Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/19753/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19753/21 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача - Стас Л.В. суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці від 21.09.2021 року № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що працює в митних органах з 2001 року, з 15.07.2021 року по теперішній час на посаді завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці. Наказом Одеської митниці від 21.09.2021 року № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " за порушення пунктів 3.13 та 4.4 Правил етичної поведінки та неналежне виконання пункту 3.4 посадової інструкції, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ОСОБА_1 , завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці. Підставами для прийняття вищезазначеного наказу були: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці від 16.09.2021 року № 7.10-25/108, матеріали дисциплінарної справи, пояснення ОСОБА_1 . Позивач зазначала, що наказ Одеської митниці від 21.09.2021 № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " порушує її інтереси та є протиправним, оскільки суперечить положенням законодавства України, а саме: частині 2 статті 19 Конституції України; пункту 1 частини 1 статті 8, частині 1 статті 64, частині 1 статті 65, пункту 5 частини 2 статті 65, частинам 2, 3 статті 67, частинам 1, 2, 3 статті 74 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу". Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці від 21.09.2021 року № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". Стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. Справа в суді першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження. В апеляційній скарзі, Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що за результатами проведення перевірки з окремих питань від 02 вересня 2021 року закріплено висновки щодо скоєння завідувачем сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відповідно до пунктів 2, 4 та 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", які виявились у: порушенні пунктів 3.13 та 4.4 Правил етичної поведінки; підриві авторитету Одеської митниці та позитивної репутації Держмитслужби в цілому; неналежному виконанні посадових обов`язків, визначених пунктом 3.4 посадової інструкції завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці. Також Актом перевірки винесено пропозиції щодо порушення відповідно до розділу VIII Закону України "Про державну службу" дисциплінарного провадження відносно завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління ОСОБА_1 06.09.2021 наказом Одеської митниці № 230 порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 . За результатами дисциплінарного провадження Наказом Одеської митниці від 21.09.2021 року № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " притягнуто до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління ОСОБА_1 . На думку апелянта, під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було враховано, що недостовірна інформація розповсюджена ОСОБА_1 у засобах масової інформації спричинила підрив авторитету Одеської митниці та позитивної репутації Держмитслужби в цілому. Суспільний резонанс мав наслідком видання доручення Прем`єр-міністра України (за результатами наради, проведеної за його головуванням 30.08.2021 року) від 01.09.2021 року № 40872/0/1-21 стосовно проведення перевірки за фактом перевищення повноважень керівництвом Одеської митниці в питаннях міжнародної співпраці. На думку апелянта, оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, нею не було допущено порушення прав та законних інтересів позивача. Позивач, ОСОБА_1 , своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалася. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому, за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, однак помилково розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, з метою дотримання строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого ч.1 ст.309 КАС України, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь в судовому засіданні не обов`язкова, та у зв`язку із відсутністю клопотань учасників справи про їх особисту участь у судовому засіданні, колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить публічну державну службу в Одеській митниці на посаді завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління. Згідно Акту про результати проведення перевірки з окремих питань від 02.09.2021 року на виконання наказу Одеської митниці від 30.08.2021 року № 205 в період з 30.08.2021 року по 02.09.2021 року було проведено перевірку з окремих питань відносно завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 . Цією перевіркою встановлено, що 26.08.2021 року завідувачем сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 на сторінці Одеської митниці на Facebook було опубліковано два дописи з приводу пропуску через митний кордон України транспортних засобів із Придністровського регіону. 28.08.2021 року завідувач сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 , використавши інформацію, яка викладена у листі Посольства Республіки Молдова в Україні від 25.08.2021 року № UKR/220.1/1196, розмістила на сторінці Одеської митниці у Facebook допис від 28.08.2021 року з інформацією щодо відстрочення заборони допуску до участі в міжнародному дорожньому русі автомобілів із Придністровського регіону Молдови, які не мають номерних знаків нейтрального зразка та оновила допис від 26.08.2021 року. 28.08.2021 року завідувач сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 видалила на сторінці Одеської митниці у Facebook допис від 28.08.2021 року та оновлення до допису від 28.08.2021 року. 29.08.2021 року завідувач сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 видалила дописи від 26.08.2021 року на сторінці Одеської митниці у Facebook, а також опублікувала повідомлення про те, що інформацію щодо відстрочення заборони допуску до участі в міжнародному дорожньому русі автомобілів із Придністровського регіону Молдови, які не мають номерних знаків нейтрального зразка, було розміщено помилково. У висновках Акту про результати проведення перевірки з окремих питань від 02.09.2021 року зазначено, що завідувачем сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління ОСОБА_1 скоєно дисциплінарні проступки відповідно до пунктів 2, 4 та 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", які виявились у порушенні пунктів 3.13 та 4.4 Правил етичної поведінки, підриві авторитету Одеської митниці та позитивної репутації Держмитслужби в цілому, неналежному виконанні посадових обов`язків, визначених пунктом 3.4 посадової інструкції завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці. Наказом Одеської митниці від 21.09.2021 року № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " за порушення пунктів 3.13 та 4.4 Правил етичної поведінки та неналежне виконання пункту 3.4 посадової інструкції на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці від 16.09.2021 року № 7.10-25/108, матеріалів дисциплінарної справи, пояснень ОСОБА_1 , завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що під час дисциплінарного провадження не було встановлено фактів, які б підтвердили порушення позивачем вимог Правил етичної поведінки в Державній митній службі України. Також, суд дійшов висновку, що завідувач сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 діяла в межах повноважень, визначених її посадовою інструкцією, та не порушувала інших вимог актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.1 ст.569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Згідно з ч.3 ст.569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про державну службу" державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з ч.1 ст.65 Закону України "Про державну службу" підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Відповідно до ч.2 ст.65 Закону України "Про державну службу" дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. Згідно з ч.1 ст.66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про державну службу" у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Згідно з ч.1 ст.67 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.74 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. У відповідності до ст. 78 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. За загальним правилом, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця - певного психічного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків. Наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Як встановлено матеріалами справи, у висновках Акту про результати проведення перевірки з окремих питань від 02.09.2021 року зазначено, що завідувачем сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління ОСОБА_1 скоєно дисциплінарні проступки відповідно до пунктів 2, 4 та 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", які виявились у порушенні пунктів 3.13 та 4.4 Правил етичної поведінки, підриві авторитету Одеської митниці та позитивної репутації Держмитслужби в цілому, неналежному виконанні посадових обов`язків, визначених пунктом 3.4 посадової інструкції завідувача сектору інформаційних комунікацій організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці. Також матеріалами справи встановлено, що Організаційно-розпорядче управління Одеської митниці здійснює свою діяльність відповідно до Положення про організаційно-розпорядче управління Одеської митниці, затвердженого наказом Одеської митниці від 30.06.2021 року №

20. До складу Управління увійшов Сектор інформаційної комунікації, діяльність якого регламентована Положення про Сектор, затвердженим начальником Одеської митниці. Співробітники Сектору здійснюють, в тому числі, забезпечення інформування громадськості про реалізацію митної політики через мережу Інтернет, шляхом підготовки матеріалів та оприлюднення інформації на сторінці Одеської митниці на Facebook (п.2.6 положення про Сектор). Судом встановлено,що будь-який Порядок підготовки та погодження інформації, яка висвітлюється на сторінках митниць у соціальних мережах, який мав би бути розроблений уповноваженим підрозділом Держмитслужби, до Одеської митниці не доводився. Також, взагалі не регламентовано сам факт реєстрації, порядок ведення та функціонування сторінки митниці на Facebook. При цьому, вказана сторінка в соціальних мережах не являється офіційним веб-сайтом (веб-порталом) та є виключно інформативною. Обов`язок інформування суспільства про реалізацію митної політики, показники роботи, напрями та підсумки діяльності митниці, закріплений п.3.4 посадової інструкції завідувача Сектору інформаційної комунікації організаційно-розпорядчого управління Одеської митниці ОСОБА_1 , у зв`язку з чим уся інформація для висвітлення на сторінці Одеської митниці на Facebook повинна готуватися саме нею. Тобто, процедуру (порядок) виконання п.2.6 положення про Сектор інформаційної комунікації, який покладено в основу посадового обов`язку (п.3.4 посадової інструкції) завідувача сектору ОСОБА_1 , жодним чином не регламентовано, що як наслідок вимагає від останньої самостійності при підготовці матеріалів для їх висвітлення на сторінці Одеської митниці на Facebook. Таким чином, інформація про відтермінування заборони допуску до участі в міжнародному дорожньому русі автомобілів із Придністровського регіону Молдови, які не мають номерних знаків нейтрального зразка, була опублікована ОСОБА_1 оперативно після її отримання з метою інформування громадськості, враховуючи граничність з вказаним регіоном. Крім того, судом встановлено, що в акті про результати проведення перевірки з окремих питань від 02.09.2021 року, зазначено, що недостовірна інформація розповсюджена у засобах масової інформації спричинила підрив авторитету Одеської митниці та позитивної репутації Держмитслужби в цілому, суспільний резонанс мав наслідком видання доручення Прем`єр-міністра України (за результатами наради, проведеної за його головуванням 30.08.2021 року) від 01.09.2021 року № 40872/0/1-21 стосовно проведення перевірки за фактом перевищення повноважень керівництвом Одеської митниці в питаннях міжнародної співпраці. Втім на думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідачем не доведено, а матеріали перевірки не містять підтверджень того, у якій спосіб відбувся підрив авторитету Одеської митниці та позитивної репутації Держмитслужби, так само перевіркою не встановлено та не доведено відповідачем факту настання будь-яких негативних наслідків зазначеного тимчасового (протягом доби 28.08.2021 року) висвітлення інформації стосовно продовження до 10 січня 2022 року дозволу щодо участі в міжнародному дорожньому русі автомобілів із Придністровського регіону Молдови. Також колегія суддів вважає, що судом доречно зауважено на тому, що Верховний Суд в постанові від 28.04.2020 року у справі № 822/46/18 (адміністративне провадження № К/9901/56863/18), застосовуючи вищезазначені положення законодавства України, прийшов до висновків про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи. Об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків. Верховний Суд наголошує, що в силу частини другої статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час дисциплінарного провадження не було встановлено фактів, які б підтвердили порушення позивачем вимог Правил етичної поведінки в Державній митній службі України та допущення позивачем дисциплінарних проступків, передбачених п.п. 2, 4 та 5 ч.2 ст. 65 Закону України "Про державну службу". З урахуванням викладеного, наказ Одеської митниці від 21.09.2021 року № 284-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " обґрунтовано визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів також враховує, що відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Дата складення повного тексту судового рішення 09.06.2022р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.