Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9623/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9623/21 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, визання протиправною та скасування довідки, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач) про визнання протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо продовження з 10.09.2020 року строку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції на строк до 30 календарних днів; визнання протиправною та скасування Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.10.2020 №354/20 «Про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.10.2020 №354/20 «Про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що на підставі доручення заступника Голови Національного агентства від 13.05.2020 № 100/224/20 «Про проведення повної перевірки декларацій за 2018 рік уповноваженою особою» проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа - 7c46bl52-a6b2-4210-9f53-547c92fe93e8, поданої 23.03.2020 ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції. В ході перевірки було виявлено факт неподання ОСОБА_1 інформації про об`єкт нерухомості, який перебуває у неї в оренді, а саме: машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 18 м2 в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 . Результати перевірки декларації позивача оформлені довідкою № 354/20 від 07.10.2020 «Про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції» (далі - Довідка), у якій вказано про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), та встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366 1 Кримінального кодексу України. Позивачка, не погоджуючись з діями та довідкою відповідача, звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.10.2020 №354/20 «Про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції». Водночас в іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив у задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В даному випадку апелянт оскаржує рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог, а саме про скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.10.2020 №354/20. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено. Надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Під час визначення предметної юрисдикції за основу беруться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі. Предметом оскарження в адміністративній справі можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Також, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Повноваження Національного агентства безпосередньо регламентовані ст. 11 Закону №1700-VII, з аналізу яких вбачається, що до компетенції відповідача не належить притягнення суб`єктів декларування до будь-якого виду відповідальності за результатами проведення повної перевірки декларації, що, у свою чергу, виключає можливість прийняття стосовно суб`єкта декларування рішення, яке може стати підставою для настання негативних наслідків та порушення прав, які потребують захисту та відновлення. Таким чином, у Національного агентства відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування оскаржуваної Довідки. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 51-1 Закону № 1700-VII, проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Фактично вимоги до змісту Довідки не передбачають визначення будь-яких обов`язків та встановлення строку виконання, що свідчить про те, що складення та підписання Довідки не має на меті спричинити для суб`єкта декларування юридично значимі наслідки. Крім того Довідка не містить владного припису будь-якій особі та не встановлюють механізму виконання, що відповідно до ст. 19 КАС України також є визначальними ознаками для акта індивідуальної дії. При цьому Довідка є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, які лише фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що документи, які складаються Національним агентством за результатом проведення повної перевірки декларації, зокрема Довідка, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, тоді як рішення, які породжують певні негативні наслідки для суб`єкта декларування та можуть стати наслідком виникнення прав, які потребують відновлення та захисту, можуть бути прийняті іншими учасниками правовідносин у сфері протидії корупції. При цьому, дії уповноважених осіб зі складення Довідки, також не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб`єкта декларування. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначених судових рішеннях дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (ухвала ВС від 29.08.2019 р. справа № 9901/368/19). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі в оскаржуваній частині позовних вимог. З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.10.2020 №354/20 «Про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції та закрити провадження у цій частині. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та закрити провадження. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких