Ухвала КАС ВС № 620/4118/21

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 08 червня 2022 року Київ справа №620/4118/21 адміністративне провадження №К/990/12830/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування вимоги, У С Т А Н О В И В: До Верховного Суду 25 травня 2022 року надійшла касаційна скарга Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та розглянутих в порядку загального позовного провадження, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку загального позовного провадження. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року та Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 820/3534/16, від 05 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17, від 29 березня 2020 року у справі № 826/6926/17. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання скаржника на вищенаведену судову практику, з огляду на таке. Відповідно до наведеної скаржником судової практики вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, який в силу закону є обов`язковим до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована. Зокрема, «законна вимога» повинна відповідати вимогам закону та її змісту. Водночас в оскаржуваних судових рішеннях зазначено інші підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме - відсутність порушення порядку проведення перевірки в частині належного повідомлення позивача відповідачем та те, що оскарження позивачем вимоги, в якій зазначено розмір збитків само по собі не створює та не припиняє прав чи обов`язків особи, а лише фіксує певний факт. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи. Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов`язків позивача. Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк збитків, виявленої останнім. У зв`язку з цим звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 262506-14/1231-2021 від 15 березня 2021 року Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому такий позов не підлягає задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23 квітня 2019 року у справі №820/339/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 804/2282/16, від 17 червня 2021 року у справі №0440/6907/18 та від 22 липня 2021 року у справі № 520/1039/19. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не можуть бути визнані достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, а тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. З преамбули Закону України «Про судовий збір» вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди . Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Обґрунтовуючи необхідність відстрочення сплати судового збору, скаржник зазначає, що відповідно до пункту 17 Положення про Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 17 березня 2020 року № 161, Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, відкриті рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власний бланк. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан на Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та його органами, пов`язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях (далі - особливий режим) визначається Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року № 590 (надалі - Порядок № 590). Пунктом 19 вказаного Порядку визначена черговість здійснення платежів, згідно якого сплата судового збору у період дії воєнного стану не передбачена. Наведене, на думку скаржника, унеможливлює сплату ним судового збору за подачу касаційної скарги, а тому просить відстрочити сплату судового збору до моменту закінчення дії воєнного стану. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на Порядок № 590, оскільки визначення черговості здійснення платежів органами Казначейства в умовах воєнного стану не свідчить про неможливість виконання інших платежів. Так, відповідно до пункту абзацу 1 підпункту 3 пункту 18 Порядок № 590 виконання розпоряджень про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів під час виконання органами Казначейства повноважень в особливому режимі здійснюється в установленому законодавством порядку. При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору. Вивчивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами. За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 4 540,00 грн (200% від 2 270,00 грн). Таким чином, скаржнику необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом наданням документа про сплату судового збору та уточнення підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування вимоги.

2. Надати Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Т.Г. Стрелець Суддя В.М. Шарапа