Постанова 4854 № 420/16922/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16922/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса. 19 листопада 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2021року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці провизнання протиправною та скасування відмови Одеської митниці Держмитслужби №7 . 10-1/28 . 2-03/10/4743 від 03.09.2021 в наданні дозволу на внесення змін до митної декларації UA500100/2020/007201 від 29.04.2020; зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби внести зміни до митної декларації UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 щодо коду товару та перерахунку митних платежів, які підлягають поверненню. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/10640/20 від 31.05.2021 було задоволено його позов до Одеської митниці Держмитслужби; визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару №KTUA500100-0001-2020 від 28.04.2020 щодо автомобіля ChevroletVolt, 2017 р.в, VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020; визнано протиправним та скасовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 щодо автомобіля Chevrolet 2017 р.в, VIN НОМЕР_2 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020, відповідач був зобов`язаний надати дозвіл на внесення змін до митної декларації UA500100/2020/007201 від 29.04.2020, на підставі якої автомобіль позивача було випущено у вільний обіг на території України, в частині зміни коду товару та перерахунку митних платежів, які підлягають поверненню. Однак, у порушення вимог чинного законодавства, Одеська митниця листом №7.10-1/28.2-03/10/4743 від 03.09.2021 протиправно надала відмову у внесенні змін до зазначеної декларації, у зв`язку з тим, що рішення про визначення коду товару №KT-UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 відкликане, у зв`язку з набуттям чинності нової УКТ ЗЕД версії 2017 року. Тобто відповідач відмовив позивачу у внесенні змін до митної декларації щодо зазначення вірного коду товару згідно УКТ ЗЕД та перерахунку митних платежів, які підлягають поверненню. Відповідач - Одеська митниця проти позову заперечував. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Одеської митниці Держмитслужби у наданні ОСОБА_1 дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року, викладену в листі від 03.09.2021 року. Зобов`язано Одеську митницю Держмитслужби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1750,00 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок). Не погоджуючись з прийнятим рішенням у відповідних частинах, ОСОБА_1 та Одеською митницею подано до суду апеляційні скарги, у яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянти просять кожен у відповідних частинах скасувати та змінити рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своєї апеляційної скарги митний орган зауважує, що відповідно до вимог чинного податкового та митного законодавства, обов`язковою умовою для надання контролюючим органом висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, - є відсутність у платника податків податкового боргу. Також, посилаючись на приписи п. 3 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, скаржник звертає увагу суду на те, що до заяви повинні бути додані документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені, зокрема платіжних документів, а також копії рішення суму, які відповідають вимогам п. 6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 17.12.2013 №174. У разі ж, якщо заявником не виконано вимоги п.3 розділу ІІІ вказаного вище Порядку, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу, готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова. Посилаючись на ч. 2 ст. 269 Митного кодексу України, митний орган у своїй апеляційній сказі наголошує на правомірності наданої відповіді щодо відмови у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації та наголошує на тому, що Одеська митниця під час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача. Відтак, на думку апелянта, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 стосовно стягнення судового збору, Одеська митниця зауважує у своїй скарзі, що оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог законів, не порушував на його думку права та законні інтереси позивача, вимога про стягнення на користь позивача судових витрат суперечить ст. 139 КАС України. За вказаного, митний орган просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Свою апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі: 908 грн. судовий збір та 3500 грн. витрати на правничу допомогу, однак суд першої інстанції вдвічі зменшив ці суми, пославшись на часткове задоволення позову. При цьому, як наголошує апелянт - ОСОБА_1 , фактично суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю. При цьому, скаржник також звертає увагу суду на те, що суму судових витрат, заявлених позивачем у позові до відшкодування з відповідача судом було зменшено вдвічі з власної ініціативи. При цьому, саме відповідач, а не суд, зобов`язаний навести обґрунтування та надати докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат. За таких умов, посилаючись на правові висновки Верховного суду, викладені зокрема у постановах від 22.12.2020р. у справі № 820/4259/17, від 22.07.2021р. у справі № 818/716/15, від 16.03.2021р. у справі № 520/12065/19 тощо, апелянт просить змінити судове рішення в частині розподілу судових витрат та стягнути з Одеської митниці на його користь судовий збір у розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав митну декларацію №UA500100/2020/007004 щодо здійснення митного оформлення автомобіля, у графі у графі 31 "Вантажні місця та опис товару" був наведений наступний опис товару №1: "1. Легковий автомобіль: 1 шт. Марка - CHEVROLET; Модель - VOLT; Календарний рік виготовлення - 2017 р.; Модельний рік виготовлення - 2017 р.; Автомобіль - б/у; Номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 ; Номер шасі - немає даних; Номер двигуна - не визначений; Загальна кількість місць - 5; Кількість дверей - 5; Призначення автомобілю - пасажирський; Тип двигуна - гібрид (електродвигун та ДВЗ); Потужність електродвигуна -111 к.с.; Робочий об`єм ДВС - 1490 см3; Тягова батарея - 18.4 кВт/г; Колісна формула - 4/2; Тип кузова - хетчбек; Колір - сірий; Показники одометра - невідомо. Відповідно до технічної документації виробника ChevroletVolt другого покоління є електричним транспортним засобом (ТЗ) з розширеним діапазоном руху. Електрична енергія є первинним джерелом енергії ТЗ, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії. Цей ТЗ має два режими роботи: Електричний Режим (ЕР) та Режим Розширеного Діапазону (РРД). В ЕР транспортний засіб рухається тільки за рахунок блоку електричної тяги. Він перетворює електричну енергію у механічну для приводу у рух коліс. У РРД транспортний засіб отримує енергію як від батареї так і від двигуна. В ЕР транспортний засіб не використовує пальне та не генерує вихлопні речовини з задньої вихлопної труби. У цьому первинному (основному) режимі ТЗ живиться (приводиться у дію) електричною енергією, що зберігається у високовольтній батареї. ТЗ може працювати в цьому режимі до того моменту, коли у батареї зостається тільки невелика кількість електричного заряду (коли батарея досягає стану з низьким зарядом). Коли ТЗ досягає кінця свого електричного діапазону руху (коли батарея розряджається), він переключається у Режим Розширеного Діапазону. У цьому вторинному режимі електрична енергія генерується двигуном, який живиться від палива. Це вторинне джерело енергії розширює діапазон руху ТЗ. Функціонування ТЗ буде продовжено у режимі РРД до того моменту, коли ТЗ може бути підключеним до джерела електричної енергії для поповнення заряду батареї високої напруги та відновлення Електричного Режиму. Автомобіль має пошкодження передньої частини після ДТП: капоту, крил, бамперу та ін. Торгівельна марка - Chevrolet Виробник - General Motors LLC Країна виробництва - US, що підтверджується маркуванням захищеною позначкою на центральній лівій стійці кузова транспортного засобу. Вивантажено з контейнера - САІU7773133 ", а в графі 33 "Код товару" визначений код товару - 8703901090 (Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: - інші: транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші) (а.с. 31-32). 28 квітня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014. 28 квітня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про визначення коду товару № KT-UA500100-0001-2020, згідно якого в якості коду УКТЗЕД автомобілю ChevroletVolt VIN: VIN#1G1RC6S56HU195643 визначено 8703 22 90 10 (легковий автомобіль, призначений головним чином для перевезення людей з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом з робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 1000 см3, але не більш як 1500 см3). 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав митну декларацію №UA500100/2020/007201 щодо здійснення митного оформлення автомобіля Chevrolet Volt VIN# НОМЕР_1 , зазначивши в графі 31 код УКТЗЕД 8703229010 (а.с. 29-30). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 420/10640/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару №КТ UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р.; визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р. 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Одеської митниці Держмитслужби заяву про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201, оформленої 29.04.2020 року (а.с. 10-11). Листом від 03 вересня 2021 року Одеською митницею Держмитслужби відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до митної декларації типу ІААМ №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року (а.с. 8-9). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано жодних належним та допустимих доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. №450, яким передбачений алгоритм дій митного органу задля надання дозволу на внесення змін до митної декларації. За вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Одеської митниці Держмитслужби у наданні ОСОБА_1 дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року, викладену в листі від 03.09.2021 року; зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Висновуючись щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, звернувши увагу на приписи ст.ст. 134, 139 КАС України, врахувавши принципи пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, а також те, що позов задоволено частково, дійшов висновку, що з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у сумі 454,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1750,00 грн. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України. Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби України та структурного підрозділу ДФС України визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844 (надалі - Порядок №643). За визначенням п.1 Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Згідно з п.3 Порядку №643, у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності). Відповідно до частини 4 Порядку №643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Згідно з пунктом 5 Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Пунктом 11 Порядку №643 передбачено виключні підстави для митного органу, за яких відмова є обґрунтованою: 1) якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, 2) надано недостовірні дані 3) та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу). Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. №

450. Згідно п. 37 Положення № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом; подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком

4. Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення. Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу; необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету; необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа. Електронні копії аркушів коригування зберігаються в локальних базах даних митних органів та Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України окремо від електронних копій відповідних митних декларацій (електронних митних декларацій), без внесення змін до таких електронних копій митних декларацій (електронних митних декларацій). Таким чином, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу. Порядок оформлення митним органом аркуша коригування, форму якого наведено в додатку 4 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, визначений Порядком оформлення аркушу коригування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1145. Відповідно до п. 3 Порядку № 1145 аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією (далі - МД), у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Згідно п. 34 Положення № 450 не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що підставою для звернення позивача до Одеської митниці Держмитслужби із заявою про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року слугувало прийняття Одеським окружним адміністративним судом рішення 31 травня 2021 року по справі № 420/10640/20. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 420/10640/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару №КТ UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р.; визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р. Ухвалюючи вказане вище судове рішення від 31 травня 2021 року по справі №420/10640/20, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що автомобіль Chevrolet Volt описується конкретніше за його основним компонентом - електродвигуном, електродвигун автомобіля Chevrolet Volt є компонентом, який визначає основні властивості автомобіля Chevrolet Volt, товарна позиція 8703 90 10 90 є більшою за товарну позицію 8703 22 90 10, а тому автомобіль Chevrolet Volt 2016 року необхідно класифікувати за товарною позицією 8703 90 10 90 - Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702, включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші. Суд зробив висновок, що відповідач протиправно змінив код товару за УКТЗЕД, а картка відмови у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt за поданою митною декларацією №UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р., яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500100/2020/00014 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 року належать до скасування. Однак, відповідач листом від 03 вересня 2021 року № 7.10-1/28.2-03/10/4743 Одеською митницею Держмитслужби відмовив ОСОБА_1 у внесенні змін до митної декларації типу ІААМ №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року (а.с. 8-9). Обґрунтовуючи таку відмову, митний орган вказав, що станом на дату подання митної декларації від 29.04.2020 № UA500100/2020/007201 чинною в Україні була версія УКТ ЗЕД, побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 року, згідно з якою зазначені автомобілі класифікувались в товарній під позиції 8703 22, як автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння в залежності від строку експлуатації, у відповідності до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, та у тому числі з врахуванням положень листа ДФС України від 17.05.2017 № 12352/7/99-99-19-03-01-17 «Про класифікацію автомобіля «Chevrolet Volt». Відповідно до положень МКУ товар «легковий автомобіль» випущений у вільний обіг за митною декларацією від 29.04.2020 № UA500100/2020/007201 згідно з прийнятим митницею рішенням про визначення коду товару від 28.04.2020 № КТ- UA500100-0001-2020, яким визначено товарну підкатегорію «Автомобіля Chevrolet Volt», календарний рік виготовлення - 2017, VIN код НОМЕР_3 » - 8703229010, у відповідності до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД. Згідно п. 20 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, ВПМ відкликає прийняте ним рішення або рішення, прийняте ПМО чи митним постом, якщо воно: суперечить законодавству України з питань митної справи внаслідок змін у ньому. У липні 2020 року вступила в дію нова версія УКТ ЗЕД, яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2017 року та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, що є товарною номенклатурою Митного тарифу затвердженого від 04.06.2020 №674-ІХ «Про митний тариф України», зі змінами та доповненнями, в тому числі до товарної позиції 8703 УКТ ЗЕД. Рішення про визначення коду товарів від 28.04.2020 № КТ- UA500100-0001-2020 відкликане у зв`язку з набуттям чинності нової УКТ ЗЕД версії 2017 року. Класифікація автомобіля «Chevrolet Volt» здійснюється відповідно до його характеристик в товарній під позиції 8703 60 УКТ ЗЕД, як гібридного автомобіля з підзарядкою від електромережі (Plug-in Hybrid Electric Vehicles, PHEVs) у відповідності до наказів Держмитслужби України від 01.07.2020 № 234 «Про затвердження перехідних таблиць від УКТЗЕД версії 2017 року» та від 14.07.2020 № 256 «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності». Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу апелянта - Одеської митниці на приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, за якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Отже, обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 420/10640/20, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище законодавчі приписи, судова колегія оцінює критично доводи апелянта - Одеської митниці про правомірність визначення митним органом коду товару Chevrolet Volt - 8703 22 90 10, позаяк, як вірно вказав суд попередньої інстанції у своєму рішенні, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 420/10640/20, яке набрало законної сили, встановлено, що автомобіль Chevrolet Volt необхідно класифікувати за товарною позицією 8703 90 10 90 - Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702, включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші. При цьому, саме скасування рішення митного органу, яке призводить до доплати чи повернення митних платежів, є підставою для заповнення та оформленням митним органом аркуша коригування. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідачем не доведено за встановлених спірних обставин справи правомірність відмови у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації. Разом з тим, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Вимоги п.37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів. Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доведено вчинення дій, передбачених Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450, яким передбачений алгоритм дій митного органу задля надання дозволу на внесення змін до митної декларації. Відтак, розглянувши справу у межах вимог і доводів апеляційної скарги Одеської митниці, оскільки звернення позивача до Одеської митниці Держмитслужби із заявою про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року обумовлено набранням законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 420/10640/20 та необхідністю виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною відмову Одеської митниці Держмитслужби у наданні ОСОБА_1 дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року, викладену в листі від 03.09.2021 року та зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500100/2020/007201 від 29.04.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні. З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині висновку суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи квитанції АТ КБ «Приват Банк», за подання даного позову до суду першої інстанції ОСОБА_1 було сплачено 908,00 грн. судового збору. В силу вимог ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З огляду на вказане, оскільки позовні вимоги судом першої інстанції були задоволені частково, є вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн., що своєю чергою не суперечить приписам ч.3 ст. 139 КАС України. Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції в частині витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного. Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ч.ч. 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною 3 вказаної вище правової норми для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами ч.4,ч 7 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Як свідчать матеріали справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів: копію договору про надання правової допомоги від 10.09.2021 року та ордер (а.с. 12-14). Зі змісту договору про надання правової допомоги №10/09/2021 від 10.09.2021р. судовою колегією встановлено, що за вказаним договором адвокат Романюк В.І. взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів останнього в одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді, Одеській митниці Держмитслужби з питань представництва клієнта як позивача. Пунктом 2.1 вказаного договору закріплено зобов`язання адвоката своєчасно надавати правову допомогу в повному обсязі. За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі 3500 грн. за правову допомогу щодо представництва його інтересів по адміністративній справі щодо оскарження відмови Одеської митниці щодо коригування митної декларації. У суму гонорару включається повний юридичний супровід щодо оскарження бездіяльності Одеської митниці по внесенню змін до митної декларації, а саме: консультація, правовий аналіз документів, аналіз судової практики, підготовка та подача позовної заяви з додатками, підготовка всіх процесуальних документів, участь в суді, у разі якщо справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження, подача апеляційної скарги у разі відмови судом 1-ї інстанції у задоволенні позовних вимог, звернення рішення до виконання, інші процесуальні дії, передбачені КАС України. Розмір гонорару у сумі 3500,00 грн. не може бути збільшений або зменшений та становить фіксовану суму за яку адвокат бере на себе зобов`язання по наданню клієнту правової допомоги щодо повного вирішення спірного питання. Оплата гонорару здійснюється клієнтом після винесення рішення по справі, яке набрало законної сили. В контексті надання оцінки доводам апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Суд апеляційної інстанції вважає, що долученими документами, поза розумним сумнівом, в цілому позивачем доведено надання йому адвокатом правничої допомоги у суді першої інстанції, а надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката саме в розглядуваній справі. В свою чергу слід також вказати, що відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 3500,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), з огляду в тому числі на відсутність акту наданих послуг із зазначенням кожного виду послуг, витраченим часом на її надання та вартістю кожної із наданих послуг. До того ж, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що дана справа судом першої інстанції розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви. Враховуючи складність справи, задоволення частини заявлених позовних вимог, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1750,00 грн. Також, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, згідно якого метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення відповідає зазначеним вимогам ст. 242 КАС України. Доводи апеляційних скарг, за наведеного вище, є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Одеської митниці - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 420/16922/121 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.