Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/2954/21

Справа № 128/2954/21 Провадження № 22-ц/801/933/2022 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 рокуСправа № 128/2954/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №128/2954/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «АкордБанк», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року, яка постановлена суддею Бондаренко О.І., в Вінницькому районному суді Вінницької області, повний текст складено 14 квітня 2022 року, в с т а н о в и в: В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «АкордБанк», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого представника позивача є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, незалежно від причин неявки (п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України). Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було отримано судові повістки, а тому вважає, що його не було повідомлено належним чином про час, місце та дату розгляду справи, чим порушено право позивача на справедливий суд. Крім того, вказав, що в позовній заяві просив справу розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, на що суд першої інстанції не звернув увагу під час залишення позову без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом встановлено, що згідно акту від 05 січня 2022 року судові повістки, які сформовані працівниками апарату суду в автоматизованій системі документообігу суду КП «Д-3» не відправлялися своєчасно учасникам судового процесу у зв`язку з відсутністю поштових марок (а.с.24). Призначене на 10 січня 2022 року на 14:30 год судове засідання, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О., яким надіслано та підписано позовну заяву, не з`явився по невідомими суду причинам, будучи повідомленим про розгляд справи електронним поштовим зв`язком. В подальшому, в судове засідання, яке було відкладено на 04 лютого 2022 року на 14:00 год, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. не з`явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на електронну адресу. В судове засідання, яке було відкладено на 01 березня 2022 року на 16:00 год, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. не з`явився по невідомим суду причинам, будучи повідомленим про розгляд справи на електронну адресу. В судове засідання, яке було відкладено на 14 квітня 2022 року на 14:30 год, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. не з`явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на електронну адресу. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, тобто позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності позивача та його представника. Отже відповідно до п.3 ч.1 ст.257, ч.5 ст.223 ЦПК України позивач надавав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно із пунктом 2 частини 1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. З огляду на зазначене, явка учасників справи у судове засідання - це є правом, а не обов`язком (крім випадків коли явка в судове засідання визнана обов`язковою). Обов`язковою явка позивача та його представника судом не визнавалася. Ураховуючи наведене, позивач скористався своїм правом, а саме в позовній заяві просив розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а також ту обставину, що суд мав можливість розглянути справу за відсутності позивача та його представника за наявними матеріалами справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Суд повинен забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до правосуддя, що гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., в контексті забезпечення права особи на ефективний засіб юридичного захисту передбаченого ст. 13 даної Конвенції. Ця Конвенція підлягає застосуванню національними судами відповідно до правил ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, § 44). Право доступу до правосуддя, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, може зазнавати обмежень, що застосовуються на розсуд держави-члена. Суд повинен встановити "розумну пропорційність" зазначених обмежень меті їх запровадження, а також з`ясувати, чи не звужується вказане право в результаті їх застосування. (справа "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії" рішення від 23 червня 1995 року). Отже, судом першої інстанції також не враховано, що залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку позбавляє позивача права на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08 червня 2022 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Стадник І.М.