Постанова 4812 № 482/1522/21

07.06.22 22-ц/812/404/22 Провадження №22-ц/812/404/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 червня 2022 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С., за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №482/1522/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Демінської Олесі Іванівни у приміщенні цього суду 23 грудня 2021 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, у с т а н о в и л а : У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позов мотивовано тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проєкт monobank, в рамках якого відкривають поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом, яким є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. У даному випадку банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 17 травня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 17 травня 2019 р. Своїм підписом у Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в Анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору. Таким чином, 17 травня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 22000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, а спеціальним платіжним засобом є платіжна картка. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 31 липня 2021 року у відповідача наявне прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення підпункту 5.16 пункту 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 31 липня 2021 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилася станом на 13 вересня 2021 р., становить 38246 грн. 10 коп. та складається з: 38246 грн. 10 коп. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати. Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким у задоволені позову просив відмовити, посилаючись на те, що банком недоведені вимоги в частині суми заборгованості з відсотків та комісії, вказаної у позові, а також на відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вказує банк. Відповідач вказав, що в анкеті-заяві від 17 травня 2019 року строк кредитування та процентна ставка не були зазначені сторонами угоди, та вважає, що він не розумів, які саме умови містить договір про надання банківських послуг, їх процентну ставку. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови договору, відсутність у заяві позичальника домовленостей сторін про розмір відсотків за користування кредитними коштами, комісії ОСОБА_1 впевнений в тому, що надані банком умови договору про надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Таким чином, на відповідача, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом. При цьому, відповідач зазначив, що він отримав від банку значно меншу суму ніж заявлено у позові - 38246,10 грн. Періодично, за можливістю він поповнював картковий рахунок. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснювалось дистанційно без відділень, що позбавило відповідача можливості отримати роздруківку з банку із зазначенням усіх використаних та внесених сум. Крім того, відповідач подав до суду заяву, в якій просив суд про розстрочення виконання рішення суду у термін не менше 24 місяців із затвердженням наступного графіку погашення заборгованості - до 31 грудня 2022 року у сумі 50% від заборгованості; до 31 грудня 2023 року у сумі 50% залишку заборгованості, посилаючись на скрутне матеріальне становище та незадовільний стан здоров`я. Зокрема, відповідач вказував, що на даний час його доходи є недостатніми для виконання судового рішення у короткі строки. Також, він потребує лікування, оскільки є хворою людиною. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року позовні вимоги Банку задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17 травня 2019 р., станом на 13 вересня 2021 р. в загальному розмірі 38246 грн. 10 коп., а також судовий збір у розмірі 2270 грн. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду відмовлено. Рішення суду щодо задоволення позовних вимог мотивовані тим, що з огляду на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, та наявні у справі докази сторонами 17 травня 2019 року було укладено договір про надання банківських послуг в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему позивача за допомогою електронного цифрового підпису відповідача. На виконання умов цього договору позивачем у розпорядження відповідача надавались кредитні кошти, але відповідач порушив умови Договору щодо їх повернення, що є підставою для стягнення визначеної позивачем заборгованості. Суд відхилив заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом, оскільки позивач такі вимоги не заявляв. Також суд вважав доводи відповідача щодо отримання ним від банку значно меншої суму кредиту, ніж заявлено у позовній заяві, безпідставними, оскільки таке не доведене доказами. Відмовляючи відповідачеві у розстроченні виконання рішення, суд виходив з того, що кредитні зобов`язання є зобов`язаннями боржника щодо періодичного повернення взятого кредиту протягом певного строку або шляхом встановлення періодичних платежів. Згідно матеріалів справи, яка розглядається, об`єктом розстрочення є зобов`язання відповідача ОСОБА_1 щодо повернення кредитних коштів, сплата яких передбачалась періодичними платежами, які не виконувались позичальником. За таких обставин суд вважав неможливим надання розстрочки платежів, стягнутих у вигляді одноразової суми за порушення зобов`язань по сплаті періодичних платежів, та зауважив, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його заяви про розстрочення виконання рішення суду скасувати, ухвалити у цій частині постанову про її задоволення та затвердити графік виконання судового рішення у термін не менше 24 місяців, а саме: до 31 грудня 2022 року - у сумі 50% від заборгованості та до 31 грудня 2023 року - у сумі 50% залишку заборгованості. Скарга мотивована тим, що суд, відмовляючи у розстроченні виконання рішення суду, не врахував надані відповідачем докази його тяжкого захворювання - висновок ЛКК №950 від 03 грудня 2021 року, а також не взяв до уваги пояснення, що хвороба значно ускладнює пошук роботи. Рішення суду щодо вирішення спору по суті та стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості з використаних кредитних коштів не оскаржується і предметом апеляційного перегляду не було. В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду в частині вирішення заяви відповідача про розстрочення рішення суду відповідає вказаним положенням закону. Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проєкт «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проєкту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві зазначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Згідно п. 3 Анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, в п. 6 Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису». «Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору» (п. 11 Анкети-заяви). Після підписання Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку - зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача - повернути кредитні кошти та оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит. Сторони приступили до виконання своїх зобов`язань. Матеріалами справи підтверджено, що позивач відкрив відповідачу картковий рахунок, встановив початковий кредитний ліміт у розмірі 22000 грн. та надав у його розпорядження грошові кошти. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 13 вересня 2021 року у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 38246,10 грн., яка складається з: 38246,10 грн. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. заборгованості за пенею та комісією. Встановивши вказані обставини щодо укладання сторонами електронного договору та невиконання ОСОБА_1 його умов, суд задовольнив позов, стягнувши 38246 грн. 10 коп. заборгованості. Суд крім того відмовив у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 267 ЦПК України). Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Крім того, частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Таким чином, підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зазначений у наведених нормах закону перелік обставин, з якими законодавець пов`язує відстрочення (розстрочення), виконання судового рішення, і які з урахуванням розподілу обов`язку з доказування (стаття 81 ЦПК України) має довести заявник та перевірити суд (ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), не є вичерпним, але у будь-якому разі ці випадки мають винятковий характер. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Водночас розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Кредитні зобов`язання, щодо виконання яких судом вирішувався спір у справі, яка переглядається, є зобов`язаннями боржника щодо періодичного повернення взятого кредиту протягом певного строку або шляхом встановлення періодичних платежів. З матеріалів справи вбачається, що об`єктом розстрочення є зобов`язання відповідача ОСОБА_1 щодо повернення кредитних коштів, сплата яких передбачалась періодичними платежами, та не виконувалась позичальником. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не може бути надана розстрочка платежів, стягнутих у вигляді одноразової суми, у зв`язку із порушенням зобов`язань по сплаті періодичних платежів. При цьому висновок суду про відмову у розстроченні виконання рішення суду є правильним, оскільки заявниками не наведено доводів та не надано переконливих доказів наявності у заявника або у його сім`ї виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення. Так, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про неврахування судом відомостей про стан здоров`я відповідача. На підтвердження стану свого здоров`я ОСОБА_1 суду було надано висновок Новоодеської лікарської консультативної комісії №950 від 03 грудня 2021 року (а.с. 52), відповідно до якого заявник перебуває на «Д» нагляді у лікаря-психіатра, перебував на стаціонарному лікуванні у МОПЛ №1 з 3 вересня 2014 року по 14 жовтня 2014 року, з 30 листопада 2014 року по 27 грудня 2014 року з 29 вересня 2015 року по 05 жовтня 2015 року, з 22 грудня 2016 року по 20 січня 2017 року. Діагноз: органічний (шизофреноподібний) розлад. В той же час відомості про проходження лікування та стан здоров`я відповідача у час, наближений до розгляду справи, а також про тимчасову або стійку непрацездатність ним не надано. Тому надані ним докази не підтверджують наявність саме тяжкого захворювання, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Також відповідно до довідки про доходи від 01 грудня 2021 року №007753/СФ ОСОБА_1 за жовтень та листопад 2021 року отримав 13712 грн. 22 коп. заробітної плати, що спростовує посилання апеляційної скарги на ускладнення з пошуком роботи. Крім того, апеляційний суд виходить з того, що при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинен був враховувати як стан свого здоров`я, так і розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання щодо виконання його умов. З урахуванням викладеного суд, повно та всебічно встановивши обставини справи щодо відсутності підстав для відстрочення виконання рішення суду, вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ________________________________________ Повний текст постанови складений 07 червня 2022 року