Постанова 4811 № 465/724/20

Справа № 465/724/20 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М. Провадження № 22-ц/811/1797/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретарка: Скакун І.А., за участі в судовому засіданні відповідачки ОСОБА_1 та її представниці ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Ванівського Ю.М. від 6 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: П`ята Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, - в с т а н о в и л а : рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_4 (іпн - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа: П`ята Львівська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02899447), про визнання права власності на спадкове майно, - задоволено. Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_1 право власності на ј (одну четверту) частки квартири АДРЕСА_1 . Дане рішення оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, а саме обставини, якими Відповідач обґрунтувала свої заперечення проти позову, не викликав свідків, які на думку ОСОБА_1 повинні були повідомити інформацію про обставини, які мають значення для вирішення справи. Судом, також, взагалі не було вирішено клопотання представника Відповідача про виклик свідків, що є порушенням норм процесуального права. Апелянт звертає увагу на те, що Позивач та Апелянт ( Відповідач) є сестрами. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їхня матір - ОСОБА_6 , 1921 р.н. Померлій належала одна друга частка спірної квартири на АДРЕСА_1 . До моменту смерті у віці 98 років спадкодавець протягом тривалого часу потребувала постійного догляду та лікування. Такий догляд забезпечувала Відповідач, яка несла самостійно і матеріальні витрати лікування, а після смерті - на похорон матері. Позивач участі у догляді за спадкодавицею не брала. Відповідні пояснення ОСОБА_1 виклала в заяві на адресу суду, яка представником була додана до відзиву на позовну заяву та долучена до матеріалів справи. Відповідач у цій заяві вказала, що надана нею інформація може бути підтверджена сусідами (її та покійної матері), а також сімейним лікарем спадкодавця. 09.09.2020 р. Представником Апелянта подано до Суду першої інстанції клопотання про виклик свідків. Зазначене клопотання зареєстроване судом долучене до матеріалів справи № 465/724/20. Проте в подальшому при розгляді справи зазначене клопотання вирішене не було. В судове засідання окрім відповідачки ОСОБА_1 та її представниці ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що від ОСОБА_5 надійшла заява про слухання справи без її участі та без участі її представника. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представниці на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.34,67 Закону України «Про нотаріат», лист Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», ст.ст.15, ч.2 ст.ст.316, 317, 321, ч.1 ст.355, ч.5 ст.1224, ст.1261 ЦК України, ст.ст.2,4,6, ст. 12, ч.1 ст.13, ч.2 ст.16, ст.ст. 80,81,83,89, 257,258,259,263, 265,273,354 ЦПК України, та задовольняючи позов, виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_6 . ОСОБА_5 є її дочкою, що стверджується свідоцтіом про народження серії НОМЕР_2 та спадкоємцем по закону. Крім того, судом встановлено що сторони по справі є сестрами. Даний факт ніким не оспорюється. На момент смерті мати позивачки, то такій належала на праві спільної сумісної власності Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвм про право власності № НОМЕР_3 на квартиру. Загальна площа вищевказаної квартири складає 35,5 кв.м, що стверджується технічним паспортом. позивачка 04.09.2019 р. подала письмову заяву про прийняття спадщини за законом в П`яту Львівську державну нотаріальну контору. Крім позивачки, спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є сестра позивачки - ОСОБА_1 . На звернення позивачки довищевказаного нотаріуса, останніми було скеровано повідомлення на адресу ОСОБА_1 з проханням надати вищевказані документи для огляду, на що відповідачка відмовилася. При цьому, відповідач зазначила про те, що позивач жодним чином не дбала за свою покійну мати, що є підставою для відмови в позові. Оскільки відповідач, на свої переконання, не надав до суду жодних підтверджень, суд не взяв такі до уваги. Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду - немає. ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, у якому просила: визнати за ОСОБА_5 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 . Заявлені позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_6 . ОСОБА_5 є її дочкою, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та спадкоємцем по закону. На момент смерті мати позивачки, то такій належала на праві спільної сумісної власності Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_3 на квартиру. Загальна площа вищевказаної квартири складає 35,5 кв.м, що стверджується технічним паспортом. 04.09.2019 р. ОСОБА_5 подала письмову заяву про прийняття спадщини за законом в П`яту Львівську державну нотаріальну контору, термін спадкування не пропустила, спадщину приймає. Крім позивачки, спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є сестра позивачки - ОСОБА_1 . Так, сестра позивачки, чинить останній перешкоди у в оформленні спадщини, не надаючи свідоцтва про право власності на спірну квартиру, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічний паспорт в П`яту Львівську державну нотаріальну контору. На звернення позивачки до вищевказаного нотаріуса, останніми було скеровано повідомлення на адресу ОСОБА_1 з проханням надати вищевказані документи для огляду, на що відповідачка відмовилася. Так, як позивачка, прийнявши спадщину не має можливості оформити у встановленому законом порядку спадщину, просила позов задоволити. Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Відповідно до 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб. За ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Відповідно до 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Відповідно до 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців. Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_5 є її донькою, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та спадкоємцем по закону. Окрім цього, з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 є також донькою ОСОБА_6 . Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони по справі є рідними сестрами. На момент смерті ОСОБА_6 такій належала на праві спільної сумісної власності Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_3 на квартиру. Загальна площа вищевказаної квартири складає 35,5 кв.м, що стверджується технічним паспортом. Із матеріалів спадкової справи №524/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , також, вбачається, що відповідачка 28.08.2019 року звернулася в П`яту Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 . Окрім цього, позивачка 04.09.2019 р. подала письмову заяву про прийняття спадщини за законом в П`яту Львівську державну нотаріальну контору. Відтак, позивачка та відповідачка звернулися із заявами про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, тобто спадщину після смерті матері прийняли. 4.10.2019 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про те, що вона надає свою згоду на отримання свідоцтва на право спадщини на ј квартири АДРЕСА_1 своїй сестрі на підставі оригіналів документів на вказану квартиру, які знаходяться у неї на руках. Однак, в подальшому 7.10.2019 року ОСОБА_1 вказану вище заяву відкликала. 11.10.2019 року Державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. повідомлено ОСОБА_5 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом є неможливим, оскільки ОСОБА_5 не подано оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру. Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 07.10.2019 року Державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку спірної квартири. Окрім цього, з повідомлення Державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинської Н.М. від 20.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася надати нотаріусу для огляду документи на квартиру. Згідно з ч. 2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України і статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Окрім цього, за правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Також, статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Зважаючи на те, що позивачка у визначений законом шестимісячний термін звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, відтак слід вважати, що така прийняла спадщину після смерті матері, однак у зв`язку із відсутністю у неї оригіналів документів на спадкове майно, така позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку. Також, як встановлено судом вище - відповідачка оспорює та не визнає право власності на ј частки спірної квартири, яка належить позивачці в порядку спадкування за законом, а крім цього у зв`язку із ненаданням нотаріусу оригіналів документів, що посвідчують право власності на спірну квартиру та неможливість отримання дублікатів таких документів, позивачка позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку. Зважаючи на вказане судом першої інстанції підставно задоволено позов та визнано за позивачкою право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 . Що стосується доводів відповідачки про те, що позивачка участі у догляді за спадкодавицею не брала, то такі, зважаючи на відсутність окремих вимог чи позову відповідачки про усунення від права на спадкування позивачки, братися судом до уваги не можуть, оскільки якогось окремого правового значення у даному спорі не мають. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 07 червня 2022 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра