Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26204/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26204/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, В С Т А Н О В И В : Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут (далі - позивач, апелянт) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 із адміністративним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут - 402 482,32 грн витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Від представника відповідача до суду 26.04.2021 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Від представника позивача 04.08.2021 до суду надійшла заява про поновлення строків звернення до суду. Розглянувши по суті клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 24.12.2021 позовну заяву залишено без розгляду. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду із пропуском встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб, зважаючи на дату звернення позивача до суду із даним позовом - 22.10.2020 і час коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. У зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, та відсутністю поважних підстав пропуску такого строку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду по суті. Свою незгоду із оскаржуваною ухвалою апелянт мотивує тим, що першочергово позивач звернувся до суду із позовом 26.12.2019, а аргументація суду щодо обізнаності позивача про розгляд даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства нічим не підтверджена окрім позицій, що містяться у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №580/1885/16-ц, від 04.12.2019 у справі №185/7167/18. Крім того, апелент акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не враховано, що на момент звернення до суду із першим позовом позивачу не було відомо про належність даного спору до публічно-правового, що спричинило пропуск строку на зверненя до адміністративного суду. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду винесена з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого судового рішення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав. Ключовим питанням, яке підлягає вирішенню при апеляційному розгляді даної справи, є правомірність залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС). Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, відповідно до наказу начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 05.11.2019 №226, на підставі наказу начальника інституту від 05.11.2019 №41, старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 було відраховано інституту з 05.11.2019. Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут у позові надано пояснення щодо звернення його до суду, а саме зазначено, що 26.12.2019 Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 щодо стягнення витрат за утримання у ВВНЗ, якого було відраховано з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут (далі- ВІТІ) наказом начальника Військового інституту від 05.11.2019 №226 за місцем його реєстрації відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи, що була надана відповідачем. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва 22.01.2020 по справі №757/610/20-ц було встановлене інше зареєстроване місце проживання відповідача та позовну заяву було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 12.05.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.09.2020 закрито провадження у цивільній справі №757/610/20-ц та роз`яснено позивачу, що він має право на звернення із вказаним позовом до адміністративного суду. Позивачем отримано копію вищезазначеної ухвали 16.10.2020, після чого, він, не зволікаючи, а саме: 22.10.2020 звернувся до Окружного адмінстративного суду міста Києва із даним позовом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, установленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплено «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле. Проте ці права не є абсолютними та можуть обмежуватися, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі «Станєв проти Болгарії» та від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»). Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. З огляду на це, колегія суддів вважає, що залишення без розгляду позовної заяви в цій справі фактично унеможливить реалізацію права позивача на судовий захист, що є порушенням статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, враховуючи, що позивач вже звертався з цим позовом за правилами цивільного судочинства, але провадження було закрито з визначенням адміністративної юрисдикції цього спору, апеляційний суд також враховує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Так, зокрема, у рішенні від 13.11.2018 у справі «Омельченки проти України» ЄСПЛ зазначив, що суперечливі приписи українських судів у визначенні юрисдикції по справі, у разі якщо це призвело до неможливості розгляду такої справи по суті, прирівнюються до відмови у здійсненні правосуддя. Крім того, у рішенні від 21.12.2017 у справі «Шестопалова проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої її заявниці мав розглядатися у судах України. У рішенні від 17.01.2013 у справі «Мосендз проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами. При цьому, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд враховує вказані вище рішення ЄСПЛ, оскільки відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення без розгляду позовної заяви через пропуск строку звернення до суду та порушення права позивача на доступ до суду. Таким чином, суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позов, дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду - скасуванню з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут задовольнити повністю. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року у справі №640/26204/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з момента проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко