Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/8028/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4215/22 Справа № 211/8028/21 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 211/8028/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сайко Юрій Васильович, на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2022 року, яка постановлена суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської областіта повне судове рішення складено 01 квітня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сайко Ю.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту. В обґрунтування позову зазначила, що 26 липня 2007 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/03- 03/07/618, який було забезпечено договором іпотеки № 014/03-3/07/618/1, посвідченим 26 липня 2007 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О. за реєстровим № 7872. 12 вересня 2008 року, з метою виконання умов Кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. вчинено виконавчий напис № 3538 про звернення стягнення на нерухоме майно, що складає предмет Договору іпотеки (будівля АПК літ. «0-6», загальною площею 2447,9 кв.м., будівля теплових лічильників літ. «И», загальною площею 3,7 кв.м. та інфраструктура загальною площею 78,8 кв.м.), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2009 року у справі № 7/130-08. 09 червня 2010 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у межах виконавчого провадження № 9259979 було винесено постанову про арешт майна боржниці та оголошення заборони на його відчуження, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження за № 9917424. 13 червня 2017 року відповідачка набула прав кредитора до позивачки за Кредитним договором і його забезпеченням. 10 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про припинення зобов`язання переданням відступного, надалі - договір, за умовами п. 2.1., п. 2.2. яких сторони дійшли згоди припинити зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором, шляхом передачі останньою ОСОБА_2 суми відступного, яким є грошові кошти в сумі 2 550 000,00 грн. Обставина набуття відповідачкою прав кредитора за Кредитним договором, укладення між стронами договору, та припинення зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором і його забезпеченням встановлена ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2019 року та від 03 грудня 2019 року у справі № 411/2543/12. Тобто, на думку позивачки, станом на день звернення з даним позовом зобов`язання, що слугувало вчиненню виконавчого напису, є припиненим, а відтак останній має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту. Призначено судове засідання на 09 годину 50 хвилин 11 лютого 2022 року. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , адвокат Сайко Юрій Васильович, до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту - закрито. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сайко Ю.В., просить ухвалу суду про закриття провадження у справі скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що предмет спору у цій справі та справі № 7/130-98 є різним. Предметом спору у цій справі є вимога Позивачки про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис та зняття арешту з майна позивачки накладеного з метою виконання цього виконавчого документу, проте, предметом спору у справі № 7/130-08 була лише вимога позивачки про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Сторонами у справі № 7/130-98 є підприємець - фізична особа ОСОБА_1 та Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а у справі № 211/8028/21 : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, не є тотожними підстави позову у справах. В справі № 211/8028/21 обґрунтовано позов припиненням зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором і договором іпотеки в силу договору, тобто тією обставиною, яка виникла 10.10.2019 року і апріорі не могла існувати на момент звернення позивачки до Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/130-08. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Закриваючи провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сайко Юрій Васильович, до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту,суд першої інстанції керувався п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та виходив з того, що розгляд позовних вимог у справі 211/8028/21 буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009 року у справі № 7/130-08, яке набрало законної сили. Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий спір і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту прав та охоронюваного законом інтересу. Отже, тотожність предмета позову означає тотожність вимоги, з якою позивач звернувся до суду у позовах, а тотожність підстав позову - це тотожність обставин, на яких ґрунтується відповідні позовні вимоги. При цьому, не вважаються тотожними спори, які співпадають за предметом і підставою, але пред`явлені із зміненим суб`єктивним складом. Також, не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінилися предмет або підстава позову. Питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом. Таким чином, суд закриває провадження у справі в тому разі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий спір і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18. Зважаючи на те, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту, у справі що переглядається подано у грудні 2021 року, стверджувати про те, що вказані вимоги позивачки були предметом розгляду справи № 7/130-08 і наявне рішення суду, яке набрало законної сили, підстав немає, оскільки змінився склад учасників цивільного процесу, вимогою яких є припинення зобов`язання позивачки за кредитним договором, та наявні обставини (договір про припинення зобов`язання переданням відступного від 10.10.2019 року), які виникли після ухвалення судового рішення у справі № 7/130-08, та не могли бути враховані судом першої інстанції. Суд першої інстанції на вищенаведені обставини уваги не звернув та помилково дійшов висновку про закриття провадження у справі. З наведеного слідує, що закриття провадження судом першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, без законних на те підстав, є порушенням конституційних прав позивача в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сайко Юрій Васильович, - задовольнити. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2022 року скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 08 червня 2022 року Головуючий: Судді: