Ухвала КАС ВС № 420/25948/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 08 червня 2022 року м. Київ справа № 420/25948/21 адміністративне провадження № К/990/12334/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у листі від 20 серпня 2021 року №14439-15112/T-02/8-1500/21 у перерахунку пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи, захворювання якого пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-p(ІІ)2021. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга направлена до Верховного Суду 17 травня 2022 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із відмовою відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 07 липня 2021 року, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-p(ІІ)2021. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій винесли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог необґрунтовано з порушенням норм матеріального права, оскільки проігнорували позицію Конституційного Суду України, викладену у рішеннях № 7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, № 8-рп/99 від 06 липня 1999 року, № 5-рп/2002 від 20 березня 2022 року, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, в яких зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Також, на думку скаржника, оскаржувані рішення прийняті без урахування висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016, від 13 травня 1997 року № 1-зп, в яких закріплено принцип незворотності дії нормативно-правового акта; без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої а ухвалі від 20 лютого 2020 року у справі № 808/1628/18, в якій викладено позицію «можливість перегляду рішення за виключними обставинами не суперечить положенням про пряму дію рішення Конституційного Суду України». Скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, в якій сформовано правовий висновок, згідно якого «у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який би був найбільш сприятливим для особи». Колегія суддів критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 20 лютого 2020 року у справі № 808/1628/18 колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки в межах спірних правовідносин вирішувалася заява про перегляд справи за виключними обставинами. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Т.Г. Стрелець Суддя В.М. Шарапа