Постанова Львівський апеляційний суд № 465/10401/21

Справа № 465/10401/21 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М. Провадження № 22-ц/811/379/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 114 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Матяш С.І., з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, в с т а н о в и в: Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 січня 2022 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього обов`язки, а саме: - заборонено ОСОБА_1 наближатись ближче ніж на 100 м до фактичного місця проживання ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 (шість) місяців; - заборонено ОСОБА_1 наближатись ближче ніж на 100 м до місць частого відвідування ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 (шість) місяців; - заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі перебування останніх за власним бажанням у місці, що невідоме ОСОБА_1 , переслідувати постраждалих осіб та в будь-який спосіб спілкуватись з ними, строком на 6 (шість) місяців; - заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб контактувати через будь-які засоби зв`язку з ОСОБА_3 та дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести з ними листування, телефонні переговори, у тому числі надсилати смс повідомлення, строком на 6 (шість) місяців. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявниця кожного разу, коли він приходить до дитини, вчиняє йому перешкоди, свідомо подає заяви в поліцію з приводу того, що нібито він вчиняє щодо неї психологічне насильство. Стверджує, що відсутні процесуальні документи про притягнення його до відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. Звертає увагу, що всі обвинувачення заявниці зводяться до усних погроз з його сторони та нічим не підтверджених фактів психологічного тиску. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. В судове засідання апеляційного суду заявник не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у її відсутності. Заслухавши пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», положеннями якого заявник обґрунтовує свої вимоги, та норми статей 350-1 - 350-8 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, які визначають підстави для видачі обмежувального припису, набрали чинність 07 січня 2018 року. Розділ IV глави 13 ЦПК України визначає порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Поряд з цим, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. З матеріалів справи встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_1 є колишнім чоловіком заявника ОСОБА_3 , з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 06.06.2014 року до його розірвання рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16.04.2021 року, від якого мають дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із заявником, окремо від ОСОБА_1 , в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_3 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства. Факти неодноразового звернення заявника в органи поліції щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, що виражалось у систематичних погрозах та залякуваннях вчинення фізичної розправи, підтверджені документально, зокрема: заявою від 19.11.2020 року, адресованою начальнику ЛРПУ №2 ГУНП Львівської області, щодо погроз фізичною розправою, та довідкою від 24.11.2020 року про результати перевірки (ІТС ІПНП №26175 від 19.11.2020 р.) - проведення з ОСОБА_1 профілактичної бесіди та попередження про не допущення вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_3 ; рапортом від 12.09.2021 року зі служби 102 про фіксацію факту домашнього насильства - погроз ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння; рапортом від 15.09.2021 року зі служби 102 про фіксацію факту домашнього насильства - погроз ОСОБА_1 ; заявою від 26.09.2021 року, адресованою начальнику ЛРПУ №2 ГУНП Львівської області, щодо погроз фізичною розправою та погроз дитині, та рапортом від 26.09.2021 року зі служби 102 про фіксацію факту домашнього насильства; протоколом від 06.12.2021 року про прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується). Доказів на спростування наведених заявником обставин, в тому числі й звернень в правоохоронні органи, ОСОБА_1 до суду першої інстанції надано не було. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із загальною оцінкою судом першої інстанції правовідносин, які склалися між сторонами, висновки суду підтверджені доказами, яким суд надав належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про їх достатність для застосування до ОСОБА_1 обмежувального припису з огляду на наявність ризиків вчинення домашнього насильства у майбутньому, суд дотримався норм закону при обранні заходу тимчасового обмеження, доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення даного питання, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 червня 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич