Постанова 4857 № 380/6651/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6651/21 пров. № А/857/6265/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, прийняте суддею Гавдиком З.В. в м.Львові, в письмовому провадженні, повний текст складено 10 грудня 2021 року, у справі № 380/6651/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов"язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: в квітні 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати бездіяльність Київської обласної прокуратури, яка відповідно до ст. 52 КАС України з 11.09.2020 року, є правонаступником прокуратури Київської області, щодо неналежного розрахунку, а саме невиплати йому частини заробітної плати (посадового окладу визначеного, надбавки за вислугу років та несплаченої грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки) за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 29.01.2021 по 12.03.2021 протиправною та зобов`язати відповідача сплатити матеріальну шкоду у розмірі 1173668,98 грн; зобов`язати Київську обласну прокуратуру нарахувати та сплатити суму інфляційних втрат у зв`язку з затримкою термінів виплати за період з 29 січня 2019 року по 12 березня 2021 року; стягнути з Київської обласної прокуратури витрати на правничу допомогу у розмірі 50000 грн. Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що з січня 2019 року до березня 2021 року працював в органах прокуратури Київської області та Київської обласної прокуратури на різних посадах. Починаючи з липня 2015 року заробітна плата прокурорів повинна регулюватися виключно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Проте, починаючи грудня 2015 року по дату звільнення позивача, заробітна плата прокурорів регулювалася постановами Кабінету Міністрів України, тобто підзаконними нормативними правовими актами, що суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та нормам міжнародного права. Вважає, що з січня 2019 року по березень 2021 року різниця між фактично нарахованим посадовим окладом та посадовим окладом, який повинен бути нарахований позивачу, відповідно до вимог зазначеного закону становить (274431,4 + 369606 + 96363,65) 740401,05 грн. Також, не виплачено (82011,12 грн. + 110857,8 грн. + 28909,09 грн.) 221778,01 грн. надбавки за вислугу років за період з 01.02.2019 по 12.03.2021 року і грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки у розмірі 233293,44 грн. і позивач вказує, що така розрахувалась не від посадового окладу, розмір якого визначено статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», а від посадового окладу, розмір якого визначено постановою КМ України за №

505. Позивач отримав таку компенсацію в меншій сумі. У зв`язку з затримкою термінів виплати посадового окладу за період з січня 2019 року по березень 2021 року, повинен був отримати 125821,98 грн., однак, якби він отримав вищезазначену суму грошових коштів вчасно, то його купівельна спроможність була б значно вищою порівняно з 2021 роком, а тому слід зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити суми інфляційних втрат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, з підстав неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у період з 01.07.2015 по 26.03.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020) положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року (із змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, було чинним, а тому підлягало застосуванню у відповідності до чинного на той час законодавства. У вказаний період у відповідача не було правових підстав для застосування положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» при визначенні розміру посадового окладу позивача. На момент звернення позивача до суду з відповідним позовом відсутні норми, які напряму регулювали б порядок відшкодування шкоди, завданої неконституційними актами, тому в даному випадку норми Конституції України повинні застосовуватись як норми прямої дії. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Київської області та Київської обласної прокуратури на прокурорських посадах з 29.01.2019 року до 12.03.2021 року. 11.03.2021 року наказом Генерального прокурора за № 130к на підставі рішення Одинадцятої кадрової комісії від 14.12.2020 № 4 позивача звільнено з посади керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ст. 81 Закону України «Про прократуру» (далі - Закон № 1697-VII) визначено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством, зокрема ч. 3 ст. 81 Закону передбачалось, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (в подальшому розмір окладу змінювався). З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 8.1 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а в подальшому посадовий оклад був збільшений до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (Закон № 113-ІХ від 19.09.2019). Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону № 1697-VII). Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 13 Закону № 108/95 оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Згідно ст. 13 Закону № 108/95 оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Згідно ст. 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Закон України від 28.12.2014 № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заробітну плату ОСОБА_1 було нараховано у розмірі, не нижчому від визначеного законом, Київська обласна прокуратура не наділена правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Згідно рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 1 -223/2018 (2840/18), положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-ІV (справа про Додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А, відтак, судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів вірно зазначено, що дія положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратила чинність 26 березня 2020 року, тобто до виникнення спірних правовідносин. Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи відсутність трудових правовідносин між ОСОБА_1 та прокуратурою Київської області за період з 15.12.2015 по 28.01.2019, були відсутні підстави для нарахування та сплати йому заробітної плати, оскільки позивач згідно наказу прокурора Київської області від 28.01.2019 № 55к розпочав свою роботу в органах прокуратури Київської області лише з 29.01.2019, а, відтак, до вказаної дати він не перебував в трудових відносинах із прокуратурою Київської області. Щодо позовних вимог про стягнення коштів, а саме посадового окладу, за період 26.03.2020 по 12.03.2021, то позивач у період роботи в органах прокуратури по день звільнення не мав статусу прокурора окружної прокуратури, атестацію пройшов не успішно, та відповідно на нього не поширювалося положення норм ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо розмірів посадових окладів прокурора місцевої (окружної) прокуратури, диспозиція якої стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур. Нарахування та виплата заробітної плати, її складових таким прокурорам здійснюється в порядку, встановленому КМУ, а саме в постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 506 від 06.10.2014, № 763 від 30.09.2015, № 657 від 30.08.2017, № 171 від 26.02.2020). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Також внесені зміни до Закону № 1697-УД, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено (ст. 7 Закону № 1697-VІІ). Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (є діючим та не визнаний неконституційним) до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з наказом Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 «Про день початку роботи окружних прокуратур» днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Наказом Генерального прокурора від 11.03.2021 № 130к на підставі рішення Одинадцятої кадрової комісії від 14.12.2020 № 4 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ з 12.03.2021. Таким чином, оскільки позивач був звільнений з органів прокуратури через неуспішне проходження атестації та з врахуванням діючого на час його звільнення законодавства щодо плати праці працівників прокуратури, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову, в тому числі з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 та практики Європейського Суду з прав людини щодо якості судових рішень. Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 380/6651/21, - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 09.06.2022