Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21691/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Огурцов О.П. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року Справа № 640/21691/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - Відповідач) про: - визнання протиправними дій Відповідача щодо неналежного розгляду звернення Позивача; - зобов`язання Відповідача провести належний розгляд звернення Позивача; - стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправними дії Фонду державного майна України стосовно неналежного розгляду заяви Позивача від 16.07.2018 № 1; - зобов`язано Фонд державного майна України повторно розглянути заяву Позивача від 16.07.2018 № 1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було забезпечено належного розгляду заяви Позивача, а відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Фонду державного майна України стосовно неналежного розгляду заяви та зобов`язання Фонду державного майна України провести належний розгляд заяви Позивача із забезпеченням дотримання прав заявника, відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», підлягають задоволенню. Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що Фондом державного майна України не було вчинено жодних дій, які б порушували права чи охоронювані законом інтереси Позивача. При цьому, Апелянт вважає, що Позивачем було обрано неправильний спосіб захисту його прав. Також, Апелянт вказує, що на звернення Позивача було направлено обґрунтовану відповідь у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Разом з тим, Апелянт зазначає, що засідання з розгляду заяв Позивача не скликалося і не проводилося та особиста присутність ОСОБА_1 для надання додаткових усних чи письмових пояснень не потребувалася. Також, Апелянт вказує, що питання, яке Позивачем порушувалося в його зверненні розглянуто та вирішено по суті. Крім того, Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано підстави позову, оскільки листом від 27.08.2018 № 10-09-17308, про який зазначає Позивач, було надано відповідь на його електронне звернення від 27.07.2017, а не на заяву від 16.07.2018. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 та від 28.04.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.07.2018 Позивач звернувся до Фонду державного майна України із заявою № 1 щодо сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів громадян, повідомлення про порушення законодавства та про недоліки в діяльності посадових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, у якій просив: - об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути та перевірити викладені в заяві факти та обставини; - врахувати викладені факти в заяві при прийнятті рішень щодо участі Позивача у конкурсах на зайняття вакантних посад у Фонді державного майна України; - при розгляді заяви забезпечити дотримання його прав, встановлених статті 18 Закону України «Про звернення громадян», а саме: після призначення виконавця (посадової особи, яка здійснить перевірку заяви) та внесення даних про це в реєстраційно-контрольну картку повідомити позивача про дату та час перевірки поданої заяви для забезпечення виконання права брати участь у перевірці та для забезпечення виконання права особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву; повідомити щодо дати закінчення перевірки заяви та повідомити про час і дату для реалізації права позивача знайомитись з матеріалами перевірки; визначити термін для реалізації права подавати додаткові матеріали або для реалізації права наполягати на здійсненні запитів для отримання додаткових матеріалів; право бути присутнім при розгляді заяви (бути присутнім на засіданні при розгляді заяви), а також на доповіді керівнику виконавця (особи, що перевіряла заяву) про результати перевірки щодо проекту резолюції та щодо проекту прийнятих рішень та під час прийняття керівником рішень з порушених питань у заяві, яку в обов`язковому порядку підписує керівник органу. За результатами розгляду електронного звернення Фонд державного майна України листом від 17.08.2018 № 10-50-16732 повідомив, що відсутні будь-які правові підстави для застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб, згаданих у зверненнях позивача, внаслідок спливу строк притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, Відповідачем в його листі було зазначено, що опрацювання звернення Позивача не потребує його особистої присутності, надання додаткових матеріалів або пояснень, всі необхідні матеріали у Фонді наявні. Засідання по розгляду заяви Позивача не проводилось. Позивач, вважаючи протиправними дії Відповідача щодо неналежного розгляду його звернення, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (частина перша статті 5 Закону № 393/96-ВР). Порядок розгляду заяв (звернень) врегульовано статтею 15 Закону № 393/96-ВР. Так, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. При цьому, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (ст. 19 Закону № 393/96-ВР). Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що Законом прямо передбачено право особи, яка звертається до відповідного суб`єкта владних повноважень, брати участь у розгляді її звернення. Такому право кореспондує обов`язок відповідного суб`єкта владних повноважень на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 826/12287/16, від 28.11.2018 у справі № 820/4881/17, від 31.10.2019 у справі № 826/13435/15, від 24.10.2019 року у справі № 826/5333/17. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач, звертаючись до Відповідача із заявою від 16.07.2018 № 1, реалізував надане йому право та звернувся з проханням бути присутнім під час розгляду його заяви. Втім, Відповідачем не було забезпечено реалізацію вказаного права Позивача, розглянуто його звернення (заяву від 16.07.2018 № 1) за його відсутності та вищевказаний обов`язок, відповідно, не виконано. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 420/9061/20. З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій Фонду державного майна України стосовно неналежного розгляду заяви Позивача від 16.07.2018 №

1. Доводи Апелянта про те, що Фондом державного майна України не було вчинено жодних дій, які б порушували права чи охоронювані законом інтереси Позивача, судова колегія відхиляє з підстав, наведених вище. Твердження Апелянта про те, що Позивачем було обрано неправильний спосіб захисту його прав, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведений, зокрема у ч. 1 ст. 5 КАС України, перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним і згідно з ч. 2 цієї ж норми захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У даному випадку спосіб захисту прав Позивача, застосований судом, не суперечить закону, забезпечує ефективний захист його прав та інтересів та відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеним у ст. 2 КАС України. Твердження Апелянта про те, що на звернення Позивача було направлено обґрунтовану відповідь у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а також, що питання, яке Позивачем порушувалося в його зверненні розглянуто та вирішено по суті, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спір виник з інших підстав, а саме - внаслідок порушення права Позивача на участь у розгляді його звернення (заяви від 16.07.2018 № 1). Доводи Апелянта про те, що засідання з розгляду заяв Позивача не скликалося і не проводилося та особиста присутність ОСОБА_1 для надання додаткових усних чи письмових пояснень не потребувалася, судова колегія також вважає необґрунтованими, з огляду на вищезазначене, зокрема те, що заява Позивача містила відповідне клопотання про її розгляд за його участю. Доводи Апелянта про те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано підстави позову, оскільки листом від 27.08.2018 № 10-09-17308, про який зазначає Позивач, було надано відповідь на його електронне звернення від 27.07.2017, а не на заяву від 16.07.2018, суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема безпосередньо рішення суду першої інстанції, яке оскаржується Апелянтом. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Фонду державного майна України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 07 червня 2022 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова