Ухвала КАС ВС № 440/12464/21

УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №440/12464/21 адміністративне провадження № К/990/12091/26 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення у протоколі № 29 від 26 липня 2021 року Кадрової комісії № 16 Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 , в якому безпідставно за результатами розгляду листів Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора, заяв, а також на підставі п.10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221(зі змінами) відмовлено у включенні ОСОБА_1 до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурорів; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Полтавської обласної прокуратури № 916-к від 08 вересня 2021 року яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та органів прокуратури Полтавської області, що має ознаки адміністративної на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 09 вересня 2021 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та органах прокуратури з 10 вересня 2021 року, а у разі скорочення посади начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області, на якій працював ОСОБА_1 , поновити на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду; - стягнути з Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді, у розміру, встановленому статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Ухвалою Полтавського адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року , залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 17 березня 2026 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/12464/21. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/12464/21 залишено без руху. 21 квітня 2026 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано уточнену касаційну скаргу. Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування указаного клопотання скаржник висловлює незгоду із рішенням суду касаційної інстанції, яким указану скаргу залишено без руху, вказує, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у адміністративній справі № 440/12464/21 останній отримав лише 17 лютого 2026 року через Полтавський окружний адміністративний суд. Підтвердженням факту отримання указаного рішення вважає проставлений особистий підпис з зазначенням дати його отримання. Касант стверджує, що строк на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року пропущений з поважних причин, відтак, підлягає поновленню з 17 лютого 2026 року. Додатково покликається на наказ Голови Верховного Суду від 04 березня 2022 року, яким судам рекомендовано також ураховувати, що запровадження воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. У зв`язку із перебуванням судді Соколова В.М. з 02 травня 2026 року по 10 травня 2026 року (Наказ від 29 квітня 2026 року №1382/0/6-26) у відрядженні та судді Загороднюка А.Г. з 02 травня 2026 року по 10 травня 2026 року (Наказ від 29 квітня 2026 року №1385/0/6-26) у відрядженні, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується колегією суддів після усунення всіх обставин, які перешкоджали вирішенню цього питання. Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить із такого. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з відповідними Указами Президента України та триває й досі. У свою чергу, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною поважною причиною для поновлення строків звернення до суду. У випадку посилання на указану обставину, як підставу поновлення процесуального строку, скаржник має обґрунтувати, як саме бойові дії, окупація, евакуація чи відсутність зв`язку завадили вчасно звернутися до суду із касаційною скаргою. У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились. Зокрема, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану. Щодо дати отримання позивачем оскаржуваного судового рішення, з яким останній пов`язує початок відліку строку на касаційне оскарження, колегія суддів зауважує, що указаним доводам автора касаційної скарги вже було надано оцінку ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. При цьому, суд касаційної інстанції ураховує тривалість пропущеного скаржником строку на оскарження рішення суду апеляційної інстанції, який складає більше дев`яти місяців, та обставини пропуску строку звернення до суду. Непереборних обставин скаржником не наведено, а судом не встановлено. Разом з тим, Суд повторно звертає увагу скаржника, що на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 03 червня 2025 року забезпечено надання загального доступу постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 127769977). У контексті наведеного, Верховний Суд ураховує практику Європейський суд з прав людини та зазначає, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.. Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені скаржником підстави для поновлення строку не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту касаційної скарги пройшло понад дев`ять місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2026 року в частині обґрунтування підстав поновлення процесуального строку на касаційне звернення. Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов