Постанова 4857 № 380/7278/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7278/21 пров. № А/857/22095/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, ухвалене суддею Коморним О.І. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/7278/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Київської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Волинської обласної прокуратури, щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»; - стягнути з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 кошти, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного Кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 28.11.2016 року по 09.08.2018 року в сумі 475545,77 грн; - визнати протиправною бездіяльність Київської обласної прокуратури, щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»; - стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 кошти, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного Кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 10.08.2018 року по 13.09.2020 року в сумі 748612,45 грн; Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 15.07.2016 року по 26.03.2020 року заробітна плата позивача, як і всіх прокурорів, згідно із нормами Бюджетного кодексу України, визначалась Кабінетом Міністрів України. 26.03.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 6-р/2020 про визнання неконституційними окремих положень Бюджетного кодексу України щодо визначення розміру та порядку виплати заробітної плати прокурорів Кабінетом Міністрів України. Водночас, виходячи із норм Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, а тому не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до його прийняття. Щодо виплати заробітної плати з 26.03.2020 року по 13.09.2020 року, то суд наголосив, що позивач у цей період не мав статусу прокурора обласної прокуратури, та, відповідно, на нього не поширювалися правові норми ч. 3 та ч. 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" щодо розмірів посадових окладів прокурора обласної прокуратури. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає те, що, 26.03.2020 року рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-р/2020, окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 року із змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), а відповідно, вказане положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 26.03.2020 року. Позивач також, вважає, що застосування постанови Кабінету Міністрів України при визначенні заробітної плати прокурорів, які не пройшли переатестацію, порушує положення ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 131-1 Основного Закону України, є дискримінаційним та порушує права прокурорів, в тому числі його, на забезпечення належної оплати праці. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач з 2000 року працює в органах прокуратури України. Позивач з 28.11.2016 року по 09.08.2018 року працював у прокуратурі Волинської області, а з 10.08.2018 року по 13.09.2020 року працював у прокуратурі Київської області. Вважає, що за період з 28.11.2016 року по 13.09.2020 року відповідачі недоплатили йому 1224158,22 гривень заробітної плати. Вважає, що бездіяльністю відповідачів порушено право позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, у зв`язку з чим звернувся до суду. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури. Разом із цим, відповідно до положень статей 8, 13 Закону України Про оплату праці умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев`ятої статті 81 Закону № 1697-VII, в якій встановлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень бюджетного кодексу України, зокрема доповнено пунктом 26, окреме положення якого передбачає, що статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі постанова № 505) із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 року та № 1013 від 09 грудня 2015 року. Водночас, апеляційний суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивна дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Водночас, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати частини заробітної плати за період з 28.11.2016 року по 13.09.2020 року. Відтак, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 28.11.2016 року по 26.03.2020 року не впливає, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.05.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру» 1697-VІІ від 14.10.2014 року, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-VІІ), ст. 15 Закону «Про прокуратуру» визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах. Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Вказаним законом також внесено зміни у статті 81 Закону 1697-VІІ та ч. 3, 4 цієї статті викладено в наступній редакції: Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був викладений саме в постанові №

505. Норма пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є діючою та не визнана неконституційною. Обласна прокуратура розпочала роботу з 11.09.2020 року. Апеляційний суд встановив те, що позивач у спірний період не мав статусу прокурора обласної прокуратури, тому на нього не поширювалося положення норми частини 3 та 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо розмірів посадових окладів прокурора обласної прокуратури. Питання оплати праці таких прокурорів визначались частиною 1 статті 49 Закону № 1697-VII, а розміри їх посадових окладів були встановлені постановою Кабінету Міністрів України. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі № 380/7278/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Постанова складена 04.03.2022 року