Постанова КАС ВС № 420/1351/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м. Київ справа №420/1351/20 адміністративне провадження № К/9901/38541/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 (головуючий суддя: Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 (головуючий суддя: Димерлій О.О., судді: Шляхтицький О.І., Єщенко О.В.) у справі №420/1351/20 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ У лютому 2020 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернувся Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» (далі - ТОВ «АЛАБА»), в якому просив: визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. щодо прийняття рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019, індексний номер: 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101 в частині зміни площі об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та споруд з 8556,5 кв.м. на 12 202,2 кв.м.; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 за індексним номером: 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101. 17.06.2021 на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021, заяву Заступник прокурора Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Фроловій Руслані Валеріївні та будь-яким іншим суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна, яке розташоване в м. Одеса, по вул. Мельницькій, 29, а будь-яким іншим особам включно з власником, - подавати документи для внесення змін до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване в м. Одеса, по вул. Мельницькій, 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1452185451101). Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, третя особа подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі. За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справі між суддями визнаний новий склад суду. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2017 держаний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2017, індексний номер 39019385, зареєстрував право власності за ТОВ «АЛАБА» на нежитлові приміщення та споруди загальною площею 8556,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29. 21.06.2019 відповідач на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 47449522 внесла зміни до запису про право власності щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101 в частині площі нежитлових приміщень, а саме: загальну площу приміщення змінила з 8 556,5 кв.м. на 12 202,2 кв.м. З посиланням на очевидну протиправність рішення відповідача про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019, індексний номер: 47449522, щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101, Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернувся із цим позовом до суду. 17.06.2021 від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, що розташоване в м. Одеса, по вул. Мельницькій,

29. ІV. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКІВ Заява мотивована тим, що під час вчинення оскаржуваних дій та рішень з боку відповідача були допущені численні порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб, заявник вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду, оскільки відповідач або третя особа (власник майна) можуть бути зацікавлені у внесенні інших змін до запису про право власності на майно, передачі права власності на об`єкт іншим особам. Враховуючи підстави набуття ТОВ «АЛАБА» права власності на оспорюваний об`єкт нерухомості площею 12 202,2 кв.м., за позицією заявника, доцільно заборони відповідачу та іншим особам у будь-який спосіб вчиняти реєстраційні дії щодо цього майна. V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду, оскільки відповідач або третя особа (власник майна) можуть бути зацікавлені у внесені інших змін до запису про право власності на майно, передачі права власності на об`єкт іншим особам. У разі внесення змін до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту: 1452185451101), що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, під час розгляду справи на користь третіх осіб, у разі задоволення позовних вимог, виконання рішення суду буде неможливим та не створить будь-яких юридичних наслідків для сторін. За висновками судів обох інстанцій, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку потягне за собою більшу шкоду для заявника, ніж їх застосування. VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, третя особа подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ці рішення та відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі. Касаційна скарга насамперед обґрунтована тим, що заявниками не надано доказів в підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника. За висновками скаржника, суди обох інстанцій вдались лише до загальної оцінки викладених в заяві позивача вимог, при цьому у судових рішеннях відсутня будь-яка конкретизація правовідносин, що склалися між сторонами. Також скаржник зазначає, що питання забезпечення позову позивач ініціював майже через півтора роки з моменту звернення з цим позовом до суду, і жодних дій з боку ТОВ «АЛАБА» або відповідача у цей період щодо спірного майна не вчинялося, що свідчить про відсутність умислу на вчинення будь-яких дій, направлених на внесення змін до запису про право власності на майно. Скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій не враховані актуальні позиції Верховного Суду щодо вирішення схожих питань. Крім наведених вище доводів, скаржник вказує також на об`єктивну неможливість одного із членів колегії суддів (Шляхтицького О.І.) належним чином дослідити обставини справи, оскільки за його участі у цей день було призначено 22 судових засідань. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Додатково позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 позов у цій справі було задоволено. Відповідно відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову. Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву не скористалися. VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків. Згідно із частиною п`ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В контексті вимог статей 4, 241 КАС України ухвала суду є судовим рішенням, відповідно на неї розповсюджуються статей 211, 242, 244, 262 КАС України. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У справі, що розглядається, предметом оскарження є дії і рішення приватного нотаріуса щодо внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 за індексним номером: 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101 (адміністративний корпус, що занходиться за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29) в частині площі об`єкта нерухомості, власником якого є ТОВ «АЛАБА». Натомість, у порядку забезпечення адміністративного позову судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, заборонено приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Фроловій Руслані Валеріївні та будь-яким іншим суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна, яке розташоване в м. Одеса, по вул. Мельницькій, 29, а будь-яким іншим особам включно з власником, - подавати документи для внесення змін до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване в м. Одеса, по вул. Мельницькій, 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1452185451101), що свідчить про неспіврозмірність та неадекватність вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову відносно заявлених позовних вимог, оскільки таких захід застосований до невизначного кола осіб і виключає можливість вносити будь-які зміни до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, що належить на праві власності третій особі, незважаючи на те, що спір фактично виник через збільшення площі об`єкту нерухомості. Крім того, звертаючись до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, заявник не навів достатніх доводів та не надав доказів, які б вказували на існування реальної небезпеки заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливлює захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Посилання судів обох інстанцій на те, що невжиття заходів забезпечення позову, може значно утруднити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, ґрунтується лише на припущеннях, які не знайшли свого підтвердження жодними доказами. Також, варто звернути увагу на ту обставину, що з моменту оскарження в судовому порядку рішення та дій приватного нотаріусу (18.02.2020) до дати звернення позивача до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову (17.06.2021) минуло майже півтора роки і позивач не зміг навести свідчень існування реальної загрози заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам протягом цього періоду часу. Верховний Суд наголошує, що певний вплив рішення суб`єкта владних повноважень на учасників правовідносин, в контексті вимог статті 150 КАС України, не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Згідно із установленою судовою практикою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Проте, ухвала суду першої інстанції не містить належних та переконливих підстав застосування заходів забезпечення позову, які мають бути наведені в мотивувальній частині рішення суду з метою застосування законних заходів забезпечення позову. Апеляційний суд не надав належної оцінки наведеним порушенням, не перевірив доводи апеляційної скарги та законність ухвали суду першої інстанції, лише фактично повторно розглянув доводи заяви про забезпечення позову. Отже на думку колегії суддів вжиті судами попередніх інстанцій заходи у спірному випадку є необґрунтованими. Одночасно колегія суддів враховує ту обставину, що на момент розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції, оскаржуване рішення з внесення змін до запису про нерухоме майно скасоване у судовому порядку (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021), проте таке не набрало законної сили, а тому передчасно робити висновки щодо його протиправності. VIII.ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до положень статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «Голос Дніпра» про забезпечення позову - відмовити. Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №420/1351/20 - скасувати. У задоволенні заяви Заступника прокурора Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін А. А. Єзеров В. М. Кравчук