Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4075/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4075/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Бужак Н.М., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 390 335, 46 грн витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут 12 706,61 грн витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 377 628, 85 грн витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти. Доводи позивача обґрунтовані тим, що у спірному випадку підлягають стягненню усі види забезпечення відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 25.08.2020 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлений на навчання до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (м. Київ). З 25.08.2020 ОСОБА_1 наказом начальника Військового інституту від 17.08.2020 № 31 (по особовому складу) зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання, наказом начальника ВІТІ (витяг з наказу начальника ВІТІ (по стройовій частині) № 172 від 25.08.2020) з 25.09.2020 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з обіду 25.08.2020. З 24.02.2022, на виконання Бойового завдання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 1/12/196/БН-4/ дск від 27.02.2022 ОСОБА_1 був залучений до виконання бойових завдань. У зв`язку із цим, починаючи з березня 2022 року відповідач отримував додаткову винагороду, встановлену Постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Загальний розмір додаткової винагороди, отриманої відповідачем за період з березня 2022 року по січень 2023 року складає 376 463 грн. 25.01.2023 Наказом начальника Військового інституту від 25.01.2023 № 25 (по стройовій частині) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через академічну неуспішність, та як такого що не вислужив встановлений строк строкової військової служби, направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Також, відповідача виключено із списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 26.01.2023. Згідно Розрахунку Витрат на утримання у вищому навчальному закладі від 25.01.2023 загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 складає 390 335,46 грн, з яких витрати пов`язані з грошовим забезпеченням 389 169,61 грн, з продовольчим забезпеченням протягом навчання - 0 грн, з речовим забезпеченням - 0 грн, послуги за споживання комунальних послуг та енергоносіїв - 0 грн, медичне забезпечення 1 165,85 грн. У зв`язку з тим, що вказана сума не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта винагороди виплаченої на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 376 463 грн. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 3 "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII (далі Закон № 1934-XII) організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) є видом військової служби. Стаття 16 Закону № 1934-XII встановлює, що соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів. Згідно ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011- XII) ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. На виконання ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. На виконання ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджено Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок № 419) та розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ. Відповідно до пп. 2.1.1 Порядку № 419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України Постановою від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Як вірно зазначає суд першої інстанції, пп. 2.1.1 Порядку № 419 встановлено саме які види грошового забезпечення являються витратами на грошове забезпечення і додаткова винагорода згідно Постанови № 168 не включена до цього переліку. Як не заперечується сторонами у справі, відповідач на виконання Бойового завдання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 1/12/196/БН-4/ дск від 27.02.2022 був залучений до виконання бойових завдань, в тому числі під час оборони та евакуації жителів Бучанського району Київської області, у зв`язку із чим отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 , відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни», а також медаллю «Незламним героям російсько-української війни» від 18.01.2023. У зв`язку із цим, починаючи з березня 2022 року відповідач отримував додаткову винагороду, встановлену Постановою №

168. В той же час, позивач включив додаткову винагороду на підставі Постанови № 168 до складу витрат, пов`язаних із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. Враховуючи встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача - колишнього курсанта, винагороди виплаченої на підставі Постанови № 168 у розмірі 376 463 грн, так як дані суми не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі, а тому не підлягають стягненню з відповідача. Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вказав на наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому що не спростовують висновки суду першої інстанцій та були оцінені судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині. Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Н.М. Бужак Я. М. Василенко