Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/6722/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2932/22 Справа № 182/6722/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О., за участю секретаря - Заворотного К.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Крихти Алли Анатоліївни - представника ОСОБА_1 , на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року про відмову в заміні стягувача з виконання виконавчого листа за заявою ОСОБА_1 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон" про стягнення заборгованості за договором надання кредитної лінії №110/4-048 від 24 квітня 2008 року, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого 14 квітня 2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон" про стягнення заборгованості за договором надання кредитної лінії "110/4-048 від 24 квітня 2008 року, з підстав набуття всіх прав та обов`язків АТ "Альфа-Банк" від АТ "Укрсоцбанк" в порядку реорганізації шляхом приєднання, в тому числі і з виконання зазначеного виконавчого листа, де ОСОБА_1 є боржником, однак у виконавчому провадженні АТ "Альфа-банк" не є стягувачем, що і викликало звернення ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження, з цією заявою до суду. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено /т.1 а.с. 242-244/. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити його заяву. Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи вимоги заяви ОСОБА_1 по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення заяви. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року по цивільній справі №182/6722/15-ц за позовом ПАТ „АТ „Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Неон", про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 110/4-048 від 24 квітня 2008 року в розмірі 227 804,37 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 01 липня 2015 року становить 4 785 080грн.76 коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 110/4-048 від 24 квітня 2008 року в розмірі 227804,37 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 01 липня 2015 року становить 4785080 грн.76 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 1218 грн. 00коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 1218 грн. 00коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 1218 грн. 00коп.(а.с.65-66). Виконавчий лист по справі представнику позивача був виданий 05 квітня 2017 року та перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби до 07 жовтня 2019 року (а.с.225-226). Виконавчий лист повернуто державним виконавцем на підставі п.2 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження» та зазначено про залишок заборгованості в розмірі 4 733 702,48 грн, залишок виконавчого збору в розмірі 473 456,62 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з невідповідності статусу ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, як боржника, заміні на правонаступника стягувача, що суперечить ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" та є підставою для відмови у задоволенні такої заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статей 512-517 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі статтею 190 ЦК України, тому вони можуть вільно відчужуватися кредитором. Комплексний аналіз статей 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України свідчить про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом заміни зобов`язання кредитора. Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора ;в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів один, два частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадженняу разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 , є боржником, а не стягувачем по цій справі, а тому не може бути заявником у заяві про заміну стягувача, яка адресована на розгляд суду, оскільки таке право має саме правонаступник стягувача, до якого перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні. Одночасно з цим, колегія суддів відзначає, що з відповідною заявою сторона, в даному випадку боржник, може звернутись безпосередньо до виконавця з наданням відповідних доказів правонаступництва, що може нести виключно інформативний характер, а право звернутись до суду з такою заявою має також виконавець. Доводи апелянта про те, що на сьогодні заборгованість з АТ "Альфа-Банк" врегульована ним, але без заміни сторони у виконавчому провадженні немає можливості закінчити виконавче провадження з виконання виконавчого листа від квітня 2016 року у справі №182/6722/15-ц та зняти арешти з майна, що належить ОСОБА_1 , а ніж як звернутись до суду з заявою про заміну стягувача стороною боржника, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на Законі та не відповідає дійсним обставинам справи, враховуючи, що виконавче провадження закінчено та виконавчий лист повернутий стягувачу ще 07 жовтня 2019 року, про що наявна відмітка державного виконавця у виконавчому листі (а.с.225,226). Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, який відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ст. 376 ЦПК України відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу адвоката Крихти Алли Анатоліївни -представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О.Макаров