше подана касаційна скарга ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року була повернута, за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень. Факт повернення касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення та невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Суд звертає увагу скаржника, що повернення раніше поданої касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Варто зазначити, що поновлення строку на апеляційне оскарження можливе лише за дотримання таких процесуальних формальностей, а саме: дотримання строків при первинному зверненні, повторне звернення в найкоротший термін та звернення з належно оформленою касаційною скаргою. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Слід зауважити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії). У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Слід зазначити, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, "Трух проти України", заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховним Судом від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19, від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19, від 18 січня 2021 року у справі № 520/7779/20. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. Водночас у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником повторно зазначено доводи, яким було надано оцінку при залишенні касаційної скарги без руху та не наведено належних обґрунтувань поважності причин пропуску такого строку, як і не надано належних доказів поважності причин пропуску такого строку. З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку. За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними. За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України, у х в а л и в :

1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №440/4314/21.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Петренком Юрієм Олександровичем, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №440/4314/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

3. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Суддя-доповідачО. А. Губська Судді М. В. Білак Н. М. Мартинюк